Рішення № 25383115, 23.07.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2012 р.Справа № 5017/1895/2012

За позовом: Селянського (фермерського) господарства "Чивтьчи";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСЬЄРЖ СЕРВІС";

про стягнення 77563,00 грн.;

Суддя Власова С.Г.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Булгаров І.І. (керівник), Басаджи І.Л. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 25.06.2012 р. за вх. № 2836/2012 селянське (фермерське) господарство "Чивтьчи" (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСЬЄРЖ СЕРВІС" (далі - Відповідач) 67800,00 грн. основної заборгованості та 9763,00 грн. пені.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 11.07.2012 р. за вх. № 21407/2012 уточнив позовні вимоги, виклавши їх на державній мові.

В судовому засіданні від 23.07.2012 р. позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 67700,00 грн. основної заборгованості та 13012,00 грн. пені, а також витрати, пов'язані з розглядом справи (вартість проїзду) в сумі 320,00 грн. Зазначена заява судом до уваги не приймається, в частині збільшення розміру нарахованої пені на 3249,00 грн., оскільки не оплачена судовим збором у встановленому розмірі (позивачем сплачено лише 1610,00 грн. при звернені із позовною заявою).

Відповідач позовні вимоги визнає частково, в сумі 70751 грн. та наполягає на тому , що Позивачем невірно зазначено строк з якого наступає прострочка повернення платежу тому нарахування пені визнає частково за 46 днів (вх. № 22585/2012 від 20.07.2012 р. )

20.07.2012 р. за вх. № 22586/2012 відповідач звернувся із клопотанням про відкладення розгляду справи, призначеного на 23.07.2012 р. Зазначене клопотання судом не задовольняється, як необґрунтоване, оскільки непідтверджене належними доказами.

Відповідач в судове засідання від 23.07.2012 р. не з'явився.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, заслухавши представників позивача, суд встановив наступне:

02.04.2012 р. між сторонами було укладено договір поставки № 017-с, відповідно до умов якого Постачальник (Відповідач) зобов'язався передати у власність Покупця (Позивача), а Покупець (Позивач) зобов'язався прийняти та сплатити за мінеральні добрива -селітру, у кількості, по ціні та в строки відповідно до умов даного договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною договору та іменуються Специфікаціями.

Посилаючись на положення п.5.1. Договору, Позивач вказує, що перерахував відповідачу в якості передоплати 67800,00 грн. Відповідач впродовж 3-х днів після передоплати повинен був поставити позивачу 20 т мінеральних добрив, однак зазначеного не зробив.

27.04.2012р. Позивач направив Відповідачу лист з вимогою повернути 67800,00 грн. передоплати, оскільки необхідності у добривах вже немає.

У відповіді на зазначений лист, Відповідач, зобов'язався повернути зазначені кошти в сумі 67800,00 грн. впродовж 15 банківських днів, починаючи з 16.05.2012 р., але на день подачі позову зобов'язання не виконав кошти не повернув.

В ході розгляду справи Відповідачем перераховано Позивачу 100 грн.

За неналежне виконання умов укладеного сторонами договору, Позивач на підставі п. 8.3. Договору нарахував Відповідачу 9763,00 грн. пені.

З урахуванням вищевикладеного, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 67700,00 грн. основної заборгованості та 9763,00 грн. пені

Відповідач у відзиві від 20.07.2012 р. за вх. № 22585/2012 зазначає, що позивачем невірно розраховано пеню, яка на його думку повинна складати 3051,00 грн., і тому розмір заборгованості яку визнає Відповідач, складає 70751,00 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1.1. даного Договору поставки № 017-с, укладеного 02.04.2012 р. між селянським (фермерським) господарством "Чивтьчи" та товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСЬЄРЖ СЕРВІС", Постачальник (Відповідач) зобов'язався передати у власність Покупця (Позивача), а Покупець (Позивач) зобов'язався прийняти та сплатити мінеральні добрива -селітру, у кількості, по ціні та в строки відповідно до умов даного договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною договору, які іменуються Специфікаціями.

Згідно до п.5.1. Договору, Покупець сплачує попередньо 100 % від загальної вартості товару на протязі 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку, якщо інше не передбачено у Специфікаціях.

Покупець одержує Товар після підписання з Постачальником цього Договору в термін, зазначений у специфікаціях (п.6.1. Договору).

