Рішення № 25382515, 19.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/330-2012 19.07.12

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»

До Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тофіс Сервіс»

Про стягнення 10 980,84 грн.

Головуючий суддя Ващенко Т.М.

Судді Сівакова В.В.

Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача Новіцький А.О. представник за довіреністю № 699-12 від 20.12.11.

Від відповідача Остапенко О.В. представник за довіреністю № 191 від 12.04.12.

Від третьої особи не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(далі -позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»(далі -відповідач) про стягнення 10 980,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 11 490,84 грн. внаслідок чого до позивача в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.12. порушено провадження у справі № 5011-30/330-2012, розгляд справи було призначено на 31.01.12.

В судовому засіданні 31.01.12. представником позивача подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 31.01.12. представником відповідача подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 31.01.12. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 21.02.12.

16.02.12. від позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення у справі.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.02.12. справу № 5011-30/330-2012 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М. в зв'язку перебуванням судді Ващенко Т.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.12. суддею Смирновою Ю.М. прийнято справу № 5011-30/330-2012 до свого провадження; розгляд справи призначено на 15.03.12.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 23.02.12. справу № 5011-30/330-2012 було передано судді Ващенко Т.М., в зв'язку з її виходом з лікарняного.

В судовому засіданні 15.03.12. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 05.04.12.

20.03.12. від відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення у справі.

03.04.12. від позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення у справі, клопотання про направлення запиту до МТСБУ, клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів та клопотання про направлення запиту до МРЕВ 1 у м. Маріуполі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.12. задоволено клопотання позивача щодо витребування від МТСБУ відомостей у справі, відмовлено в задоволенні клопотання щодо направлення запиту до МРЕВ 1 у м. Маріуполі.

В судовому засіданні 05.04.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 26.04.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.12. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 26.04.12. представником позивача повторно подано клопотання про щодо направлення запиту до МРЕВ 1 у м. Маріуполі. Клопотання судом задоволено.

В судовому засіданні 26.04.12. суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду справи № 5011-30/330-2012, внаслідок чого ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.12. призначено колегіальний розгляд вказаної справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 26.04.12. визначено склад колегію для розгляду даної справи та доручено розгляд справи здійснювати в наступному складі суду: Головуючий суддя: Ващенко Т.М., судді: Блажівська О.Є., Літвінова М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.12. вказаною колегією суддів прийнято справу № 5011-30/330-2012 до свого провадження, розгляд справи призначено на 24.05.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.12. за клопотанням відповідача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Тофіс-Сервіс»(далі -третя особа), розгляд справи відкладено на 26.06.12.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 26.06.12. доручено розгляд справи № 5011-30/330-2012 здійснювати в наступному складі суду: Головуючий суддя: Ващенко Т.М., судді: Сівакова В.В., Літвінова М.Є.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 26.06.12. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до провадження, розгляд справи відкладено на 19.07.12.

В судовому засіданні 19.07.12. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.07.12. проти позову заперечує.

Представник третьої особи в судове засідання 19.07.12. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, заяв чи клопотань н подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/330-2012.

В судовому засіданні 19.07.12. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.09. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»укладено страхове свідоцтво № 206.0160230-161, відповідно до умов якого позивачем застраховані майнові інтереси ТОВ «УніКредит Лізинг», пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля Daf Chassis FT CF 85 реєстраційний номер НОМЕР_3.

19.09.09. о 15-00 год. гр. ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом Skania державний номер НОМЕР_2, на площі Морвокзалу в м. Маріуполі, виконуючи маневр повороту праворуч, не впевнився у його безпеці, чим порушив п. 10.1 ПДР України, та здійснив зіткнення з автомобілем Daf Chassis FT CF 85 реєстраційний номер НОМЕР_3, внаслідок чого транспортні засоби отримали пошкодження, що підтверджується довідкою Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Маріуполя та АТІ при УДАІ ГУМВС в Донецькій області.

Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя від 16.10.09. у справі № 3-2668/09 встановлено порушення ОСОБА_4 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту № 883/09 від 22.09.09. про оцінку автомобіля Daf Chassis FT CF 85 реєстраційний номер НОМЕР_3, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5, вартість відновлювального ремонту Daf Chassis FT CF 85 реєстраційний номер НОМЕР_3 та вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного транспортного засобу складає 14 015,84 грн.

Страховим актом № 206-8834-0 від 11.01.10. пошкодження транспортного засобу Daf Chassis FT CF 85 реєстраційний номер НОМЕР_3 внаслідок ДТП, яка сталася 19.09.09. о 15-00 год. на площі Морвокзалу в м. Маріуполі, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 11 490,84 грн.

Позивачем проведено виплату страхового відшкодування у розмірі 11 490,84 грн. страхувальнику, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 192 від 12.01.10.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність страхувальника транспортного засобу автомобіля Skania державний номер НОМЕР_2 станом на день скоєння ДТП була застрахована ТОВ «Вагер»згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2933248, копія якого наявна в матеріалах справи.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 18 статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються автомобілем марки Skania державний номер НОМЕР_2, застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № ВС/2933248, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи.

Полісом № ВС/2933248 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), в розмірі 25 500,00 грн. та франшизу у розмірі 0,00 грн.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір І типу).

Управління транспортним засобом без правових підстав є адміністративним правопорушенням, за вчинення якого передбачена адміністративна відповідальність.

