Постанова № 25383326, 23.07.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2012 року Справа № 5019/521/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є.

судді Сініцина Л.М.

при секретарі Лелех І.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Доманський О.А., довіреність в справі

відповідача - Приходько Т.В., довіреність в справі

розглянувши апеляційну скаргу Острозького комунального підприємства "Теплоенергія"

на рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2012 р.

у справі № 5019/521/12 (суддя Горплюк А.М.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Волинської філії ДК "Газ України", м. Луцьк

до Острозького комунального підприємства "Теплоенергія", Рівненська обл., м. Острог

про стягнення 89697,96 грн.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року у справі №5019/521/12 внесено зміни до складу колегії суддів в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності судді Сініциної Л.М.. Визначено колегію у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Олексюк Г.Є.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2012 року у справі №5019/521/12 внесено зміни до складу колегії суддів у зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні судді Петухова М.Г. через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій. Визначено колегію у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Сініцина Л.М., суддя Олексюк Г.Є.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 29.05.2012 року по справі №5019/521/12 (повний текст оформлено 31.05.2012р.) за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Волинської філії ДК "Газ України" до Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" про стягнення 89697,96 грн. позов задоволено.

Стягнуто з Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" на користь Дочірньої компанії "Газ України" в особі Волинської філії ДК "Газ України" 81 795 грн. 05 коп. заборгованості за поставлений природній газ, 6 196 грн. 46 коп. пені та 1 706 грн. 45 коп. 3% річних та 1 793 грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду Рівненської області мотивовано тим, що позивач у встановленому законом порядку провів розрахунок суми, яка підлягає стягненню. Доказів сплати боргу відповідач суду не подав. Тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 81 795 грн. 05 коп. заборгованості за поставлений природній газ, 6 196 грн. 46 коп. пені та 1 706 грн. 45 коп. 3% річних стверджуються Договором, актами передачі-приймання природного газу та іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 625, 612, 629, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем Острозьким комунальним підприємством "Теплоенергія" подано апеляційну скаргу, у якій апелянт просить рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2012 року по справі №5019/521/12 скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права та прийняти нове, яким відмовити у позові. Стягнути з позивача понесені судові витрати в сумі 896,98 грн.

Доводи апеляційної скарги скаржник обґрунтовує тим, що позивач не підтвердив належними доказами позовні вимоги, оскільки до матеріалів справи не надано платіжні доручення, на підставі яких в розрахунку ціни позову вказана сума оплати. Судом не з'ясовано обставини, що мають значення для справи. При поданні позову до господарського суду Рівненської області позивачем не було надано доказів про підтвердження повноважень особи, яка підписала позов.

Крім того, судом не взято до уваги те, що згідно п. 1.1 договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 26/03-ТЕ-2 від 30 грудня 2010 року підприємство використовувало природний газ, отриманий за цим договором, виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. При цьому судом не враховано той факт, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку, що передбачено п. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІV від 24.06.2004 р., із змінами та доповненнями. Тарифи на послуги з опалення та гарячого водопостачання для населення, які затверджені для нашого підприємства не покривають фактичних витрат. Пунктом 4 ст. 31 вказаного Закону визначено, що у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Порядок перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам області на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011р. № 503.

Відповідно до п. 4 вказаної постанови підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається за формою згідно з додатком 1 між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані підприємствам теплоенергетики на заборгованість за природний газ).

Учасниками розрахунків є відповідні територіальні органи Казначейства, місцеві фінансові органи, підприємства, що виробляють, постачають та транспортують теплову енергію для населення, незалежно від форми власності, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України" та її філії, суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом.

Підприємство вчиняє дії щодо отримання субвенції та проведення розрахунків за природний газ. Так, підприємством подано Розрахунок обсягу заборгованості за 9 місяців 2011 року з різниці в тарифах на теплопостачання для населення до Фінансового управління виконкому Острозької міської ради, яке погодило даний розрахунок на суму 222 262,00 грн. Отже, обсяг заборгованості з різниці в тарифах перекриває суму заборгованості підприємства за природний газ.

Відповідно до п. 6 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" № 4647-VІ від 12 квітня 2012 року передбачено виділення коштів для виплати субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Отже, для погашення заборгованості за природний газ по договору № 26/03-ТЕ-2 від 30 грудня 2010 року передбачений порядок надання коштів з бюджету.

Судом не взято до уваги даний порядок, оскільки він стосується відносин між державою, органами місцевого самоврядування та відповідачем, а не відносин між позивачем та відповідачем з приводу предмету позову, але з даним твердженням апелянт погоджується, оскільки договір укладено на закупівлю природного газу за державні кошти, а тому правомірно враховувати норми законодавства, які регулюють правовідносини не тільки між сторонами договору, а й з державою.

Таким чином, під час винесення господарським судом Рівненської області рішення від 29 травня 2012р. мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує її доводи, вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Просить залишити рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2012 року по справі №5019/521/12 без змін, а апеляційну скаргу відповідача Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" без задоволення.

У судовому засідання 23.07.2012 року представник апелянта (відповідача) Приходько Т.В. підтримала вимоги апеляційної скарги з підстав, зазначених у ній. Просить рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2012 р. по справі №5019/521/12 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача Доманський О.А. заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві. Просить рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2012 р. по справі №5019/521/12 залишити без змін. а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2012 року у справі №5019/521/12 - без змін.

Згідно приписів п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та інші правочини.

Як вбачається із матеріалів справи, 30 грудня 2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" в особі Волинської філії ДК "Газ України" (далі - постачальник) та Острозьким комунальним підприємством "Теплоенергія" (далі - покупець) був укладений договір №26/03-ТЕ-2 про закупівлю природного газу за державні кошти (надалі - Договір) (а.с. 15-17).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ.

Газ, що постачається за цим Договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Пунктом 1.2. Договору встановлено обсяги газу, які постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

Так, річний обсяг газу, що підлягає поставці, становить 400,0 тис. куб.м., в тому числі по місяцях: січень - 80,0 тис.куб.м., лютий - 70,0 тис.куб.м., березень - 60,0 тис.куб.м., квітень - 25,0 тис.куб.м., травень - 3,0 тис.куб.м., червень - 3,0 тис.куб.м., липень - 3,0 тис.куб.м., серпень - 3,0 тис.куб.м., вересень - 3,0 тис.куб.м., жовтень - 25,0 тис.куб.м., листопад - 50,0 тис.куб.м., грудень - 75,0 тис.куб.м.

За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб.м.) приведений до стандартних умов ( t-20 град. за Цельсієм Р=760 мм ртутного стовпчика).

Згідно п. 1.3. Договору, обсяги закупівлі газу можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та рівня оплат.

Ціна газу за 1,0 тис.куб.м. встановлена пунктом 3.1. Договору. Так, ціна за 1,0 тис.куб.м. газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234 грн. 00 коп., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1,0 тис.куб.м. природного газу - 1 091 грн. 00 коп., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309 грн. 20 коп. Загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить 523 680 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 87 280 грн. 00 коп..

Згідно пункту 3.1.1. Договору сторони домовились що ціна за 1000,0 м3 газу у відповідному періоді споживання газу встановлюється на рівні граничної ціни та тарифів, затверджених уповноваженим органом. У разі зміни граничної ціни на газ та/або тарифів сторонами в обов'язковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами з дати застосування цих цін (тарифів).

Сторонами погоджено, та визначено у п. 4.1 Договору порядок розрахунків. Відповідно до умов Договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30(31) місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 4.3. Договору визначено, що у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер Договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим Договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим Договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Відповідно до пунктів 4.4. та 4.5. Договору кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором. Звіряння розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання - передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Зазначене оформляється актом звіряння, з урахування вартості робіт з відключення та відповідних оплат, у разі виконання таких робіт.

Згідно пункту 5.1. Договору строк поставки газу: з 01.11.2001р. по 31.12.2011р. включно.

Пунктами 6.1.1., 6.1.2., 6.3.1. та 6.4.1. Договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ. Покупець зобов'язаний підписувати акт приймання - передачі газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки. Постачальник зобов'язаний забезпечувати поставку газу у строки, встановлені цим Договором. Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений газ.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно приписів статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Договір, укладений між Дочірньою компанією "Газ України" в особі Волинської філії ДК "Газ України" та Острозьким комунальним підприємством "Теплоенергія", за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно приписів статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов Договору позивач протягом березня - вересня 2011 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 135625 грн. 26 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (а.с. 24-29, 107).

Обсяги поставки газу, його вартість та акти приймання-передачі сторонами не оспорюються.

В свою чергу, відповідач зобов'язаний був прийняти поставлений природний газ та оплатити його відповідно до умов договору.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, та не оспорюється сторонами, відповідач здійснив оплату за поставлений природний газ за період з березня по вересень 2011 року лише частково, у сумі 53830,21 грн. за березень 2011 року.

Таким чином, відповідач порушив умови Договору, не здійснив оплату за поставлений природний газ, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 81795,05 грн., що складає різницю між вартістю поставленого у березні-вересні 2011 року газу та фактичною оплатою за нього.

Наявні у матеріалах справи платіжні доручення №224 від 28.04.2011 року на суму 92000,00 грн. та №291 від 23.06.2011 року на суму 6300,00 грн. підтверджують факт проведення оплати за поставлений природний газ від Острозького КП "Теплоенергія" на користь Волинської філії ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз" у 2011 році (а.с. 52-53).

Проте, відповідно до погоджених у договорі умов щодо розрахунків (п.п. 4.3.-4.5. Договору), вказані суми зараховані в погашення попередньої заборгованості, що не заперечується відповідачем.

Згідно приписів частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.3.1. Договору у разі порушення покупцем умов пункту 4.1. Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновками суду першої щодо правомірності нарахування позивачем відповідачу пені за період з 20.04.2010р. по 09.02.2012р. (з урахуванням періодів поставки природного газу) в розмірі 6 196 грн. 46 коп. (а.с. 10-13).

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від виконання грошового зобов'язання у зв'язку із неможливісю виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, на підставі статті 625 ЦК України, позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних за період з 20.04.2011р. 09.02.2012р. (з урахуванням періодів поставки природного газу) в розмірі 1 706 грн. 45 коп. (а.с. 10).

Судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача на Порядок перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам області на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися органами влади чи органами місцевого самоврядування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011р. № 503, оскільки даний порядок не стосується відносин між позивачем та відповідачем з приводу предмету позову.

Відповідно до вимог частини 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Як визначає ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно приписів п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Належних та допустимих доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2012 року по справі №5019/521/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.