Рішення № 25382876, 20.07.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2012 р.Справа № 5017/1482/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

при секретарі Ошаріні Д.С.

за участю представників сторін:

від ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж" - Бойко О.І. (довіреність № б/н від 10.05.2012р.),

від ПАТ „Одеський кабельний завод „Одескабель" - Беседков О.Г. (довіреність № 342/Д від 01.02.2012 р.),

від Управління капітального будівництва Одеської міської ради - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Енергоспецмонтаж"

до відповідача 1 - публічного акціонерного товариства „Одеський кабельний завод „Одескабель"

до відповідача 2 - Управління капітального будівництва Одеської міської ради

про визнання недійсним пункту договору поставки

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Енергоспецмонтаж" (ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства „Одеський кабельний завод „Одескабель" (ПАТ „Одеський кабельний завод „Одескабель") за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління капітального будівництва Одеської міської ради, - про визнання недійсним пункту 8.3 договору поставки № 440 від 17.12.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26.05.2010 р. між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради (Замовником) та ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж" (Підрядником) укладено договір підряду в капітальному будівництві №3-10/П, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язався своїми, залученими силами і ресурсами - відповідно до проектно-кошторисної документації - виконати роботи з будівництва кабельних ліній 10 кВ ПС "Суворовська" - РП "Заболотного", ПС "Суворовська" - РП "Сахарова", а Замовник зобов'язався надати Підряднику фронт робіт, а також затверджену в установленому порядку проектно-кошторисну документацію, прийняти від Підрядника завершені роботи та оплатити їх за наявності бюджетних коштів на рахунку Замовника, і спільно з Підрядником здати об'єкт в експлуатацію.

На виконання вищезазначеного договору підряду між відкритим акціонерним товариством "Одеський кабельний завод "Одескабель", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Одеський кабельний завод "Одескабель" (постачальником), ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж" (покупцем) та Управлінням капітального будівництва Одеської міськради (замовником) укладено договір поставки № 440 від 17.12.2010 року.

Згідно п. 1.1 договору поставки, постачальник зобов`язався поставити покупцю кабельно-проводнікову продукцію, а покупець - прийняти та здійснити оплату цієї продукції.

П. 8.3 договору поставки сторони узгодили наступне:

"Ураховуючи, що продукція, зазначена у Специфікації, поставляється "Постачальником" на виконання Договору підряду в капітальному будівництві №3-10П від 26.05.2010 р., відповідно до якого "Замовник" зобов'язаний оплатити вартість вказаної продукції "Покупцю", у випадку несплати вартості вказаної продукції „Замовник" та „Покупець" є солідарними боржниками відносно вартості поставленої продукції та несуть солідарну відповідальність, а "Постачальник" має право на свій розсуд пред'явити вимогу до "Замовника" про стягнення вартості поставленої продукції за цим договором".

Вважаючи, що Управління капітального будівництва Одеської міської ради -згідно ст. 11, 25, п. 23 ст. 26, 28, 54 та 59 ЗУ „Про місцеве самоврядування" - не мало достатніх повноважень на укладання договору з умовою солідарної відповідальності по боргам інших суб`єктів господарювання, ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж" звернулось до господарського суду з даним позовом, в якому просить визнати п. 8.3 договору поставки недійсним, наголошуючи на тому, що даний пункт не відповідає вимогам закону та порушує права позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.05.2012 р. порушено провадження у справі № 5017/1482/2012 за даним позовом із призначенням розгляду справи в судовому засіданні на 11.06.2012 р.

11.06.2012 р. відповідач - ПАТ „Одеський кабельний завод „Одескабель" надав суду відзив, в якому проти позову заперечує, вважаючи, що п. 8.3 договору поставки № 440 від 17.12.2010р. жодним чином не порушує права позивача. Також відповідачем зазначено, що в Положенні про управління капітального будівництва Одеської міської ради, яке діяло на момент укладання договору поставки № 440 від 17.12.2010р., відсутні обмеження на укладання господарських договорів, про які стверджує позивач; такі обмеження відсутні і у чинному Положенні про управління капітального будівництва Одеської міської ради.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.06.2012 року, - розгляд справи відкладено на 06.07.2012 року - в зв`язку з неподанням витребуваних судом документів.

Позивач заперечує проти доводів, викладених у відзиві відповідача на позовну заяву, з підстав, зазначених у запереченні на відзив (вх. № 20832/2012 від 06.07.2012р.)

