Рішення № 25382762, 18.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-66/6551-2012 18.07.12

Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська брама" Печерської районної у м. Києві ради

до відповідача: Фізичної особи -підприємця Ткачук (Думнич) Марти Іванівни

про стягнення суми боргу в розмірі 7380,52 грн., з яких: 6827,40 грн. -сума основного боргу, 85,29 грн. -3% річних від простроченої суми, 205,17 грн. -урахування індексу інфляції, 262,66 грн. -штрафні санкції у вигляді пені

за участю представників сторін:

від позивача: Бондар О.М. за довіреністю від 01.01.12

від відповідача: Шеляженко Ю.В. за довіреністю від 17.05.12

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Печерська брама "Печерської районної у м. Києві ради, звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи -підприємця Ткачук (Думнич) Марти Іванівни про стягнення суми боргу в розмірі 7380,52 грн., з яких: 6827,40 грн. -сума основного боргу, 85,29 грн. -3% річних від простроченої суми, 205,17 грн. -урахування індексу інфляції, 262,66 грн. -штрафні санкції у вигляді пені.

Представником відповідача повідомлено суд про те, що позивачем змінено прізвище на Думнич. В підтвердження такої обставини суду надано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця серія В03 № 049156.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем вимог укладеного між сторонами договору № 11/12-ПБ від 01.12.2007 року на виконання робіт по вивозу твердих побутових відходів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.10.2011 року по 29.02.2012 року в сумі 6827,40 грн.. Позивач також зазначає про наявність у відповідача обов'язку за прострочення виконання зобов'язання сплатити пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що 12.01.2011 року відповідачем укладено договір про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів з ТОВ «Спецкомунтехніка», та саме наведеною особою вивозилися всі тверді побутові відходи відповідача за період, на який посилається позивач. Відповідачем зазначено, що предметом позову є стягнення передоплати за послуги із вивезення ТПВ, які фактично надані не були.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:

01.12.2007 року між Комунальним підприємством "Печерська брама" (надалі - виконавець) та Фізичною особою -підприємцем Ткачук Мартою Іванівною (надалі - замовник) був укладений договір на виконання робіт по вивозу твердих побутових відходів (ТПВ) № 11/12-ПБ (надалі - договір), за яким замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати послуги по перевезенню твердих побутових відходів, в подальшому за текстом ТПВ, накопчених у замовника, а замовник зобов'язується оплачувати ці послуги в розмірі та на умовах договору.

Згідно із п. 2.1 договору виконавець надає замовнику послуги по перевезенню ТПВ накопичених у контейнерах 1,1 куб.м., які розміщені на прибудинковій території житлового будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 4.2 договору замовник зобов'язується відшкодувати виконавцю витрати, пов'язані з вивезенням ТПВ в розмірі 1097,34 грн. на місяць з урахуванням ПДВ. Оплату за послуги здійснюється передоплатою шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

За інформацією позивача, відповідачем за період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року не здійснювалась оплата наданих послуг за договором № 11/12-ПБ від 01.12.2007 року, та заборгованість відповідача за вказаний період складає 6827,40 грн.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України).

Пунктом 4.2. договору № 11/12-ПБ від 01.12.2007 року передбачено обов'язок замовника здійснювати оплату за послуги передоплатою шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що вартість послуг з вивозу відходів на місяць становить 1097, 34 грн.

Як вбачається з позовної заяви, при нарахуванні плати за вивезення та знешкодження ТПВ за період з 01.10.2011 року по 29.02.2012 року позивач керувався Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 397 від 02.06.2012 року.

Частиною 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як встановлено судом, сторони не укладали додаткові угоди щодо внесення змін до договору в частині вартості наданих послуг. Вартість послуг встановлена в п. 4.2 договору, є фіксованою та становить 1097,34 грн. на місяць.

Судом встановлено, що за період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року відповідачем не здійснювалась оплата наданих послуг за договором № 11/12-ПБ від 01.12.2007 року,

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за вказаний період складає 6827,40 грн.

