Рішення № 25382298, 02.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/7296-2012 02.07.12

За позовом Дочірнього підприємства Всеукраїнської організації інвалідів "Союз Організацій інвалідів України "Фаворит плюс"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 5 226 863,53 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача: Олексієнко Т.В. (довіреність б/н від 29.08.2011 року),

Янковська Ю.В. (довіреність б/н від 17.06.2010 року)

від відповідача Мітічкін А.С. (довіреність б/н від 26.10.2011 року),

Копусь А.А. (довіреність б/н від 26.10.2011 року),

Годунко В.А. (довіреність б/н від 26.10.2011 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02 липня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Дочірнє підприємство Всеукраїнської організації інвалідів "Союз Організацій інвалідів України "Фаворит плюс" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі по тексту - відповідач) про зобов'язання виконати грошове зобов'язання в натурі щодо сплати додаткового авансу в сумі 5 215 416,20 грн. згідно рахунку - фактури № СФ-210311 від 21.03.2011 року, стягнення 3% річних у розмірі -235 765,39 грн., збитки внаслідок інфляції у розмірі -1 251 699,89 грн., пеню у розмірі -1 213 048,65 грн., 3% річних у розмірі -10 377,15 грн., збитки внаслідок інфляції у розмірі -61 151,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 року порушено провадження у справі № 5011-53/7296-2012 та призначено її до розгляду на 25.06.2012 року.

Представником відповідача у судовому засіданні 25.06.2012 року подано заяву про відвід судді Грехової О.А., оскільки, у позивача виник сумнів у неупередженості судді при вирішенні даного спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2012 року суд відмовив в задоволенні заяви про відвід судді Грєхової О.А. від розгляду справи № 5011-53/7296-2012.

У судовому засіданні 25.06.2012 року було оголошено перерву до 02.07.2012 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 року справу № 5011-53/7296-2012 передано на розгляд судді Стасюку С.В. у зв'язку з перебуванням судді Грєхової О.А. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 5011-53/7296-2012 до свого провадження.

У судовому засіданні 02.07.2012 року представник відповідача подав заяву про відвід судді Стасюка С.В. від розгляду справи № 5011-53/7296-2012. Вказана заява вмотивована тим, що суддя Стасюк С.В. отримав дану справу до провадження з грубим порушенням норм процесуального законодавства.

Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 21 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід. З цих же підстав відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь в судовому процесі.

Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

Питання про відвід судді вирішується в нарадчій кімнаті судом у тому складі, який розглядає справу, про що виноситься ухвала. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.

У поданій заяві про відвід судді заявником наводиться обставина, яка на думку заявника, викликає сумнів у неупередженості судді у справі, а саме, прийняття до розгляду справи № 5011-53/7296-2012 з порушенням частини 3 статті 2- 1 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 статті 2- 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до пункту 2.6. Протоколу № 1 зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 року у разі тимчасової непрацездатності судді, в провадженні якого перебуває судова справа, його відрядження тощо, вирішення питання щодо передачі справи судді по взаємозаміні або іншому судді відповідної спеціалізації для вирішення питання щодо вчинення відповідних процесуальних дій, здійснюється за розпорядженням голови суду (або за його дорученням заступників голови суду).

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 року справу № 5011-53/7296-2012 передано на розгляд судді Стасюку С.В. у зв'язку з перебуванням судді Грєхової О.А. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 5011-53/7296-2012 до свого провадження.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що справа № 5011-53/7296-2012 була передана для розгляду по суті судді Стасюку С.В. з дотриманням усіх норм чинного законодавства України, а тому заява представника відповідача про відвід судді Стасюка С.В. від розгляду справи № 5011-53/7296-2012 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 02.07.2012 року представник позивача надав усні пояснення по справі та оригінали документів для огляду.

Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні, з підстав необґрунтованості.

Також, у судовому засіданні 02.07.2012 року представник відповідача подав клопотання про витребування у позивача оригіналу касового чеку № 6957 від 31.03.2011 року, який є доказом направлення відповідачу рахунку - фактури № СФ-210311 від 21.03.2011 року та листа за вих. № 3/046-1 від 21.03.2011 року.

