Постанова № 25383345, 24.07.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2012 р.Справа № 5024/489/2012Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів Головей В.М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Ткачук Є. О.

за участю представників :

Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго"- Анісімов В. В. (за дорученням);

Приватного акціонерного товариства „Завод крупних електричних машин"- не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Завод крупних електричних машин" на рішення господарського суду Херсонської області від 28.05.2011р. по справі № 5024/489/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго" до Приватного акціонерного товариства „Завод крупних електричних машин" про зобов'язання внести зміни до договору,

ВСТАНОВИЛА:

03.04.2012 р. ( вх. №555 ) у господарському суді Херсонської області Публічним акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго ( далі - позивач) пред'явлено позов до Приватного акціонерного товариства „Завод крупних електричних машин" (далі - відповідач ) про зобов'язання внести зміни до договору про постачання електричної енергії №2352 від 25.05.2004р. шляхом укладання додаткової угоди №2 від 03.02.2012р. до вказаного договору в редакції позивача.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що враховуючи укладання ним з ТОВ „Новокаховський електромашинобудівний завод" обов'язкового договору про спільне використання технологічних мереж виникла необхідність внесення змін до договору про постачання електричної енергії №2352 від 25.05.2004р. укладеному між ним та відповідачем. Він згідно вимог чинного законодавства запропонував відповідачу внести зміни до договору, однак, той відмовився, що і обумовило його звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 04.04.2012р. за вказаним позовом порушено провадження у справі.

Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити в позові, вважаючи вимоги позивача необґрунтованими, а позицію недоведеною.

Позивач надав додаткові пояснення до позову, у яких виклав свою позицію щодо доводів відповідача вказаних у відзиві на позов.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.05.2012 р. (повний текст якого підписано суддею Людоговською В.В. 11.06.2012 р. ) позов задоволено в повному обсягу.

Задовольняючи ці вимоги суд виходив з того, що вимоги позивача, враховуючи укладання ним з ТОВ „Новокаховський електромашинобудівний завод" договору про спільне використання технологічних мереж, обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, в тому числі правовим нормам, які регулюють відносини постачання електричної енергії.

Не погоджуючись з винесеним рішенням відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначив такі ж самі доводи, які були викладені ним у відзиві на позов та зазначив, що суд дав невірну оцінку обставинам справи і невірно тлумачить поняття визначені законодавством.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02 .07.2012 р. зазначену скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.07.2012р. о 14.00, про що сторони згідно приписів ст. 98 ГПК України були повідомлені належним чином.

Представник скаржника в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не надав і колегія суддів, враховуючи те, що його було повідомлено належним чином, прийняла рішення про розгляд справи за його відсутності.

Оскільки представник позивача клопотань про здійснення фіксації судового процесу не заявив, така фіксація не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.

Представник позивача в наданих суду усних поясненнях вважав рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованим та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представника позивача, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, і ці обставини дослідив місцевий суд, 25.05.2004 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №2352 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу електричну енергію, а відповідач оплачувати вартість спожитої електроенергії. При цьому, серед інших умов сторони визначили, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Водночас з матеріалів вбачається, що після укладання вищезазначеного Договору, 16.06.2011р між позивачем - ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" та ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" (власником технологічних електричних мереж) укладено договір №101 про спільне використання технологічних електричних мереж, згідно умов якого від цих мереж підключено відповідача та визначено що ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" самостійно відшкодовує основному споживачу (власнику електричних мереж) вартість витрат на утримання технологічних електричних мереж. Цим договором також змінено розмежування балансової належності електромереж і відповідно вартість відшкодувань за їх використання.

Аналіз умов договору договір №101 про спільне використання технологічних електричних мереж від 16.06.20011р. надає можливість зробити висновок, що вони суттєво впливають на взаємовідносини позивача та відповідача за Договором про постачання електричної енергії № 2352 від 25.05.2004р., в т.ч. числі на їх права та обов'язки.

Викладене свідчить, що з моменту набрання чинності договору №101 суттєво змінились обставини, які враховувались позивачем та відповідачем при укладанні Договору про постачання електричної енергії № 2352 від 25.05.2004р. і, відповідно, до яких (обставин) визначались умови цього договору, що згідно ст. 652 ЦК України є підставою для його зміни.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до п. 3 ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору. Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладення договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Згідно приписів ст. 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч. І цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором

Матеріали справи свідчать, і ці обставини дослідив місцевий суд, що позивач на виконання вищевказаних норм права направив на адресу відповідача з супровідним листом №37/10-0358 від 08.02.2012 р. проект Додаткової угоди до Договору про постачання електричної енергії №2352 від 25.05.2004 року, яким пропонувалось викласти Додаток №5 та Додаток №7 до Договору в новій редакції з урахуванням змінених обставин обумовлених укладенням між позивачем та ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" (власником технологічних електричних мереж) договору №101 про спільне використання технологічних електричних мереж.

