Рішення № 25382846, 03.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/7163-2012 03.07.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал»

До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»

про стягнення 12 552,96 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача Навроцький О.В. -представник за довіреністю

від відповідача Голяр І.С. -представник за довіреністю

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.07.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 12 552,96 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору -1 609,50грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2012 було порушено провадження у справі №5011-47/7163-2012, розгляд справи було призначено на 14.06.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2012 розгляд справи відкладено до 26.06.2012 у зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідача.

В судовому засіданні 26.06.2012 судом оголошено перерву до 03.07.2012.

В судовому засіданні 03.07.2012 представник позивача надав уточнення до позовних вимог, в яких просив суд стягнути з відповідача 11 732,51 грн. -страхове відшкодування відновлювального ремонту автомобіля Renault Megane, 2005 року, д. р.н. НОМЕР_1, та 400,00 грн. -страхове відшкодування витрат, що пов'язані із проведенням товарознавчого дослідження вказаного автомобіля. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № ТР11-044/0235 від 20.01.2011, було виплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 12 552,96 грн, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) у межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за полісом № АА/2028165 у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Представник відповідача в даному судовому засіданні заперечив проти заявлених вимог, з урахування поданого через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відзиву на позовну заяву, в якому відповідач наголошував на тому, що заявлена позивачем сума до виплати в порядку регресу в розмірі 12 152, 96 грн. не відповідає розміру оціненого матеріального збитку за Звітом № 124 від 17.06.2011 в сумі 11 732,51 грн. Зокрема, посилаючись на приписи Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відповідач стверджує, що позивач сплатив гр. ОСОБА_3 страхове відшкодування без врахування зносу автомобіля. Також, відповідач, посилаючись на п. п. 34.2, 34.3. ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 400,00 грн. страхового відшкодування витрат, що пов'язані із проведенням товарознавчого дослідження автомобіля є безпідставними. Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Також, в судовому засіданні 03.07.2012 судом було розглянуто уточнення позивача щодо позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№ 18 від 26.12.2012 встановлено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийняв до розгляду уточнення позовних вимог як заяву про зменшення позовних вимог, а саме в частині суми страхового відшкодування витрат на оплату відновлювального ремонту автомобіля в сумі 11 732,51 грн. та 400,00 грн. - страхове відшкодування витрат, що пов'язані із проведенням товарознавчого дослідження автомобіля.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2011р. між позивачем -ПрАТ «Український страховий капітал», як страховиком, та гр. ОСОБА_3, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № ТР11-044/0235, згідно умов якого застраховано транспортний засіб марки Renault Megane, 2005 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1, вигодонабувачем є гр. ОСОБА_4, строк дії договору: з 21.01.2011 по 20.01.2012.

Згідно довідки Головного управління ДАІ м. Києва 30.05.2011 приблизно о 17год. 30хв. в м. Києві на вул. Васильківській 34, відбулась ДТП за участю транспортного засобу Renault Megane, 2005 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу КРАЗ 65032, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_6

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 16.06.2011р. № 3-5419/11 ОСОБА_6, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно Звіту про оцінку автомобіля № 124 від 17.06.2011, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Renault Megane, 2005 року, д.р.н. НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при ДТП, що сталася 30.05.2011, за участю транспортного засобу Renault Megane, 2005 року, д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу КРАЗ 65032, д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, складає 11 732,51грн.

