Рішення № 25382635, 23.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.12 Справа№ 5015/2062/12

За позовом: Приватного Підприємства „Постінтур", м. Дрогобич

до відповідача: Новокропивницької сільської ради, с. Новий Кропивник Дрогобицького району

про стягнення інфляційних збитків та 3-х відсотків річних в розмірі 2820,09 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Солян Н.І. -директор, Даньків О.В. - представник

від відповідача: Волощук Б.І -представник

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Іванило О.П.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Приватного Підприємства „Постінтур" до Новокропивницької сільської ради про стягнення інфляційних та трьох відсотків річних в сумі 2820,09 грн.

В судовому засіданні 18.06.2012 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з врахуванням уточненого розрахунку інфляційних та трьох відсотків річних, з мотивів, наведених в позовній заяві, матеріалах справи та пояснень, даних в судовому засіданні, просив стягнути з відповідача 844,72 грн. інфляційних та 1877,38 грн. трьох відсотків річних.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, долучених до нього документів та наданих в судовому засіданні пояснень. Зокрема зазначив, що Новокропивницька сільська рада вжила всіх заходів щодо належного виконання зобов'язання та є бюджетною установою, органом місцевого самоврядування, яка утримується за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевого бюджетів, відтак нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних є безпідставним, просив в позові відмовити.

В судовому засіданні 23.07.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.07.2011 року у справі № 20/7 частково задоволено позов Приватного підприємства „Постінтур" та присуджено до стягнення з Новокропивницької сільської ради на користь Приватного підприємства "Постінтур" суму у розмірі 141 578,30 грн. (з яких: 118705, 80 грн. основного боргу; 14 762,94 грн. пені; 2 149,27 грн. 3 % річних; 4 386,36 грн. інфляційних втрат; 1 400,04 грн. державного мита; 173,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 р. у справі № 20/7 рішення господарського суду Львівської області було змінено та присуджено до стягнення з Новокропивницької сільської ради на користь Приватного підприємства "Постінтур" 105 260,43 грн. основного боргу; 1 482,43 грн. пені; 216,94 грн. 3 % річних; 879,78 грн. інфляційних втрат; 1078,40 грн. державного мита; 132,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постанова набрала законної сили.

Проте, як зазначає позивач, заборгованість була погашена відповідачем повністю тільки 17.02.2012 року, що стало підставою для звернення про стягнення з Новокропивницької сільської ради інфляційних втрат в розмірі 844,72 грн. і трьох відсотків річних в сумі 1877,38 грн., нарахованих позивачем на суму основного боргу 105260,43 грн. за період з липня 2011 року по лютий 2012 року включно, як вбачається з уточненого розрахунку інфляційних відсотків та трьох відсотків річних (а.с.45).

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, за час з прийняття постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі № 20/7 та набрання нею законної сили (10.10.2011 року) до 17.02.2012 р. заборгованість ПП „Постінтур" становила 105260,43 грн.

З огляду на невиконання боржником своїх грошових зобов'язань, позивачем за період з липня 2011 року по лютий 2012 року в порядку ст.625 ЦК України нараховано інфляційні в розмірі 875,12 грн. та три відсотки річних в розмірі 1944,97 грн. Проте, як вбачається з прохальної частини позовної заяви та поданого до неї розрахунку інфляційних відсотків та трьох відсотків річних, позивачем допущено помилку щодо суми заборгованості, на яку нараховувалися три відсотки річних та інфляційні, а саме розрахунок здійснено від суми 109 050,14 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 р. у справі № 20/7 присуджено до стягнення з Новокропивницької сільської ради на користь Приватного підприємства "Постінтур" 105 260,43 грн. основного боргу. Відтак, позивачем було здійснено уточнений розрахунок інфляційних відсотків та трьох відсотків річних (а.с.45) на суму основного боргу 105260,43 грн. за період з липня 2011 року по лютий 2012 року включно, що становить 844,72 грн. інфляційних втрат і 1877,38 грн. трьох відсотків річних, що підлягають до стягнення з відповідача.

Згідно із ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Необґрунтованими є доводи відповідача стосовно того, що Новокропивницька сільська рада вжила всіх заходів щодо належного виконання зобов'язання та є бюджетною установою, органом місцевого самоврядування, яка утримується за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевого бюджетів, відтак його вина у невиконанні грошового зобов'язання є відсутньою, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, нарахування до грошового зобов'язання, що пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, і їх не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та відносити до санкцій

За загальним правилом, встановленим ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

З аналізу норми ст.625 ЦК України вбачається, що нарахування індексу інфляції та трьох відсотків річних на борг здійснюється за весь час прострочення боржником грошового зобов'язання. Строк виконання грошового зобов'язання встановлено умовами договору. Як вже зазначалося раніше, відповідач порушив строк виконання основного зобов'язання, що стало підставою для стягнення з нього суми боргу, пені, інфляційних та трьох відсотків річних в судовому порядку.

З огляду на це, набрання законної сили рішенням господарського суду про стягнення грошової суми та звернення його до виконання не є підставою для припинення грошового зобов'язання, а тому, за таких обставин, боржник несе обов'язок повернути три відсотки річних та відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за весь час прострочення виконання такого грошового зобов'язання, у тому числі за весь час після ухвалення такого рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково з врахуванням уточненого розрахунку позовних вимог.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 1553,60 грн. судового збору.

З огляду на викладене, з урахуванням положень чинного законодавства України, практики його застосування, матеріалів та обставин справи, керуючись ст..ст.3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49, 82,84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Новокропивницької сільської ради (82100, Львівська область, Дрогобицький район, с. Новий Кропивник, вул. Довбуша, 137, ідентифікаційний код 04374944) на користь Приватного підприємства „Постінтур" (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. 22 Січня, 40, ідентифікаційний код 13835551) -844,72 грн. інфляційних відсотків, 1877,38 грн. трьох відсотків річних, 1553,60 грн. судового збору.

3. В решта частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Н.Березяк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.07.2012 року.

Суддя Березяк Н.Є.