Суд відмовляє в задоволенні вищезазначеного клопотання про витребування доказів, з огляду на те, що у судовому засіданні 02.07.2012 року суду було надано оригінали для огляду рахунку - фактури № СФ-210311 від 21.03.2011 року, листа за вих. № 3/046-1 від 21.03.2011 року та касового чеку № 6957 від 31.03.2011 року.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2006 року між Дочірнім підприємством Всеукраїнської організації інвалідів "Союз Організацій інвалідів України "Фаворит плюс" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) було укладено договір № 1116106466 (надалі по тексту - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується розробити і погодити у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію, виготовити і поставити обладнання і виконати роботи по шеф-монтажу, пуско-наладці і введенню в експлуатацію обладнання системи Автоматизованої системи контролю радіаційної обстановки (АСКРО) для підвищення безпеки ВП "Південно-Українська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", а відповідач (покупець) зобов'язаний в порядку та на умовах визначених у договорі прийняти та оплатити продукцію та роботи.

Умовами Договору, зокрема, пунктами 3.5.1. - 3.5.3 Договору, з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 17.10.2007 року сторони погодили, що покупець перераховує аванс в розмірі 30% від суми Договору, що становить 4 455 000,00 грн., а остаточна оплата здійснюється поетапно у відповідності до підписаних сторонами актів прийому - передачі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року у справі № 8/15, якою також було ухвалено стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Дочірнього підприємства Всеукраїнської організації інвалідів "Союз Організацій інвалідів України "Фаворит плюс" 195 065,78 грн. пені, 143 559,35 грн. інфляційних втрат та 27 332,37 грн. 3% річних за договором 1116106466 від 07.2.2006 року, та Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2011 року у справі № 5/17 до умов спірного Договору внесено зміни та окремі його пункти викладені у наступній редакції:

"3.2. Сумма Договора составляет 14 850 000,00, которая подлежит корректировки с учетом п. 3.8. Договора".

"3.5.1. Покупатель перечисляет аванс в размере 50% от суммы Договора по следующему графику:

- в 2006 году -900 000,0 гривен (девятьсот тысяч гривен 00 копеек);

- в 2007 году -2 100 000,0 гривен (два миллиона сто тысяч гривен 00 копеек);

- в 2008 году -1 455 000,0 гривен (один миллион четыреста пятьдесят пять тысяч гривен 00 копеек);

- в 2009-2011 году -доплата до 50% стоимости спецификаций, подлежащих к выполнению после их корректировки согласно п. 3.8.".

"3.5.2. Окончательная оплата Продукции производится следующим образом:

Покупатель обязуется через свой банк открыть документарный безотзывный неподтвержденный делимый аккредитив (т.е. аккредитив, в котором предусмотрено его использование частями, в соответствии с суммой предоставленных для оплаты документов) и сообщить Поставщику об открытии и условиях такого аккредитива, согласно следующих сроков:

- по истечению 10 (десяти) банковских дней с даты предъявления Поставщиком требования об открытии аккредитива Покупатель открывает и сообщает Поставщику об открытии вышеуказанного аккредитива в размере остаточной стоимости спецификаций, подлежащих к оплате за вычетом аванса в размере 50% сроком действия до окончания действия Договора."

"3.5.5. Оплата предусмотренная п. 3.5.1-3.5.3 производится в соответствии с запланированным финансированием:

- в течении 2006 года - 900 000,0 гривен (девятьсот тысяч гривен 00 копеек);

- в течении 2007 году -2 100 000,0 гривен (два миллиона сто тысяч гривен 00 копеек);

- в течении 2008 году -5 000 000,0 гривен (пять миллион гривен 00 копеек);

- в течении 2009 года -6 850 000,00 гривен (шесть миллионов восемьсот пятьдесят тысяч гривен 00 копеек);

- в течении 2011-2013 г.г. -остаток стоимости Договора с учетом корректировки стоимости спецификаций, согласно п. 3.8.".