Відповідно до страхового акту № ТР/00/024-11 від 07.07.2011, пошкодження транспортного засобу марки Renault Megane, 2005 року, д.р.н. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 12 152,96грн., які виплачені -гр. ОСОБА_3, згідно платіжних доручень № 1200 від 26.07.2011 на суму 5 000,00 грн. та № 1359 від 30.08.2011 на суму 7 152,96 грн. (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Зокрема, у відповідності до вищевказаного страхового акту гр. ОСОБА_3 призначено до виплати страхове відшкодування витрат за проведення товарознавчого дослідження № 124 від 17.06.2011 в розмірі 400,00 грн., які сплачені позивачем ФОП ОСОБА_7 на підставі акту № 114-11 здачі прийняття виконаних робіт від 23.06.2011 (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), згідно платіжного доручення № 1079 від 04.07.2011 на суму 400,00 грн. (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2028165 відповідач прийняв на себе зобов'язання по відшкодуванню збитків, завданих майну третіх осіб забезпеченим транспортним КРАЗ 65032, д.р.н. НОМЕР_2, страхувальник -гр. ОСОБА_5, строк дії полісу -з 03.03.2011 до 02.03.2012, франшиза -500,00 грн.

05.04.2012 Приватне акціонерне товариство «Український страховий капітал»надіслало на адресу відповідача претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 12 552,96 грн., з яких 12 152,96 грн. - страхове відшкодування відновлювального ремонту автомобіля Renault Megane, 2005 року, д. р.н. НОМЕР_1, та 400,00 грн. -страхове відшкодування витрат, що пов'язані із проведенням товарознавчого дослідження вказаного автомобіля (належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі). Вказану претензію відповідач отримав 10.04.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 06.04.2012 (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Однак, відповідач, як зазначає позивач у позові, не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування, у зв'язку з чим ПрАТ «Український страховий капітал» звернулося до суду про стягнення з відповідача 12 132,51 грн. в порядку регресу, з яких 11 732,51 грн. -страхове відшкодування відновлювального ремонту автомобіля Renault Megane, 2005 року, д. р.н. НОМЕР_1, та 400,00 грн. -страхове відшкодування витрат, що пов'язані із проведенням товарознавчого дослідження вказаного автомобіля (з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог).

Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву наголошував на тому, що виплачене позивачем страхове відшкодування перевищує розмір оціненого матеріального збитку за Звітом № 124 від 17 червня 2011 р., наданим ФОП ОСОБА_7 Серед іншого, відповідач стверджує, що виплати здійснені без врахування матеріального зносу, розрахованого в порядку встановленому законом (ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Зокрема, відповідач зазначив, що позивач намагається безпідставно стягнути з відповідача витрати за проведення товарознавчого дослідження, проте згідно п. п. 34.2, 34.3 ст. 34 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язок страхувальника щодо відшкодування витрат потерпілому на проведення експертизи (дослідження) виникає лише тоді, коли представник страховика протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду не з'явиться на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. З урахуванням вищенаведеного відповідач вважає, що позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 Цивільного кодексу України наведено визначення: «Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням,ю зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб».

Згідно із п.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про страхування», страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України «Про страхування»визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

В п. 2 статті 8 Закону України «Про страхування»встановлено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Абзацом 1 статті 9 Закону України «Про страхування»визначено, що страхова сума -грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 статті 9 Закону України «Про страхування»визначено, що страхове відшкодування -це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування -це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 27 Закону України «Про страхування»страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Згідно статей 3-5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завданою іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 4 статті 35 Господарського кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що між ПрАТ «Український страховий капітал», як страховиком, та гр. ОСОБА_3, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № ТР11-044/0235 від 21.01.2011, відповідно до умов якого страховиком було застраховано належний страхувальнику транспортний засіб - Renault Megane, 2005 року, д.р.н. НОМЕР_1.

Внаслідок ДТП, яка сталася 30.05.2011 в м. Києві на вул. Васильківській 34, за участю застрахованого автомобіля марки Renault Megane, 2005 року, д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу КРАЗ 65032, д.р.н. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_6, відбулось пошкодження автомобілів, внаслідок чого ОСОБА_6 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.06.2011 у справі № 3-5419/11.

На виконання умов укладеного договору № ТР11-044/0235 від 21.01.2011, на підставі страхового акту № ТР/00/024-11 від 07.07.2011 та Звіту про оцінку автомобіля № 124 від 17.06.2011 пошкодження транспортного засобу марки Renault Megane, 2005 року, д.р.н. НОМЕР_1, внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 12 552,96 грн., з яких 12 152,96 грн. -страхове відшкодування витрат на відновлювальні роботи вказаного автомобіля та 400,00 грн. - страхове відшкодування витрат, що пов'язані із проведенням товарознавчого дослідження такого автомобіля, яке було виплачено позивачем гр. ОСОБА_3 у повному обсязі в сумі 12 552,96 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1200 від 26.07.2011 на суму 5 000,00 грн., № 1359 від 30.08.2011 на суму 7 152,96 грн. та № 1079 від 04.07.2011 на суму 400,00 грн.

Зокрема, оскільки відповідно до полісу № АА/2028165, відповідач прийняв на себе зобов'язання по відшкодуванню збитків, завданих майну третіх осіб забезпеченим транспортним КРАЗ 65032, д.р.н. НОМЕР_2, а тому позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат щодо відновлювального ремонту автомобіля Renault Megane, 2005 року, д.р.н. НОМЕР_1 та відшкодування понесених позивачем витрат, що пов'язані із проведенням товарознавчого дослідження вказаного автомобіля, у зв'язку з чим ПрАТ «Український страховий капітал»звернулося до ПрАТ «Страхова компанія «Лафорт»з претензією від 05.04.2012 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 12 552,96 грн., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 06.04.2012. Однак, відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.

Позивач, з урахуванням наведеного просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу страхове відшкодування у розмірі 12 132,51 грн., з яких 11 732,51 грн. страхове відшкодування витрат щодо відновлювального ремонту автомобіля Renault Megane, 2005 року, д.р.н. НОМЕР_1 та страхове відшкодування витрат, що пов'язані із проведенням товарознавчого дослідження вказаного автомобіля в сумі 400,00 грн. (з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу у межах ліміту відповідальності відповідача - є обґрунтованою та законною, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає задоволенню частково, у сумі 11 632,51 грн. (12 132,51 грн. - 500,00 грн. франшизи), оскільки відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Твердження відповідача про те, що виплати страхового відшкодування гр. ОСОБА_3 здійснені позивачем без врахування матеріального зносу, розрахованого в порядку встановленому ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», судом відхиляються, оскільки у розділу 3.7. Звіту про оцінку автомобіля № 124 від 17.06.2011 вказано, що грошова сума в розмірі 11 732,51 грн. є сумою вартості відновлювального ремонту з урахуванням зазначення коефіцієнта фізичного зносу, на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 № 142/5/2092 (із змінами та доповненнями).

Також, судом не приймається до уваги наданий відповідачем калькуляційний висновок № М14 від 25.06.2012, що складений аварійним комісаром Мерзенюком Ю.В. та відповідно до якого було проведено аналіз Звіту про оцінку автомобіля № 124 від 17.06.2011 та Ремонтної калькуляції № 0124 від 22.06.2011, оскільки вказаний висновок не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджує вартість матеріального збитку, заподіяного транспортному засобу внаслідок ДТП.

Зокрема, твердження відповідача з посиланням на п. п. ст. 34 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» про те, що позивач намагається безпідставно стягнути з відповідача витрати за проведення товарознавчого дослідження в розмірі 400,00 грн., також відхиляються судом, оскільки позивачем доведено належними та допустимим доказами понесення таких витрат внаслідок ДТП, яка сталася 30.05.2011, за участю автомобіля марки Renault Megane, 2005 року, д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу КРАЗ 65032, д.р.н. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_6, а відповідачем, в свою чергу, не подано до суду належне обґрунтування наведеного, а також доказів у розумінні ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження викладених у відзиві на позовну заяву обставин в частині такого твердження.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 83, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»(код ЄДРПОУ 25005889, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 9/10) на користь Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал»(код ЄДРПОУ 23707357, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Грушевського 28/2-А) суму страхового відшкодування у розмірі 11 632 (одинадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн. 51 коп. та 1 543 (одна тисяча п'ятсот сорок три) грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення -10.07.2012