Відповідач листом вих. №3/4/10 від 17.02.2012 р., який міститься у матеріалах справи повідомив, що надасть відповідь на пропозицію позивача у строки, передбачені ч.3 ст.188 ГК України.

Проте, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом, відповіді від відповідача на адресу позивача не надходило.

З відзиву на позов вбачається, що відповідач не погоджується з запропонованим проектом додаткової угоди, посилаючись на те, що пп. 2 п.5 Постанови НКРЕ від 13.08.1998р. прямо не свідчить про необхідність встановлення йому 2 класу напруги, оскільки п.5 даної постанови стосується визначення класу субспоживачів, в той час, як згідно з Договором він є споживачем електроенергії.

Зазначена позиція на переконання колегії суддів є хибною з огляду на таке.

Відповідно до визначень, наданих в п.1.2.ПКЕЕ - споживач - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору; субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що до 1 класу відносяться споживачі, які:

1) отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги 27,5 кВ та вище;

2) приєднані до шин електростанцій (за винятком ГЕС, які виробляють електроенергію періодично), а також до шин підстанцій електричної мережі напругою 220 кВ і вище, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу;

3) є промисловими підприємствами із середньомісячним обсягом споживання електричної енергії 150 млн. кВт/год. та більше на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу.

До 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадків, передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку.

З матеріалів справи, Додаток №6 до Договору про постачання електричної енергії №2352 від 25.05.2004 р., вбачається, що відповідач є субспоживачем ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод".

Для субспоживачів клас напруги визначається відповідно до п. 5 Порядку, а саме:

1) за класом в точці (точках) продажу електричної енергії основному споживачу незалежно від ступеня напруги на межі балансового розподілу електричних мереж основного споживача та субспоживача у випадку, якщо відшкодування основному споживачу вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії субспоживачу, здійснюється субспоживачем відповідно до договору між основним споживачем та субспоживачем;

2) за класом в точці (точках) продажу електричної енергії субспоживачу у випадку, коли відшкодування основному споживачу вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії субспоживачу, здійснюється постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до договору між основним споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Приймаючи до уваги викладене у зв'язку з укладенням договору про спільне використання технологічних мереж, на підставі якого позивач відшкодовує основному споживачу (власнику електричних мереж) вартість витрат на утримання технологічних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії субспоживачу (відповідачеві), до Договору про постачання електричної енергії повинні бути внесені зміни і позивач обґрунтовано застосував до відповідача пп.2 п.5 Порядку, що передбачає встановлення другого класу напруги.

В абзаці 2 п. 1.10. ПКЕЕ зазначено, що електропередавальна організація, що здійснює діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами в межах закріпленої території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не мають ліцензії на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Абзац 3 п. 1.10. ПКЕЕ передбачає, що для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

Додатково, абзацом 3 п. 1.7. ПКЕЕ передбачено, що у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних мереж, що укладається між ними на основі типового договору, який викладено в додатку 2 до ПКЕЕ.

За таких обставин, для приведення своїх правовідносин у відповідність з Правилами субспоживачі повинні укладати договори про технічне забезпечення електропостачання споживача, а електропередавальна організація повинна укладати з основними споживачами договори про спільне використання технологічних мереж.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач довів, що обставини між сторонами щодо постачання електричної енергії дійсно змінились настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони б уклали договір на інших умовах, оскільки станом на день укладення Договору про постачання електричної енергії №2352 у енергопостачальної компанії були відсутні зобов'язання щодо відшкодування витрат на утримання технологічних електричних мереж.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку судової колегії, місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам .

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи повторюють його доводи викладені у відзиві на позов, яким, як зазначалось вище, місцевий суд дав належну оцінку і які не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99,

101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 28.05.2012р. по справі №5024/489/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Завод крупних електричних машин" -без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 25.07.2012 р.

Головуючий суддя Мирошниченко М.А.

Судді Головей В.М.

Шевченко В.В.