Проте, за перерахунком суду розмір послуг наданих позивачем відповідачу за період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року становить:

1097,34 грн. * 5 місяців = 5486,70 грн.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором № 11/12-ПБ від 01.12.2007 року, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за наведеним договором в сумі 5486,70 грн.

До матеріалів справи не надано доказів, які б свідчили про сплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 5486,70 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 5486,70 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором від № 11/12-ПБ від 01.12.2007 року призвело до прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що в разі прострочки терміну платежу замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі 0,5% від суми прострочки за кожен прострочений день, але не більше розміру, встановленого законодавством.

З урахуванням наведених вище положень законодавства, суд приходить до висновку, що сторони в п. 5.3 договору передбачили такий вид штрафної санкції як пеня.

За таких обставин, керуючись вказаним пунктом договору, враховуючи невиконання відповідачем в строк своїх зобов'язань, позивач за прострочення відповідачем оплати наданих послуг нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача пеню за періоди з 01.10.2011 року по 29.02.2012 року в загальному розмірі 262,66 грн.

Враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується з наявністю у відповідача обов'язку щодо сплати на користь позивача пені за таке прострочення.

Проте, зважаючи на те, що при здійснені розрахунку пені позивачем враховано наявність заборгованості відповідача в розмірі 6827,40 грн., в той час коли судом встановлено, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за наведеним договором в сумі 5486,70 грн., судом зроблено перерахунок пені з урахуванням наявності у відповідача обов'язку щомісячної сплати на користь позивача суми в розмірі 1097,34 грн.

Так, згідно здійсненого судом розрахунку, який долучено до матеріалів справи, розмір пені за період з 01.10.2011 року по 29.02.2012 року, повинен складати 210,76 грн., та позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у визначеній судом сумі.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення з відповідача три відсотки річних від простроченої суми з розрахунку прострочки 152 дні в розмірі 85,29 грн. та інфляційні втрати за період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року у розмірі 205,17 грн.

Проте, зважаючи на те, що при здійснені наведених розрахунків позивачем враховано наявність заборгованості відповідача в розмірі 6827,40 грн., в той час коли судом встановлено, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за наведеним договором в сумі 5486,70 грн., а також зважаючи на невірність проведених розрахунків, судом зроблено перерахунки трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат з урахуванням наявності у відповідача обов'язку щомісячної сплати на користь позивача суми в розмірі 1097,34 грн.

Так, згідно здійснених судом розрахунків, який долучено до матеріалів справи, розмір трьох відсотків річних від простроченої суми із заявленого позивачем розрахунку в 152 дні прострочки, повинен складати 40,86 грн.; розмір інфляційних втрат за період з 01.10.2011 року по 29.02.2012 року повинен складати 28,52 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 5766,84 грн., з яких: 5486,70 грн. -сума основного боргу, 40,86 грн. -3% річних від простроченої суми, 28,52 грн. -урахування індексу інфляції, 210,76 грн. -штрафні санкції у вигляді пені.

Судові витрати підлягають віднесенню на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 549, 510, 525, 526, 599, 610, 611, 612, 623, 625, 629, 638 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська брама" Печерської районної у м. Києві ради до Фізичної особи -підприємця Ткачук (Думнич) Марти Іванівни про стягнення суми боргу в розмірі 7380,52 грн., з яких: 6827,40 грн. -сума основного боргу, 85,29 грн. -3% річних від простроченої суми, 205,17 грн. -урахування індексу інфляції, 262,66 грн. -штрафні санкції у вигляді пені -задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи -підприємця Ткачук (Думнич) Марти Іванівни (01042, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська брама" Печерської районної у м. Києві ради (01042, м. Київ, б-р. М. Приймаченко, 3, ЄДРПОУ 34239762) суму боргу в розмірі 5766,84 грн. (з яких: 5486,70 грн. -сума основного боргу, 40,86 грн. -3% річних від простроченої суми, 28,52 грн. -урахування індексу інфляції, 210,76 грн. -штрафні санкції у вигляді пені) ти витрати зі сплати судового збору в розмірі 1257,60 грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині -відмовити.

В судовому засіданні 18.07.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення складено в повному обсязі та підписане 23.07.2012р.

Суддя С.А. Гончаров