Рішення № 25383140, 23.07.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2012 року справа № 5020-704/2012

За позовом Приватного підприємства «Омар»

(ідентиф. код 32332264, м. Севастополь, вул. М. Геловані, будинок 26, кВ. 62)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш»

(ідентифікаційний код 33366082, 99045, м. Севастополь, вул. Шостака, 9)

про стягнення 134591,00 грн.,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ПП "Омар") - Макеєв Б.Ю., довіреність № б/н від 10.01.2011;

Відповідач (ТОВ "Атлантик Фиш") -не з'явився

Суть спору:

Приватне підприємство «Омар»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш»про стягнення 134591 грн.

Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача умов договору купівлі-продажу дизельного палива від 06.05.2010 в частині належної та своєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою від 22.06.2012 позовна заява прийнята до розгляду судом.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

У судові засідання 10.07.2012 та 23.07.2012 відповідач явку уповноважених представників не забезпечував, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, за адресою, яка визначена в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (99045, м. Севастополь, вул. Шостака, будинок 9), про причини нез'явлення не сповістив.

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що копія ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.06.2012 та копія ухвали про відкладення судового засідання від 10.07.2012, які направлялися судом на адресу, визначену в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були повернути відправнику з відміткою пошти про відсутність адресата.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у судовому засіданні 23.07.2012 виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав, просив його задовольнити в повному обсязі та з підстав, зазначених в ньому.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Із змісту позову вбачаються посилання позивача на той факт, що з 06.05.2010 Приватне підприємство «Омар»(продавець) передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш»(покупець) дизельне паливо у кількості 40890 літрів за ціною 6 грн. 27 коп. за один літр на загальну суму 256380,30 грн., а покупець зобов'язався оплатити паливо, таким чином між сторонами був укладений у спрощений спосіб, у порядку, передбаченому ч. 1 статті 181 Господарського кодексу України, договір купівлі-продажу товару (палива).

В підтвердження факту передачі палива позивач посилається на витратну накладну №РН-000355 від 06.05.2010 на суму 256380,30 грн. (арк.с. 18). Вказана накладна підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками останніх.

Відповідачем сума боргу належним чином та в повному обсязі сплачена не була.

Листом від 06.04.2011 (в редакції листа №36 від 12.05.2011) позивач звертався до відповідача з проханням сплатити суму заборгованості у розмірі 256380,30 грн. (арк.с. 19,22).

Будь-яка відповідь на означені листи позивачем отримана не була.

Несплата заборгованості за дизельне паливо і стала причиною для звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача суми основного боргу, а також 3% річних та інфляційних витрат.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ? Кодекс), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 202, 204 Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 Цивільного кодексу України, стаття 180 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Отже, фактично між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу товару в формі обміну письмовими документами.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відпвоідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав дизельне паливо відповідачеві належним чином, проте, вартість отриманого палива в повному обсязі не була сплачена відповідачем.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-яких доказів оплати палива з боку відповідача суду не представлено.

Отже, наявна заборгованість відповідача в сумі 256380,30 грн. підтверджується матеріалами справи, та вимоги позивача про стягнення суми основного боргу суд вважає обґрунтованими.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати вартості товару, отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції за розрахунком позивача склала -261238,44 грн., а 3% річних -7944,28 грн.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції позивачем були застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Таким чином сума заборгованості відповідача з урахуванням індексу інфляції та 3% річних склала 269182,72 грн.

Однак, позивач просить стягнути з відповідача 134591,00 грн. ( з метою зменшення судових витрат по даній справі).

Суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього витрати по сплаті судового збору у розмірі 2691,82 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш»(ідентифікаційний код 33366082, 99045, м. Севастополь, вул. Шостака, 9) на користь Приватного підприємства «Омар»(ідентиф. код 32332264, м. Севастополь, вул. М. Геловані, будинок 26, кВ. 62) суму заборгованості 134591,00 грн. (сто тридцять чотири тисячі п'ятсот дев'яносто одна грн. 00 коп).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш»(ідентифікаційний код 33366082, 99045, м. Севастополь, вул. Шостака, 9) на користь Приватного підприємства «Омар»(ідентиф. код 32332264, м. Севастополь, вул. М. Геловані, будинок 26, кВ. 62) витрати по сплаті судового збору в сумі 2691,82 грн. (дві тисячі шістсот дев'яносто одна грн. 82 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.07.2012

Суддя підпис О.С. Погребняк