Рішення № 25379231, 25.07.2012, Сніжнянський міський суд Донецької області

Справа № 0545/8053/2012

Провадження № 2/0545/867/2012

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

"25" липня 2012 р. Сніжнянський міський суд Донецької області

у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.

при секретарі Сухо ненко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину квартири, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 11 липня 2012 року звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину квартири, мотивуючи свої вимоги наступним. Вони з відповідачем спільно проживали однією родиною, не перебуваючи в шлюбі між собою в період з травня 2006 року по листопад 2008 року, придбали квартиру за адресою АДРЕСА_1 в м. Сніжне в червні 2007 року. З 13.11.2008 року по теперішній час перебувають у зареєстрованому шлюбі, від цього шлюбу мають дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В період з травня 2006 року по цей час разом мешкають, ведуть спільно господарство, мають спільний бюджет. Посилаючись на ст.. 74, 71, 70 СК та ст.. 368 ЦК України просить визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 Донецької області.

В судове засіданні сторони не з'явились, надали письмові заяви, в яких просили справу розглянути без їх участі, позивачка на позові наполягала, відповідач позов визнав.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним обставини.

13.11.2008 р. зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, після шлюбу подружжя мають прізвище ОСОБА_1.

Згідно довідки №14 від 09.07.2012 року, виданої об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Квитки 4б» ОСОБА_2 дійсно з травня 2006 року по цей час мешкає з дружиною ОСОБА_1 однією родиною за адресою АДРЕСА_2.

05.06.2007 року укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в м. Сніжне Донецької області, покупцем цієї квартири є ОСОБА_2.

Згідно ст.. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана під спільного проживання сторін. Вказана обставина підтверджується довідкою №14 від 09.07.2012 року, виданої об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Квитки 4б»та визнається сторонами.

Згідно з п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 у разі коли неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Як вбачається зі змісту ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Але є в судовому засіданні вказані обставини не встановлені, тому суд прийшов до висновку про рівність часток квартири позивача та відповідача.

Зважаючи на вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність визнання за позивачем ? ідеальній частині квартири АДРЕСА_1, без її реального поділу і залишення квартири у їх спільній частковій власності.

Керуючись ст.ст. 60, 70, 74 Сімейного Кодексу України, п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11, ст.ст. 10, 11, ч. 4 ст. 61, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину квартири задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 Донецької області, без її реального поділу і залишити квартиру у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області шляхом внесення апеляції через цей суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Л. О. Варнавська