При цьому, постановою Приморського районного суду місті Маріуполя встановлено вину ОСОБА_4 лише в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а не ст. 126 КУпАП.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Маріуполя та АТІ при УДАІ ГУМВС в Донецькій області, згідно з яким відносно ОСОБА_4, працівника ТОВ «Тофіс-Сервіс», адміністративний протокол за ст. 126 ч.1 КУпАП не складався ні 19.09.09. ні пізніше.

З полісу № ВС/2933248 вбачається, що він є договором І типу, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_4 автомобіля Skania державний номер НОМЕР_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхове товариство «Іллічівське».

Крім того, з відповіді 2 відділу РЕР м. Маріуполя при УДАІ ГУ МВС України в донецькій області вбачається, що станом на день скоєння ДТП Товариству з обмеженою відповідальністю «Тофіс-сервіс»було видано тимчасовий реєстраційний талон на право керування автомобілем Skania державний номер НОМЕР_2.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує на те, що на момент скоєння ДТП будь-які договірні відносини між відповідачем та ТОВ «Тофіс-Сервіс»відсутні, а Поліс № ВС/2933248 на момент скоєння ДТП не діяв, посилаючись на Договір оренди, укладений між ТОВ «Вагер»та ТОВ «Тофіс-Сервіс»та заяву ТОВ «Вагер»про припинення дії Полісу № ВС/2933248.

Зі змісту Договору оренди майна з правом викупу № б/н від серпня 2009 року, вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Вагер»(Орендодавець) передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Тофіс-Сервіс»(Орендар) в строкове платне користування об'єкт оренди, а саме 5 вантажних (сідловин) тягачів, серед яких транспортний засіб Skania державний номер НОМЕР_2.

Приписами п. 7 Договору оренди майна з правом викупу встановлено, що майно, яке орендується, переходить у власність Орендаря, якщо він вніс Орендодавцю всю належну йому орендну плату з вартості зданого на визначений Договором строк майна. Передача та оформлення права власності на майно здійснюється актом про передачу права власності, який підписаний сторонами засвідчує перехід усіх правомочностей права власності від Орендаря Орендодавцю.

При цьому, жодних доказів переходу права власності на транспортний засіб Skania державний номер НОМЕР_2 від ТОВ «Вагер»до ТОВ «Тофіс-сервіс» відповідачем не подано.

Суд відзначає, що з системного аналізу Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що передача забезпеченого транспортного засобу в оренду не є підставою для припинення дії договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності

В матеріалах справи наявна копія заяви ТОВ «Вагер»№ б/н від б/д, в якій заявник просить відповідача припинити дію Полісу № ВС/2933248, в зв'язку з переданням транспортного засобу Skania державний номер НОМЕР_2 у користування ТОВ «Тофіс-Сервіс»за Договором оренди.

Заява не містить жодного посилання на дату її складання, направлення на адресу відповідача та її отримання останнім.

Крім того, приписами п. 18.1 ст. 18 Закону, дія договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності може бути достроково припинена, зокрема, за письмовою вимогою страхувальника, про що він зобов'язаний повідомити страховика не пізніше ніж за 30 днів до дати припинення дії договору страхування та надати оригінал поліса страховику.

При цьому, згідно зі ст. 11 вказаного Закону, Страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Проте, в матеріалах справи наявні копії Полісу № ВС/2933248, що надані відповідачем та МТСБУ, з яких вбачається, що вказаний поліс був чинним станом на день скоєння ДТП -19.09.09. (Строк дії з 25.01.09. по 24.01.10.)

При цьому, направляючи запит до МТСБУ, суд просив надати інформацію стосовно того, кому належав транспортний засіб Skania державний номер НОМЕР_2 станом на день скоєння ДТП -19.09.09. Жодні відомості стосовно припинення строку дії Полісу № ВС/2933248 в матеріалах справи відсутні.

Вказане спростовує доводи відповідача стосовно щодо наявності у нього підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Суд критично оцінює доводи відповідача, обґрунтовані п. 37.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" стосовно того, що позивач не є стороною за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не є особою, яка постраждала внаслідок ДТП, а тому між відповідачем та позивачем відсутні будь-які правовідносини, з огляду на та, що до Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»як страховика, який виплатив страхове відшкодування за страховим свідоцтвом № 206.0160230-161 від 12.05.09. перейшло право вимоги, яке ТОВ «УніКредит Лізинг»мало до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Вказану правову позицію викладено в постанові Верховного суду України від 25.11.08. у справі № 11/406-07, при цьому, відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Позивачем направлено відповідачу регресну вимогу № 4/01 від 04.01.11. з вимогою про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, у розмірі 11 490,84 грн.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідачем сплати страхового відшкодування в порядку регресу в межах ліміту відповідальності не здійснено.

Стосовно доводів відповідача про те, що його не було повідомлено про настання ДТП в порядку п. 33.1.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд відзначає, що вказане не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, а в п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 вказаного Закону передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або подія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Оскільки цивільно-правова відповідальність особи, внаслідок керування якою транспортним засобом сталася дорожньо-транспортна пригода, застраховано відповідачем згідно з Полісом № ВС/2933248, саме відповідач-зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 490,84 грн. -0,00 грн. = 11 490,84 грн.

Разом з цим, суд відзначає, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача коштів у розмірі 10 980,84 грн., а клопотань про вихід за межі позовних вимог в цій частині не заявлено.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (04070, м. Київ, вул. Саксаганського, 38-Б; код ЄДРПОУ 25186738) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, б. 8/10; код ЄДРПОУ 32253696) 10 980 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 84 коп. - шкоди, заподіяної в порядку регресу, 1 411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.07.12.

Головуючий суддя Т.М. Ващенко

Судді В.В. Сівакова

М.Є. Літвінова