Ухвалою господарського суду Одеською області від 06.07.2012 року Управління капітального будівництва Одеської міської ради вилучено з кола третіх осіб та залучено до участі у справі в якості іншого відповідача, з огляду на те, що, заявлені позовні вимоги безпосередньо стосуються Управління капітального будівництва Одеської міської ради, як замовника по договору поставки № 440 від 17.12.2010р.; розгляд справи відкладено на 20.07.2012 року -на задоволення письмового клопотання Управління капітального будівництва Одеської міської ради про відкладення розгляду справи.

В судових засіданнях:

- представником ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж" підтримано позовні вимоги в повному обсязі,

- представником ПАТ „Одеський кабельний завод „Одескабель" заперечено проти задоволення позову.

Представник Управління капітального будівництва Одеської міської ради, який був присутній в судовому засіданні тільки 11.06.2012р., в судові засідання 06.07.2012р. та 20.07.2012р. не з`явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, свою позицію щодо предмету спору не висловив, право на захист не використав. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача-2 за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

За участю представників ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж" та ПАТ „Одеський кабельний завод „Одескабель" 20.07.2012р., згідно із приписами ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх в судових засіданнях представників сторін, суд встановив наступне.

26.05.2010 року між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради (Замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Енергоспецмонтаж»(Підрядником) укладено договір підряду в капітальному будівництві

№3-10/П, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язався своїми, залученими силами і ресурсами відповідно до проектно-кошторисної документації виконати роботи з будівництва

кабельних ліній 10 кВ ПС „Суворовська" - РП „Заболотного", ПС „Суворовська" - РП „Сахарова", а Замовник зобов'язався надати Підряднику фронт робіт, а також затверджену в установленому порядку проектно-кошторисну документацію, прийняти від Підрядника завершені роботи та оплатити їх, за наявності бюджетних коштів на рахунку Замовника, і спільно з Підрядником здати об'єкт в експлуатацію.

На виконання вищезазначеного договору підряду між ВАТ "Одеський кабельний завод "Одескабель" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Одеський кабельний завод "Одескабель") - постачальником, ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж" - покупцем та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради - замовником укладено договір поставки № 440 від 17.12.2010 року (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 договору поставки, ВАТ "Одеський кабельний завод "Одескабель" зобов`язався поставити ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж" кабельно-проводнікову продукцію, а ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж" - прийняти та здійснити оплату цієї продукції.

Відповідно до розділу 2 Договору поставка продукції здійснюється на умовах ЕХW згідно Інкотермс -2000 - самовивіз продукції Покупцем зі складу Постачальника, з додатковим обов'язком Постачальника завантажити продукцію на транспортний засіб Покупця (п.2.1). Право власності, ризик втрати або ушкодження продукції, а також обов'язок несення витрат, пов'язаних з Продукцією, переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі Продукції на складі Постачальника, що підтверджується видатковою накладною (п.2.2). Разом з продукцією Постачальник зобов'язаний передати Покупцю: рахунок-фактуру, товаротранспортну накладну, видаткову накладну, податкову накладну (п.2.3).

П. 7.3 Договору встановлено, що загальна вартість Договору складається з вартості всіх Специфікацій, які є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 7.4 Договору Покупець здійснює оплату продукції в розмірі 100% на підставі накладної Постачальника на протязі 30 робочих днів від дати поставки. Оплата продукції здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника. Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.7.5).

П. 8.3 Договору сторони встановили, що, враховуючи, що продукція, зазначена у Специфікації, поставляється "Постачальником" на виконання Договору підряду в капітальному будівництві №3-10П від 26.05.2010 р., відповідно до якого "Замовник" зобов'язаний оплатити вартість вказаної продукції "Покупцю", - у випадку несплати вартості вказаної продукції „Замовник" та „Покупець" є солідарними боржниками відносно вартості поставленої продукції та несуть солідарну відповідальність, а "Постачальник" має право на свій розсуд пред'явити вимогу до "Замовника" про стягнення вартості поставленої продукції за цим договором.

На виконання вимог договору поставки відповідач-1 поставив позивачу кабельно-проводнікову продукцію на суму 5 477 219,29 грн.

18.03.2011 року сторони уклали додаткову угоду до договору поставки № 440 від 17.12.2010 року, згідно якої - у зв`язку з неможливістю оплати поставленого товару - Покупець зобов'язується повернути, а Постачальник прийняти відповідний обсяг товару. Видатковою накладною № ВП-0000005 від 18.03.2011р. та актом прийому -передачі майна від 18.03.2011 р. повернуто товар на суму 115 752 грн.

Як стверджує позивач та заперечують відповідачі, Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради було проведено з ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж" розрахунок за виконані роботи в розмірі 6 573 822,00грн. При цьому, ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж" за отриману продукцію з ПАТ „Одеський кабельний завод, „Одескабель" розрахувалось частково, перерахувавши постачальнику лише 3 100 000 грн.