"3.8. Стоимость спецификаций должна быть пересмотрена при росте (уменьшении) курса евро (доллара США) к гривне более чем на пять процентов относительно курса евро (доллара США) к гривне на дату заключения Договора. При этом переоценке подлежит не более восьмидесяти пяти процентов стоимости Продукции, подлежащей поставке.".

Крім того, вищевказаними рішеннями судів термін дії спірного Договору було продовжено спочатку до 30.06.2011 року у справі № 8/15, а потім до 01 березня 2013 року у справі № 5/17.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2011р. у справі № 8/15, постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010р. залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 року у справі № 5/17 рішення суду першої інстанції також залишено без змін.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позивач 21.03.2011 року надіслав на адресу відповідача лист за вих. № 3/046-1, в якому запропонував розрахунок перегляду вартості та величини додаткового авансу за договором, а також виставив рахунок - фактуру № СФ-21032011 на доплату авансу в сумі 5 215 416,20 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач вищевказану суму боргу не сплатив, свого контррозрахунку щодо суми авансового платежу позивачу не надав, відповіді на лист не надав.

Зважаючи на вищезазначене, позивач просить суд зобов'язати Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" виконати грошове зобов'язання в натурі щодо сплати додаткового авансу в сумі 5 215 416,20 грн. згідно рахунку - фактури № СФ-210311 від 21.03.2011 року, стягнути з відповідача 3% річних у розмірі -235 765,39 грн., збитки внаслідок інфляції у розмірі -1 251 699,89 грн., пеню у розмірі -1 213 048,65 грн., 3% річних у розмірі -10 377,15 грн., збитки внаслідок інфляції у розмірі -61 151,50 грн.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та зазначає про неотримання листа за вих. № 3/046-1 та рахунку - фактуру № СФ-21032011 від 21.03.2011 року на які посилається позивач у своїх позовних вимогах.

Окрім того, відповідач вказує на те, що зміст пункту 3.8 Договору (в редакції прийнятою постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року у справі № 8/15) не встановлює право сторони договору в односторонньому порядку переглянути ціни за договором, що на думку останнього було здійснено позивачем.

Таким чином, відповідач вважає, що зміни до договору мають бути внесені сторонами у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди до договору, оскільки необґрунтоване збільшення ціни договору може призвести до відповідальності, в тому числі кримінальної. відносно осіб уповноважених укладати договору на закупівлю за державні кошти.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами було укладено договір 1116106466 від 07.12.2006 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується розробити і погодити у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію, виготовити і поставити обладнання і виконати роботи по шеф-монтажу, пуско-наладці і введенню в експлуатацію обладнання системи Автоматизованої системи контролю радіаційної обстановки (АСКРО) для підвищення безпеки ВП "Південно-Українська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", а відповідач (покупець) зобов'язаний в порядку та на умовах визначених у договорі прийняти та оплатити продукцію та роботи.

Як зазначалось вище, постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року у справі № 8/15 та Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2011 року у справі № 5/17 до умов спірного Договору внесено зміни, зокрема щодо порядку оплати продукції та строків дії Договору.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2011р. у справі № 8/15, постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010р. залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 року у справі № 5/17 рішення суду першої інстанції також залишено без змін.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (частина 5 статті 188 Господарського кодексу України).

Статтею 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже, вищевказаним рішенням суду у справі № 8/15, що набрало законної сили 30.11.2010 року, змінено умови спірного Договору в частині розміру належної за договором попередньої оплати та збільшено її розмір до 50% від суми Договору.

У відповідності до умов Договору, зобов'язання позивача щодо обов'язку виставити рахунок відповідачу для оплати додаткового авансу умовами договору не передбачене. Таким чином, відповідач має обов'язок сплатити аванс в розмірі 50% від суми договору на користь позивача згідно зобов'язання, яке виникло у нього на виконання судового рішення у справі № 8/15.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору з урахуванням внесених змін позивач, 21.03.2011 року виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-210311 на сплату додаткового авансу в сумі 5 215 416,20 грн. та направив відповідачу листа від 21.03.2011 року за вих. № 3/046-1 з розрахунком перегляду загальної вартості та обсягу додаткового авансу за договором.

Розрахунок перегляду загальної вартості та обсягу додаткового авансу за договором зроблений позивачем на підставі вартості Договору на дату його укладення, вартості специфікацій № 6 та № 8 на дату укладення Договору, з урахуванням курсів валют НБУ на дату укладення договору та на дату набрання чинності рішення суду у справі № 8/15 та враховуючи пункт 3.8. Договору. Згідно зазначеного розрахунку, сума додаткового авансу становить 5 215 416,20 грн., вартість Специфікації № 6 становить 8 014 484,26 грн., вартість Специфікації № 8 становить 5 858 648,13 грн., загальна вартість Договору становить 19 340 832,39 грн., сума акредитива згідно умов Договору становить 6 383 951,19 грн.

В свою чергу, відповідач доказів сплати на користь позивача суми попередньої оплати в установленому розмірі, зобов'язання щодо сплати якого виникло у відповідача з моменту набрання чинності рішення суду у справі № 8/15, до суду не подав, іншого розрахунку щодо суми авансового платежу не надав.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач, керуючись частиною 3 статті 538 Цивільного кодексу України правомірно зупинив виконання свого обов'язку щодо поставки товару та виконання робіт за договором.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що прострочення поставки позивачем товару відповідно до вимог статей 612, 613 Цивільного кодексу України не настало.

Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, враховуючи рішення суду у справі № 8\15, умови спірного Договору та вимоги чинного законодавства України, суд робить висновок, що виконання обов'язку щодо сплати суми додаткового авансу не потребує укладання додаткової угоди до договору.

Вищевказаний висновок також не суперечить вимогам пункту 10.3 Договору № 1116106466 від 07.12.2006 року, яким допускається внесення змін та доповнень до договору шляхом обміну листами.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В свою чергу, статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Також, за змістом статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження виконання обов'язку в натурі.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини справи, суд прийшов до висновку, що відповідачем не виконано належним чином умови спірного Договору та не сплачено на користь позивача передбачену договірними зобов'язаннями частини обов'язкового авансового платежу у сумі 5 215 416,20 грн., який розраховано згідно умов Договору.

Зазначена сума авансового платежу підлягає виконанню відповідачем з дня набрання чинності постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 8\15, тобто з 30.11.2010 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням вставленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів на встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведене, відповідач, має виконати свій обов'язок щодо сплати додаткового авансу, та відповідно до вимог чинного законодавства , сплатити три проценти річних та індекс інфляції за весь час прострочення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що примусове виконання зобов'язання в натурі - спосіб захисту цивільного права, який випливає із загального принципу повного та належного виконання зобов'язання. Цей спосіб полягає у зобов'язанні вчинити дію або утриматися від дій, незалежно від застосування до неї інших заходів впливу (відшкодування збитків, пені, накладення штрафу, тощо).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою, (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статі 232 Господарського кодексу України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарський відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом -уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняються через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами спірного договору, а саме, пунктом 7.7. передбачено, що за порушення вказаних в договорі строків оплати продукції, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який сплачується пеня, від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Таким чином, з боржника на користь позивача повинно бути стягнуто також неустойку (пеню) за порушення зобов'язання щодо сплати додаткового авансу за весь час прострочення.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 235 765,39 грн. -3 % річних, 1 251 699,89 грн. інфляційних витрат та пені в сумі 1 213 048,65 грн.

Також, позивачем було заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляції за невиконання своїх зобов'язань за рішенням суду у справі № 8/15.

Господарський суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення зазначених вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва у справі № 8\15 з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом на користь Дочірнього підприємства "Фаворит-Плюс" стягнуто 27 332,37 грн. трьох відсотків річних, 143 559,35 грн. інфляційних витрат, 195 065,78 грн. пені.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України за № 01-8\685 від 20.11.2008 року "Про практику застосування у вирішення спорів деяких норм чинного законодавства" - приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання підвищеного в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період, після прийняття судом відповідного рішення.

В той же час, відповідно до інформаційного листа Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року, оскільки інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних -платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Аналогічна позиція міститься і в ухвалі Верховного Суду України від 12.03.2009 року, в якій зазначено, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення якої передбачено законом.