Специфікацією до Договору № 017-с від 02.04.2012 р. (Додаток № 2 від 03.04.2012 р., а.с.11) сторонами було погоджено найменування товару, що постачається та його кількість, а саме: аміачна селітра, 20 тон на загальну суму 67800,00 грн.

Протоколом розбіжностей до договору №017-с від 02.04.2012 р. сторонами було погоджено, що поставка товару здійснюється на протязі 3-х днів після його 100 % передплати.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З наявних матеріалів справи (а.с.13) вбачається, що Позивачем на виконання умов укладеного сторонами Договору, платіжним дорученням № 228 від 03.04.2012 р. здійснено передплату за аміачну селітру в сумі 67800,00 грн.

З урахуванням положень Протоколу розбіжностей до договору №017-с від 02.04.2012 р., Відповідач повинен був у строк до 07.04.2012 р. поставити Позивачу оплачений останнім товар, але зазначеного не зробив.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На вимогу Позивача повернути 67800,00 грн. передоплати, оскільки у зв'язку з перебігом часу необхідності у добривах відпала Відповідач листом від 16.05.2012 р. повідомив, що грошові кошти в сумі 67800,00 грн. будуть повернути впродовж 15 банківських днів, починаючи з 16.05.2012 р., але повернув Позивачу лише 100 грн.

Наявна заборгованість Відповідача, у зв'язку з неповерненням суми попередньої оплати складає 67700,00 грн.

Окрім того, відповідно до п. 8.3. Договору поставки № 017-с від 02.04.2012 р., у випадку порушення Постачальником термінів постачання, які вказані в специфікації, відповідно до умов даного Договору, Постачальник у трьохденний строк повертає кошти та сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,2% від вартості невиконання зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання.

На підставі зазначеного пункту договору, Позивачем було нараховано Відповідачу 9763,20 грн. пені за період з 07.04.2012 р. по 17.06.2012 р. та надано її розрахунок (а.с.14).

Суд вважає його необґрунтованим, оскільки Позивачем не було враховано вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, відповідно до ст.ст.1,3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи до уваги те, що Позивач платіжним дорученням № 228 від 03.04.2012 р. здійснив передплату за аміачну селітру в сумі 67800,00 грн., з урахуванням положень Протоколу розбіжностей до договору №017-с від 02.04.2012 р., Відповідач повинен був у строк до 07.04.2012 р. поставити Позивачу оплачений останнім товар, але зазначеного не зробив. Враховуючи положення п.8.3. Договору, Відповідач, починаючи з 07.04.2012 р. повинен був у трьохденний строк повернути кошти та сплатити Покупцю пеню у розмірі 0,2% від вартості невиконання зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання.

З урахуванням вищевикладеного та положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, враховуючи, що Відповідачем в період з 07.04.2012 р. по 17.06.2012 р. грошові кошти так і не були повернуті, в порядку передбаченому договором, з останнього повинна бути стягнута пеня, але у розмірі що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

Згідно розрахунку суду розмір нарахованої пені за період з 07.04.2012 р. по 17.06.2012 р. включно становить: 67800,00 грн. х 72 дн./365 дн. х 2 Ставка НБУ = 2000,66 грн.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 67700,00 грн. основної заборгованості та 2000,66 грн. пені, оскільки саме в цьому розмірі вони є обґрунтованими та підтвердженим належними доказами і наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору, віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Стосовно витрат, пов'язаних з розглядом справи (вартість проїзду) в сумі 320,00 грн., які Позивач просить суд стягнути з Відповідача, слід зазначити, що понесення витрат саме в цьому розмірі не було доведено Позивачем належними доказами, а тому останні стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю "Консьєрж Сервіс" 65005, м. Одеса, вул. Бугаевська, 38, код 36435171, п/р № 26004001302477 в ПАТ "Акта Банк" МФО 307394) на користь селянського ( фермерського) господарства "Чивтьчи" (68820, Одеська область, Ренійский район, с. Котловина, вул. Леніна, 161, код 19198720, п/р № 2600732162 в ПАТ "Райффайзен Банк "Аваль" м. Київ, МФО 380805) -67700,00 грн. основного боргу, 2000,66 грн. пені та 1446,35 грн. судового збору.

3. В решті -відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 26.07.2012 р.

Суддя Власова С.Г.