Рішення № 25383014, 24.07.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2012 р. Справа № 5024/990/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Борхаленко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Луцьк

до приватної фірми "Наталі" м.Херсон

про стягнення190935грн.32коп.

за участю представників сторін:

від позивача -уповноважена особа ОСОБА_2.

від відповідача - не з'явилися

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач по справі) звернулася з позовом до приватної фірми «Наталі»(відповідач) про стягнення 187604грн.76коп. основного боргу, 2775грн.46коп. пені, 555грн.10коп. 3 % річних, посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків по розрахунках за отриманий товар на підставі договору поставки від 18.02.2008року №72.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався. В засідання суду його представник не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, надіславши клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на зайнятість представників в іншому судовому процесі.

Розглядаючи клопотання відповідача суд враховує те, що відповідно до статті 77 ГПК України суд відкладає розгляд справи, але в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, в тому числі і через неявку в засідання суду представників сторін. Відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, у зв'язку з тим, що причини неявки представника не підтверджені жодними належними доказами відповідно до вимог ст.32, 34 ГПК України. До того ж зайнятість певної посадової особи відповідача в іншому судовому процесі не позбавляє права відповідача надіслати в засідання суду іншого представника і надати до суду відзив на позов та обґрунтування викладених у відзиві обставин.

Крім того, відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, зокрема позивача, представник якого прибув до суду з м.Луцьк та заперечує проти відкладення розгляду справи з посиланням на те, що повторне прибуття до суду спричинить йому значні додаткові збитки.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що неявка представника відповідача в засідання суду не є перешкодою для вирішення спору, а тому відхиляє його клопотання про відкладення розгляду справи і відповідно до статті 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд -

встановив:

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач по справі) та приватною фірмою «Наталі»(відповідач) 18.02.2008 року укладено договір поставки №72 відповідно до якого позивач зобов'язався поставляти відповідачу передбачені пунктом 1.1 договору товари, а відповідач зобов'язаний приймати зазначений товар та своєчасно оплачувати його на умовах передбачених договором.

Строк дії договору сторони узгодили пунктом 8.2 до 31.12.2008року та зазначили, що якщо після закінчення зазначеного строку сторони продовжують співпрацю, договір вважається продовженим на тих же умовах на наступний календарний рік. Пролонгація в зазначеному порядку можлива необмежену кількість разів.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Відповідно до пунктів 4.2, 5.2 договору поставки від 18.02.2008року виконанням обов'язку доставки товару є його доставка позивачем за зазначеною відповідачем адресою, що оформляється накладною. Кількість товару визначається відповідно до накладної в якій зазначаються кількість, асортимент, ціна товару, дата його відпуску.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач в період з 20.09.2011року по 28.03.2012року на виконання умов договору поставки № 72 від 18.02.2008року передав відповідачу товар на загальну суму 190351грн.26коп.

Факт поставки товару підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними (арк. справи 20-75).

Відповідно до пункту 6.1 договору поставки від 18.02.2008року та додатку №1 відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки за отриманий товар по кожній товарно-транспортній накладній протягом 60 календарних днів з моменту поставки.

Фактично відповідачем здійснена часткова оплата товару. Його борг станом на день звернення з позовом становив 187604грн.76коп., що підтверджується наданим до матеріалів справи розрахунком суми боргу та актом звірки станом за 31.03.2012року, підписаним обома сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 18.02.2008року з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Доказів перерахування боргу в сумі 187604грн.76коп., як і будь-яких заперечень проти позову, відповідачем не надано станом на день розгляду спору, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному розмірі.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вимог ч.2 ст. 625 ЦК України позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 555грн.10коп. також підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 2775грн.46коп. пені за затримку оплати вартості товару, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платником і одержувачем грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ч.2 ст.343 ГК України та спеціальним Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до яких за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів пеню в розмірі, зазначеному в договорі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

Укладаючи договір поставки № 72 від 18.02.2008 року сторони протоколом узгодження розбіжностей до договору (оригінал якого надавався позивачем на огляд в засіданні суду) доповнили договір пунктом 7.5, яким узгодили пеню за порушення строків оплати товару, а саме: відповідач в цьому випадку сплачує позивачу пеню, яка обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочки.

При зверненні з позовом позивач просив стягнути за порушення строків оплати товару пеню в сумі 2775грн.46коп., яка розрахована ним виходячи із подвійної облікової ставки НБУ за період з 28.05.2012року по 02.07.2012року за 36 календарних днів.

Враховуючи те, що відповідач не виконав обов'язків за договором по своєчасних розрахунках за отриманий товар, а також з урахуванням розміру нарахованої позивачем пені, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період прострочки в розмірі 2775грн.46коп.

На підставі вищезазначеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному розмірі.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з приватної фірми «Наталі»м.Херсон, вул.Київська, 56, р/р 260060131510 в ПАТ «Дочерний банк Сбербанка России», МФО 320627, ідентифікаційний код 24119556 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, інші реквізити невідомі -187604грн.76коп. основного боргу, 2775грн.46коп. пені, 555грн.10коп. 3 % річних, 3818грн.72коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

< Текст >

Повне рішення складено 25 липня 2012 року.

Суддя З.І. Ємленінова