Таким чином, стягнуті на користь Дочірнього підприємства "Фаворит-Плюс" згідно з рішенням суду у справі № 8/15 грошові кошти є складовою частиною боргу і, відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, за користування зазначеними коштами з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 10 377,15 грн. та інфляційні витрати на суму 61 151,50 грн..

Аналогічна правова позиція була застосована господарськими судами апеляційної та касаційної інстанції при розгляді справи № 42/87, в якій брали участь ті самі сторони з аналогічним предметом спору та вирішувались такі ж вимоги щодо стягнення штрафних санкцій та нарахувань.

Разом з цим, господарський суд, враховуючи позицію суду апеляційної інстанції у справі № 42/87, а також постанову Вищого господарського суду України від 24.04.2012 року у справі № 8/15, дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору № 1116106466 від 07.12.2006 року, не пов'язані з комплексом організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу у розумінні Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", оскільки мають господарсько-правовий характер та спрямовані на виконання договірних зобов'язань з виготовлення, поставки обладнання, а також виконання робіт по шеф-монтажу, пуско-наладці і введенню в експлуатацію обладнання системи Автоматизованої системи контролю радіаційної обстановки на об'єктах ВП "ЮУ АЕС" ДП "НАЕК «Енергоатом", а не на сплату заборгованості за енергоносії у розумінні пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", а тому не підпадають під правове регулювання останнього.

Крім того, позивачем, керуючись пунктом 11.6. Договору, яким передбачено, що виконання зобов'язань за цим договором забезпечується неустойкою (штраф) в розмірі 15% від вартості договору, а також стягнення 3% річних та інфляції за невиконання зобов'язань щодо сплати неустойки, було заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 2 227 500,00 грн..

Рішенням суду у справі № 5/17, що набрало законної сили, строк дії Договору продовжено до 01 березня 2013 року, до умов спірного Договору внесено зміни та окремі його пункти викладено у новій редакції.

Отже, суд приходить до висновку, що строк виконання зобов'язань щодо сплати неустойки згідно п. 11.6. договору та, відповідно, 3% річних та інфляції за невиконання зобов'язань щодо сплати вказаної неустойки - не настав, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 2 227 500,00 грн.

Згідно з приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України решта доданих до матеріалів справи доказів до уваги судом не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення справи.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України .

На підставі наведеного та керуючись статтями 33, 34, 49, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України»"Фаворит-Плюс" задовольнити частково.

2. Зобов'язати Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, код ЄДРПОУ 24584661) виконати на користь Дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" "Фаворит-Плюс" (02094, м. Київ, бульв. Праці, 8, код ЄДРПОУ 25285759) грошове зобов'язання в натурі щодо сплати додаткового авансу в сумі 5 215 416 (п'ять мільйонів двісті п'ятнадцять тисяч чотириста шістнадцять) грн., 20 коп. згідно рахунку - фактури № СФ-210311 від 21.03.2011 року.

3. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" "Фаворит-Плюс" (02094, м. Київ, бульв. Праці, 8, код ЄДРПОУ 25285759) 3% річних у розмірі -235 765 (двісті тридцять п"ять тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 39 коп., інфляційні збитки у розмірі 1 251 699 (один мільйон двісті п'ятдесят одну тисячу шістсот дев'яносто дев'ять) грн., 89 коп., пеню у розмірі 1 213 048 (один мільйон двісті тринадцять тисяч сорок вісім) грн. 65 коп.

4. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" "Фаворит-Плюс" (02094, м. Київ, бульв. Праці, 8, код ЄДРПОУ 25285759) 3% річних у розмірі -10 377 (десять тисяч триста сімдесят сім) грн.15 коп., інфляційні збитки у розмірі - 61 151 (шістдесят одну тисячу сто п'ятдесят одну) грн. 50 коп.

5. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Державного бюджету України (одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві, банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, р/р 31215206783001, код платежу 22030001) 36 943 (тридцять шість тисяч дев'ятсот сорок три) грн. 57 коп. судового збору.

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

8. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.В. Стасюк

Дата підписання

повного тексту рішення 07.07.2012 року