31.01.2011 року продавцю повернуто тару - барабани на суму 210 690,25 грн., проведено взаємозалік.

В зв'язку з неповним розрахунком ТОВ «ВКФ «Енергоспецмонтаж» по договору

поставки ПАТ „Одеський кабельний завод „Одескабель" звернулось 20.01.2012 за № 3/юр з позовною заявою до господарського суду Одеської області з вимогою про стягнення з ТОВ

«ВКФ «Енергоспецмонтаж»заборгованості в сумі 3 031 584,14 грн. разом з штрафними санкаціями (справа № 5017/210/2012)

13.03.2012 за вих. № 28/юр постачальник звернувся до господарського суду з заявою про зміну предмету позову, в якій просив залучити до участі в справі у якості відповідача Управління капітального будівництва Одеської міськради як солідарного боржника у грошових зобов'язаннях за договором поставки №440 від 17.12.2010р.

Підставою для зміни предмету позову постачальником заявлено п 8.3 договору поставки №440 від 17.12.2010р., з огляду на який ПАТ „Одеський кабельний завод „Одескабель" вважає, що у випадку несплати вартості продукції замовник та покупець є солідарними боржниками відносно вартості поставленої продукції та несуть солідарну відповідальність.

В зв`язку з відсутністю можливості розрахуватись з ПАТ „Одеський кабельний завод, „Одескабель" ТОВ «ВКФ «Енергоспецмонтаж»звернулось до ПАТ „Одеський кабельний завод, „Одескабель" з листом від 10.04.2012 вих. № 0048/02/02 про укладення мирової угоди, а також з листом від 11.04.2012 р. вих. № 0049/02/02, в якому пропонувало укласти договір уступки права вимоги.

ТОВ «ВКФ «Енергоспецмонтаж»направило мирову угоду ПАТ „Одеський кабельний завод „Одескабель" з умовою виключення відповідальності Управління капітального будівництва Одеської міськради, як солідарного боржника в зв'язку з тим, що управління повністю перерахувало вартість поставленої продукції на рахунок ТОВ «ВКФ «Енергоспецмонтаж».

Але ПАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель»відмовилось підписати мирову угоду на таких умовах, пославшись на п. 8.3 Договору поставки та те, що, погодившись виключити відповідальність управління, втратить право пред'явлення вимоги до управління капітального будівництва Одеської міськради як до солідарного боржника щодо виконання ним умов договору поставки №440 від 17.12.2010р.

Враховуючи вищезазначені події та вважаючи, що Управління капітального будівництва Одеської міськради не мало достатніх повноважень на укладання договору з умовою солідарної відповідальності по боргам інших суб`єктів господарювання, ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж" звернулось до господарського суду з даним позовом, в якому просить визнати п. 8.3 договору поставки недійсним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, серед іншого:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що

обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або

якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Статтями 627, 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи міських рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам.

Крім того, ст. 25, та п.23 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією

України, цим та іншими законами до їх відання. Виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються питання затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Також, згідно з п. а) ч. 1 та ч. 4 ст. 28 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належать повноваження з складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження та забезпечення виконання бюджету та здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету;

Згідно з п 1, 3 та 4 ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»міська рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати управління та виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів міських рад.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Аналізуючи вищенаведені норми, на які посилається позивач в позовній заяві, господарський суд вважає, що жодною статтею Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не підтверджено посилання ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж" на необхідність прийняття міською радою рішення стосовно вирішення питання щодо укладення управлінням міськради договору з умовою солідарної відповідальності по боргам інших суб`єктів господарювання.

Таким чином, висновок позивача про відсутність у Управління капітального будівництва Одеської міської ради достатніх повноважень на укладання договору з умовою солідарної відповідальності є хибним та таким, що не підтверджений нормами законодавства.

При розгляді матеріалів справи, позивачем, всупереч вимогам ст. ст. 33, 34 ГПК України, не подано належних доказів того, що спірний п.8.3 договору поставки не відповідає вимогам закону, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладений учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), тобто не доведено ті обставини, які слугували підставою визнання його недійсним, не зазначено, які саме права і охоронювані законом інтереси ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж" порушено зазначеним пунктом договору.

Крім того, судом враховується, що договір поставки між сторонами укладено 17.12.2010 р. За час дії договору будь-яких пропозицій щодо зміни чи перегляду п. 8.3 позивачем не ініціювалося. Договір сторонами виконувався у відповідності до досягнутих сторонами домовленостей.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позову, оскільки вважає його таким, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства, не підтверджений належними доказами.

У відповідності до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі на відповідачів не покладаються.

Керуючись ст.ст. 44,49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2012 року.

Суддя Мостепаненко Ю.І.