Рішення № 25382477, 17.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/7556-2012 17.07.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до Фірма «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 29 079,48 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

від позивача: Галков І.О. -представник за довіреністю № б/н від 06.04.12.

від відповідача: Случак О.О. -представник за довіреністю № б/н від 23.06.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(далі -позивач) до Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -відповідач) про стягнення 29 079,48 грн., а саме: 9 702,79 грн. -збитків від інфляції, 19 376,69 грн. -3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.11.11. Господарським судом міста Києва було винесено рішення у справі № 4/421 (що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду та постановою Вищого господарського суду України), яким позовні вимоги ТОВ "Ласка Лізинг" задоволено повністю та стягнуто з Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю на користь ТОВ «Ласка Лізинг»878 151,06 грн. -основного боргу, 47 295,59 грн. -неустойки, 32 777,04 грн. -збитків від інфляції, 14 289,71 грн. -3% річних, 9 725,13 грн. -державного мита та 236,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відповідач рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.11. у справі № 4/421 виконав 10.05.12., у зв'язку із чим позивач за період з 16.08.11. по 10.05.12. було додатково нараховано збитки від інфляції та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.12. порушено провадження у справі № 5011-30/7556-2012 та призначено розгляд справи на 03.07.12. о 11-10.

В судовому засіданні 03.07.12. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.07.12. проти позову заперечив та надав суду письмовий відзив, відповідно до якого просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав того, що відповідач не несе відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, оскільки позовні вимоги передбачають стягнення за прострочення, допущені в 2011 році, які підпадають під дію п. 8 ст. З Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким до 1 січня 2012 року Торгово-промислову палату України було зобов'язано розглядати звернення суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовників), щодо надання їм довідки про зупинення (припинення діяльності) внаслідок дії обставин непереборної сили. При цьому, відповідач, як на підставу для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог посилається на те, що він звертався до Торгово-промислової палати України зі зверненням для отримання відповідної довідки.

В судовому засіданні 03.07.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 17.07.12.

В судовому засіданні 17.07.12. позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечу з підстав викладених в відзиві на позов.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/7556-2012.

В судовому засіданні 17.07.2. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.07. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (Лізингодавець) та Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю (Лізингоодержувач) був укладений Договір фінансового лізингу № 689/03/2007, відповідно до умов якого Лізингодавець зобов'язується придбати у свою власність транспортний засіб у відповідності до встановленої Лізингоодержувачем специфікації:

Тип: Вантажний автомобіль

Марка, модель: МАЗ-555102-223 (10 одиниць);

№ шасі: буде встановлений в Акті здачі-приймання майна;

Рік випуску: 2007р.;

Пробіг на момент придбання: до 2000 км;

Специфікація продавця: Додаток до договору купівлі-продажу від 15.03.2007р.;

та передати його без надання послуг з керування та технічної експлуатації Лізингоодержувачу у якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах даного Договору.

Крім того між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду №689/03/2007-R від 15.03.07. до договору фінансового лізингу № 689/03/2007, відповідно до умов якої внесені зміни до Графіку внесення платежів, відбулася реструктуризація боргу та зобов'язано Відповідача забезпечити підписання договору поруки.

Транспортні засоби, що є предметом фінансового лізингу в кількості 10 одиниць передано Відповідачу відповідно до видаткової накладної № РН-0000198 від 05 червня 2007 р, № РН-0000182 від 24 травня 2007 р , № РН-0000114 від 28 квітня 2007 р, № РН-0000161 від 11 травня 2007 р, № РН-0000177 від 23 травня 2007 р, № РН-0000189 від 31 травня 2007 р та Довіреностями серії ЯНУ № 409061 від 05 червня 2007 р, ЯНО № 837870 від 27 квітня 2007 р., ЯНЮ № 464107 від 11 травня 2007 р., ЯНЮ № 464306 від 22 травня 2007 р.

Але відповідач своє грошове зобов'язання належним чином не виконав внаслідок чого за ним утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.11. у справі № 4/421 (що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду та постановою Вищого господарського суду України), позовні вимоги ТОВ "Ласка Лізинг" задоволено повністю та стягнуто з Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю на користь ТОВ «Ласка Лізинг» 878 151,06 грн. -основного боргу, 47 295,59 грн. -неустойки, 32 777,04 грн. -збитків від інфляції, 14 289,71 грн. -3% річних, 9 725,13 грн. -державного мита та 236,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При цьому, вказаним рішенням 3% річних та збитки від інфляції стягнуто по 15.08.11.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій банківських виписок з особового рахунку позивача від 10.05.12. та 11.05.12. (оригінали судом оглянуто в судовому засіданні), відповідачем заборгованість погашено в повному обсязі 11.05.12.

З огляду на зазначене, позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків від інфляції та 3 % річних за період прострочення зобов'язання зі сплати лізингових платежів.

При цьому, як вбачається з розрахунку, доданого до позовної заяви та додатково поданого через відділ діловодства Господарського суду міста Києва, періодом прострочення позивач вважає строк з 16.08.11., тобто день наступний за днем по який включно рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.11. у справі № 4/421 стягнуто 3% річних та збитки від інфляції, до 10.05.12., тобто дня, що передував дню фактичного повного виконання відповідачем рішення суду та отримання позивачем коштів присуджених до стягнення з Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Наявність грошового зобов'язання відповідача (виникло за договором від 15.03.07.) по сплаті позивачу лізингових платежів в розмірі 878 151,06 грн. підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.11. у справі № 4/421 за участю тих самих сторін, а тому відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У свою чергу, частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно постанови Верховного Суду України від 05.12.11. у справі № 16/164 (2010), ч.5 ст. 11 Цивільного кодексу України прямо передбачає можливість виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення, а відтак і застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, встановлених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 18.10.2011 р. у справі № 48/23 та Верховний Суд України, постанова від 08.11.2010 р. № 3-12г10).

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Так, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

(Відповідна правова позиція закріплена в Постанові Верховного Суду України № 3-73гс11 від 12.09.2011 р. та є обов'язковою згідно зі ст. 111-28 ГПК України при застосуванні вказаної норми права).

При цьому, досліджуючи наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та відсотків річних суд, з підстав викладених вище, критично оцінює заперечення відповідача щодо відсутності у нього відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, при цьому відзначаючи, що саме лише звернення до Торгово-промислової палати України щодо надання довідки про наявність в Україні обставин непереборної сили, які негативно впливають на виконання Фірмою «Т.М.М.»- Товариством з обмеженою відповідальністю договірних зобов'язань, не є підставою для звільнення останнього від відповідальності за таке невиконання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Матеріалами справи підтверджується, що спірне грошове зобов'язання відповідача перед позивачем у розмірі 878 151,06 грн. у період з 16.08.11. по 10.05.12. не виконано, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд, здійснивши перерахунок збитків від інфляції, в період з 16.08.11. по 10.05.12., встановив, що вказану суму позивачем завищено, внаслідок чого з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»підлягає стягненню 9 659.66 грн. -збитків від інфляції.

При цьому, розмір 3% річних позивачем нараховано вірно, а тому з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»підлягає стягненню 19 376,69 грн. -3% річних.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» 3% річних у розмірі 19 376,69 грн. та збитків від інфляції в розмірі 9 659,66 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, б. 2-Б; код ЄДРПОУ 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, б. 5, корпус 2; код ЄДРПОУ 33104543) 19 376 (дев'ятнадцять тисяч триста сімдесят шість) грн. 69 коп. -3% річних, 9 659 (дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 66 коп. -збитків від інфляції, 1 607 (одну тисячу шістсот сім) грн. 10 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.07.12.

Суддя Т.М. Ващенко