Постанова № 25383390, 24.07.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2012 р. Справа № 5023/1507/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М., суддя Шевель О.В.

при секретарі Березка О.М.

За участю представників сторін:

позивача - Боіної А.М., довіреність № 3-1-4/31-Ю від 22.03.2012 р.

відповідача - ОСОБА_2., довіреність № 2465 від 15.12.2010 р.

3-ї особи - Путятіної І.О., довіреність № 1041 від 27.04.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Харків (вх. № 1983 Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від "24" травня 2012 року по справі №5023/1507/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", м. Миколаїв

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_3., м. Харків

про стягнення 27783,60 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в порядку зворотної вимоги в сумі 27783,60 грн. та покладення на відповідача судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 травня 2012 по справі № 5023/1507/12 (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" матеріальну шкоду в порядку зворотної вимоги в сумі 27783,60 грн. та судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Відповідач, з рішенням господарського суду не погодився, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2012 року по справі № 5023/1507/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування викладених вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому зазначає, що ОСОБА_3. перебував у трудових відносинах з відповідачем, але укладання договору № 1559 від 16.06.2010 р. та здійснення перевезення вантажу на користь ПП «Захід»не було обумовлене трудовими обов'язками ОСОБА_3., оскільки всі ці дії останній здійснив самостійно, як самостійний об'єкт правовідносин, без відома відповідача. Крім того, вважає, що позивач безпідставно здійснив виплату страхового платежу на користь ПП «Захід».

3-я особа, ОСОБА_3., надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24 травня 2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення -без змін. Позивач вважає, що відповідач, як власник транспортного засобу зобов'язаний відшкодовувати шкоду спричинену внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

В судовому засіданні 17 липня 2012 року оголошено перерву до 19 липня 2012 року.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін та 3-ї особи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи 22 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Українською страховою компанією "Дженералі Гарант" в особі Миколаївської філії ВАТ УСК "Дженералі Гарант" (страховик) та Приватним підприємством "Захід" (страхувальник) був укладений генеральний договір страхування вантажів (договір УБG №0031524 Поліс) з додатковими угодами №1 від 22.07.08р., №2 від 22.07.08р., №3 від 10.09.08р., №4 від 15.06.09р., №5 від 21.12.09р. до цього договору, відповідно до яких об'єкт страхування є вантаж, а саме: скло у листах, дзеркало у листах на загальну суму 72000000,00 грн., який перевозиться автомобілем з бортовою площадкою по маршруту: склад м. Миколаїв, вул. Айвазовського,15 - склад покупця в межах України. Термін дії договору з 12-00 год. 23.07.08р. по 22.07.2009р.

Як вбачається зі Статуту ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", загальними зборами акціонерів від 20.04.2011 р. було прийнято рішення про зміну найменування ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" на ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто".

ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (позивач) несе права та обов'язки ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" до повного їх виконання. (п.1.1 статуту ПАТ "УСК "ГАРАНТ-АВТО", нова редакція 2011р.).

16 червня 2010 року між ПП "Захід" та фізичною особою ОСОБА_3. був укладений договір № 1559, відповідно до якого ПП "Захід" передало, а фізична особа ОСОБА_3. прийняв майно: скло 4 мм в кількості 2022, 30 кв.м. на загальну суму 88576,74 грн.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що згідно товарно - транспортної накладної № 1559 від 16.06.10р., водій ОСОБА_3.. перевозив вантаж - скло 4 мм в кількості 2022, 30 кв.м. на загальну суму 88576,74 грн. автомобілем державний номер НОМЕР_1 з м. Миколаїв до м. Симферополь. Згідно товарно - транспортної накладної № 1559 від 16.06.10р. автопідприємство -ПП ОСОБА_1., вантажовідправник -ПП "Захід", замовник та вантажоодержувач - ПП ОСОБА_4.

Як зазначив позивач, вантаж було застраховано, відповідно до умов договору страхування вантажів УБG №0031524 від 22.07.08 р., укладеного між ПП "Захід" та ПАТ "УСК "ГАРАНТ-АВТО" (позивач у справі) та Декларації відвантажень в рамках генерального договору страхування вантажів УБG №0031524 від 22.09.10 р.

Звертаючись до господарського суду позивач послався на те, що 17.06.2010 року водієм відповідача ОСОБА_3. було допущено пошкодження вантажу в кількості 117 листів скла 4 мм, що перевозився автомобілем «Рено»(держномер НОМЕР_3 та причеп НОМЕР_4).

Судом першої інстанції встановлено, що факт, який підтверджує пошкодження вантажу зазначений у постанові Московського районного суду міста Харкова від 10.09.2010 року по справі № 3-4086/10 (а.с. 35), де зазначено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 17.06.2010 р. о 03-10 ОСОБА_3., керуючий автомобілем «Рено»д/н. НОМЕР_5, рухався на а.\ш Перекопськ-Сімферополь 108 км. + 300 м. не простежив за правильністю кріплення та розміщення вантажу, що призвело до його падіння та пошкодження під час руху. Також у вищезазначеній постанові зазначено, що вина ОСОБА_3. підтверджується, протоколом про адміністративне правопорушення, схемою до протоколу огляду, поясненням та тим, що вину у скоєному правопорушенні визнав повністю.

17.06.2010 року Позивач отримав заяву ПП «ЗАХІД»про пошкодження вантажу скла, що сталося 17.06.2010 року з вини водія (а.с. 20). Зазначеними діями власнику вантажу ПП «Захід»було спричинено матеріальну шкоду. Сума шкоди та розмір пошкодження вантажу було визначено на підставі Експертного висновку № 120-974 від 22.06.2010 Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області і склала 117 листів скла, або 845,03 метрів квадратних вартість якого складає 37 012,31 з урахуванням ПДВ, 30 843,60 без урахування ПДВ (а.с. 22 - 24).

Страховик керуючись договором страхування визнав пошкодження скла, яке сталося страховою подією, про що складено Страховий акт №108071 від 06.07.2010 року (а.с 19).

Відповідно до умов договору страхування № 0031524 ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО»було виплачено страхове відшкодування власнику автомобілю ПП «Захід», в зв'язку з пошкодженням внаслідок ДТП, в сумі 27 783,60 грн. ( 30 843,60 - 3 060 грн., де 30 843,60 - вартість пошкодженого скла без урахування ПДВ, 3 060 грн. - сума франшизи згідно умов договору).

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, як перевізника, матеріальної шкоди в порядку зворотної вимоги в сумі 27 783,60 грн. на підставі ст. 1172 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування".

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що згідно договору № 1559 від 16.06.2010 року між ПП «Захід» та ОСОБА_3. останній прийняв на зберігання скло в кількості 2022,30 метрів квадратних і зобов'язався забезпечити збереження скла та передати на користь ПП ОСОБА_4. При цьому суд послався на те, що згідно даного договору відповідач несе відповідальність згідно ст.ст. 942,943,950 ЦК України, а перевізником згідно ТТН № 1559 та подорожнього листа є ФОП ОСОБА_1., водій якого на автомобілі належному Полянському Д.В. здійснював перевезення вантажу.

На підставі ст.ст. 1166, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 27 Закону України «Про страхування», а також ст. 993 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача -ФОП ОСОБА_1. матеріальної шкоди в порядку зворотної вимоги в сумі 27783,60 грн. на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто".

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача - ФОП ФОП ОСОБА_1., як перевізника згідно ТТН № 1559, матеріальної шкоди в порядку зворотної вимоги в сумі 27783,60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 16.06.2010 року між ПП "Захід" та фізичною особою ОСОБА_3. укладено договір, згідно умов якого саме ОСОБА_3. а не ФОП ОСОБА_1., прийняв на зберігання скло в кількості 2022, 30 кв.м. на загальну суму 88576,74 грн. і зобов'язався забезпечити схоронність майна відповідно до вимог ст.ст. 942, 943, 950 ЦК України.

При цьому, за товарно-транспортною накладною № 1559 від 16.06.2010 р. перевізником вантажу є ОСОБА_3.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3. є працівником ФОП ОСОБА_1.

В даному випадку спір стосується відшкодування в порядку зворотної вимоги шкоди у вигляді страхового відшкодування виплаченого за пошкодження вантажу, завданої працівником відповідача під час перевезення ним цього вантажу на підставі ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України.

До тогож, колегія суддів звертає увагу, що саме вказана норма права була зазначена позивачем, як підстава звернення до суду.

Згідно із вимогами ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність, як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного звязку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких можуть бути застосовані положення вказаної статті.

До таких спеціальних умов відносяться перебування завдача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою -роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин (постійні, тимчасові, сезонні тощо), а також завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків.

Як зазначено в п. 6 Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинене довести позивач або відповідач.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного, саме позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача під час виконання ним своїх трудових обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на червень 2010 року ОСОБА_3. перебував у трудових відносинах з відповідачем. В той же час, договір № 1559 від 16.06.2010 р. укладено між ПП «Захід»та фізичною особою ОСОБА_3., як самостійним суб'єктом правовідносин. Вказаний договір не погоджений відповідачем і таких доказів матеріали справи не містять. Також, відповідач не є перевізником вантажу за товарно-транспортною накладною № № 1559 від 16.06.2010 р.

Згідно копії трудового договору, укладеним між відповідачем та ОСОБА_3., час виконання робіт установлюється з 09:00-12:00; 13:00-18:00.

В той час, як дорожньо-транспортна подія за участю ОСОБА_3., внаслідок якої був пошкоджений вантаж, сталася 17.06.2010 р. о 03 годині 10 хвилин ранку, що підтверджується постановою Московського районного суду від 10.09.2010 р. (а.с.35).

Таким чином, факт наявності між володільцем та особою, яка управляла джерелом підвищеної небезпеки, трудових відносин на момент здійснення перевезення вантажу, повністю спростовується матеріалами справи.

Крім того, в комерційному акті зафіксовано кількість пошкодженого вантажу -845,03 м.кв. Вказаний акт підписаний ОСОБА_3.

Як вбачається з комерційного акту, розмір збитків в акті не зазначено і відповідачем не визнано (а.с. 20).

Також, в матеріалах справи знаходиться експертний висновок №120-974, який був складений 22.06.10 р. експертом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області Кохоном М.Г. (а.с. 12).

Згідно п. 13.6 Правил перевезення вантажу автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 у разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник i вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин i суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами.

Експертиза проводиться у присутності представників перевізника і замовника. Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертами й особам, які були присутні про проведенні експертизи.

Однак, експертний висновок складено за відсутності відповідача з порушенням вищезазначених норм.

Таким чином, за безпосередньої участі відповідача не встановлено ані факт пошкодження вантажу, ані розмір нанесеної шкоди.

Отже, докази вини відповідача у псуванні скла в матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для відшкодування відповідачем шкоди в порядку регрессу, в звязку з чим, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими, тому рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.05.12 у справі № 5023/1507/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Миколаївської філії (54030, м. Миколаїв, вул. Наваринська, 13а, код ЄДРПОУ 20868166, п/р 26501001012577 в МФ ВАТ "Укрексімбанк", МФО 326739) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (61168, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2, п/р НОМЕР_6 в «Приватбанк», МФО 351533) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 804,75 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 24 липня 2012року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Шевель О.В.