Рішення № 25382776, 19.07.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2012 р. Справа № 5016/733/2012(13/52)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Войтовській Н.С.,

з участю представників сторін:

від позивача -Деміди В.В., дов. від 17.07.2012 р. № 37;

від відповідача -Важеніної С.А., дов. від 29.03.2012 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО",

97420, вул. Чапаєва, 47, м. Євпаторія,

до Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський ДІПРОМІСТ",

54000, вул. Лягіна, 4/5, м. Миколаїв,

про стягнення основного боргу і нарахувань за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором про надання агентських послуг: індексу інфляції, 3% річних та пені, а всього грошових коштів у сумі 60904 грн. 05 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "ИССО" пред'явлено позов до Товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ) "Миколаївський ДІПРОМІСТ", з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 12.07.2012 р. № 12/07-01, про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 60904 грн. 05 коп., із яких 40000 грн. - основний борг; 5061 грн. 38 коп. - 3 % річних; 10910 грн. - сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції; 4932 грн. 67 коп. - пеня, а також грошових коштів на відшкодування судових витрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати вартості наданих агентських послуг з організації отримання замовником документів за укладеним між ними договором від 01.05.2009 р. № 11-09, унаслідок чого виникла заборгованість у спірній сумі.

У судовому засіданні представник позивача такі позовні вимоги підтримав повністю з підстав, указаних у позовній заяві, а представник відповідача визнав їх повністю, поясняючи, що заборгованість виникла через відсутність грошових коштів, та заявив про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені, у зв'язку з чим просить прийняти рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд визнає, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з таким.

Відповідно до умов укладеного сторонами договору від 01.05.2009 р. № 11-09 ТОВ "ИССО" зобов'язалося надавати послуги з організації отримання замовником документів, перелічених у п. 1.1.1 договору, необхідних для виконання передпроектних та проектних робіт ТДВ "Миколаївський ДІПРОМІСТ", а останнє -прийняти та оплатити такі послуги, оцінені в сумі 100000 грн. у строк до 31.12.2009 р. (п.1.1, 1.2, 3.1 договору).

На виконання умов указаного договору ТОВ "ИССО" надало обумовлені договором послуги протягом червня-серпня 2009 року, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2009 р. № 1, від 31.07.2009 р. № 2 та від 31.08.2009 р. № 3 кожний на суму 33333 грн. 33 коп., які підписані сторонами та засвідчені печатками підприємств без застережень. Загальна вартість виконаних робіт за вказаними документами складає 100000 грн.

З акту про залік взаємних вимог від 31.05.2010 р. вбачається, що сторони погодилися припинити зобов'язання ТДВ "Миколаївський ДІПРОМІСТ" за даним договором в сумі 10000 грн. шляхом заліку взаємних однорідних вимог у вказаній сумі. Після зарахування однорідних вимог сума боргу відповідача склала 90000 грн.

У подальшому ТДВ "Миколаївський ДІПРОМІСТ" здійснило часткову оплату наданих послуг за договором у сумі 40000 грн. за платіжним документом від 10.01.2011 р. та в сумі 10000 грн. за платіжним документом від 21.03.2012 р., що підтверджується відповідними банківськими виписками з рахунку відповідача.

Таким чином, на даний час основний борг складає суму 40000 грн.

Цивільним законодавством передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.901 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно господарського законодавства суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до положень ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Оскільки відповідачем не виконані грошові зобов'язання за укладеним сторонами договором, то позовні вимоги про стягнення з ТДВ "Миколаївський ДІПРОМІСТ" основного боргу в сумі 40000 грн. підлягають задоволенню повністю.

Підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення нарахувань на основний борг 3 % річних та індексу інфляції.

Цивільним законодавством передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).

Подані позивачем розрахунки нарахувань 3 % річних у сумі 5061 грн. 38 коп., суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції - 10910 грн. 90 коп., суд визнає правильними, і вказані суми грошових коштів підлягають стягненню з ТДВ "Миколаївський ДІПРОМІСТ".

Що стосується позовних вимог про стягнення пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в сумі 4932 грн. 67 коп., то суд визнає їх обґрунтованими, оскільки згідно господарського законодавства порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором (ст.193 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6. ст. 231 ГК України). Пунктом 4.1 укладеного договору сторони погодили, що у випадку невиконання однією із сторін покладених на себе за договором зобов'язань, вона сплачує іншій стороні пеню в розмірі облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення.

Проте, враховуючи заяву представника відповідача про застосування судом до вимог позивача про стягнення пені в сумі 4932 грн. 67 коп. строку позовної давності, суд визнає, що позовні вимоги в цій частині не підлягаючими задоволенню, з огляду на таке.

Поняття позовної давності надано у ст. 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується скорочена позовна давність в один рік.

Наслідки спливу позовної давності передбачені ст.267 ЦК України, згідно п.4 котрої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

ТОВ "ИССО" звернулося з позовом у даній справі до Господарського суду Миколаївської області 23.04.2012 р., про що свідчить штамп канцелярії суду за вх. № 8092/2012, тому строк позовної щодо вимог про стягнення пені, нарахованої за прострочення зобов'язання по сплаті вартості наданих ТДВ "Миколаївський ДІПРОМІСТ" за період з 1 січня 2010 року, встановлений ч.2 ст.258 ЦК України, вже сплив, і підстав для відновлення цього строку позивач не навів.

Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема судового збору, при задоволенні позову на відповідача пропорційно задоволеним вимогам..

У судовому засіданні 19 липня 2012 року, згідно із ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський ДІПРОМІСТ", 54000, вул. Лягіна, 4/5, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 02497921, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО", 97420, вул. Чапаєва, 47, м. Євпаторія, ідентифікаційний код 25153041, грошові кошти в загальній сумі 55971 (п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят одна) грн. 38 коп., із яких 40000 (сорок тисяч) грн. - основний борг; 5061 (п'ять тисяч шістдесят одна) грн. 38 коп. -3 % річних; 10910 ( десять тисяч дев'ятсот десять) грн. - сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату судового збору в сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.07.2012 р.

Суддя Ю.М. Коваль