Рішення № 25382243, 11.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/6851-2012 11.07.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Комунального підприємства «Управління житлового господарства»Дарницького району міста Києва

до Суб'єкта підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Слуквіна Юрія Петровича, м.Київ

про стягнення 4099,50 грн.

Представники:

від позивача: Мохонько О.А. (довіреність №45/18 від 07.02.2012р.);

від відповідача: не з'явились

Обставини справи:

Комунальне підприємство «Управління житлового господарства»Дарницького району міста Києва (надалі -Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Слуквіна Юрія Петровича, м.Київ (надалі - Відповідач) 3671,06 грн. заборгованості по оплаті комунальних послуг та експлуатаційного обслуговування, пені у розмірі -134,96 грн., інфляційних витрат у розмірі -36,51 грн., 7% штрафу від вартості послуг у розмірі -256,97 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.05.2012 порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначений на 13.06.2012р.

11.06.2012р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: Акт звірки розрахунків на комунальні послуги між КП «УЖГ» та Слуквіним Ю.П.; Акт звірки розрахунків на експлуатаційні витрати між КП «УЖГ»та Слуквіним Ю.П.; копія квитанції «Укрпошта»про надіслання акту звірки розрахунків між КП «УЖГ»та Слуквіним Ю.П.; копія супровідного листа щодо направлення акту звірки на адресу Слуквіна Ю.П.; копія довіреності від 07 лютого 2012 року № 45/18 - Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2012р. відкладено розгляд справи на 11.07.2012р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника Відповідача на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 11.07.2012р. Позивач надав усні пояснення по суті справи, просив суд задовольнити позов у повному обсягу, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач відзиву не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи та Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв'язку з закінченням терміну зберігання поштової кореспонденції -02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 10/21, квартира 248.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до позовної заяви.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2010р., між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Орендар), було укладено договір № 5-363 о. Е-К на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, 16, (далі - Договір).

Згідно з п.2.2. Договору, Орендар зобов'язується на першу вимогу Виконавця сплачувати вартість отриманих послуг незалежно від наслідків господарської діяльності до 20-го числа поточного місяця згідно додатків № 1,2;

Відповідно до п.3.1. Договору № 5-363 о. Е-К, за несвоєчасне перерахування вартості послуг, Орендар сплачує пеню у розмірі згідно чинного законодавства.

Договір діє з 01.10.2010р. до 01.10.2013р. (п.5.1 Договору).

За період з 01.10.2010р. по 30.04.2012р. за Відповідачем утворилася заборгованість по оплаті комунальних послуг та експлуатаційного обслуговування у розмірі 3671 грн. 06 коп. (заборгованість Відповідача за сплату витрат за користування комунальними послугами згідно з розрахунком становить 2487 грн. 59 коп., заборгованість Відповідача за сплату витрат експлуатаційного обслуговування згідно з розрахунком становить 1183 грн. 47 коп.)

Позивачем було направлено Відповідачу претензію від 07.03.2012р. № 45/137-ю, відповідно до якої Позивач вимагав сплатити заборгованість, проте відповіді не отримав, а заборгованість залишилась непогашеною.

10.05.2012 року листом № 484 Позивача було повідомлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року справі № 48/527 був задоволений позов про розірвання договору оренди та виселення суб'єкта підприємницької діяльності - фізична особа Слуквін Ю.П. із нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська.16.

19.04.2012 року державною виконавчою службою було призначено примусове виселення із займаного нежитлового приміщення Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Слуквіна Ю.П.

У зв'язку з порушенням Відповідачем умови укладеного Договору та положення чинного законодавства щодо належного та обов'язкового виконання договірних зобов'язань, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно із ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Поняття та порядок оплати комунальних послуг визначається Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Так, у відповідності до ст. 1 цього Закону комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

У відповідності до ст. 13 Закону України "Про комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

У відповідності до частин другої, четвертої ст. 19 Закону України "Про комунальні послуги" учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що строк Договору № 5-363 о.Е-К на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення від 01.10.2010р., відповідно до п.5.1 встановлений з 01.10.2010р. до 01.10.2013р. Договір діє, а доказів його розірвання в матеріали справи сторонами не надано.

У період з 01.10.2010р. по 30.04.2012р. за Відповідачем утворилася заборгованість по оплаті комунальних послуг та експлуатаційного обслуговування у розмірі 3671 грн. 06 коп. (заборгованість Відповідача за сплату витрат за користування комунальними послугами згідно з розрахунком становить 2487 грн. 59 коп., заборгованість Відповідача за сплату витрат експлуатаційного обслуговування згідно з розрахунком становить 1183 грн. 47 коп.)

Позивачем було направлено Відповідачу претензію від 07.03.2012р. № 45/137-ю, відповідно до якої Позивач вимагав сплатити заборгованість, проте відповіді не отримав, а заборгованість залишилась непогашеною.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, у загальному розмірі 3671,06 грн., Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Управління житлового господарства»Дарницького району міста Києва є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині в повному обсягу у розмірі 3671,06 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 3.1. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»граничного розміру, період стягнення визначений з урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені повністю у розмірі 134,96 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату інфляційних за допомогою відповідної програми системи інформаційно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1", встановив, що розмір інфляційних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення не перевищує заявленого до стягнення розміру, а отже підлягає стягненню повністю у сумі 36,51 грн.

Суд відмовляє у задоволенні вимог Позивача про стягнення з Відповідача 7% штрафу у розмірі -256,97 грн., з огляду на таке:

Частина друга статті 231 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семі відсотків вказаної вартості.

Саме на підставі положень наведеної вище норми закону Позивачем нараховано штраф у розмірі 7% за прострочення у розмірі 256,97. Суд вважає, що Позивачем неправомірно нараховані штрафні санкції на підставі ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, оскільки по-перше, умовами Договору сторони не передбачили відповідальність за неналежне виконання його умов у вигляді накладання штрафу у розмірі 7 %, по-друге, з матеріалів справи не вбачається, що сторони договору є суб'єктами господарювання, що належить до державного сектора економіки в порядку ст.22 господарського кодексу України, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту. В зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Комунального підприємства «Управління житлового господарства»Дарницького району міста Києва задовольнити частково.

2.Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Слуквіна Юрія Петровича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Управління житлового господарства»Дарницького району міста Києва (код ЄДРПОУ 31722755) 2487,59 грн. -заборгованості за користування комунальними послугами, 1183,47 грн. -заборгованості за сплату витрат експлуатаційного обслуговування, 134,96 грн. пені та 36,51 грн. інфляційних нарахувань.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог -відмовити.

4.Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Слуквіна Юрія Петровича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Управління житлового господарства»Дарницького району міста Києва (код ЄДРПОУ 31722755) судовий збір у розмірі -1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 11.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 16.07.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева