Рішення № 25379106, 23.07.2012, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2/0529/1119/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2012 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Воробйова С.О.

при секретарі Подлєсній О.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача: Гребенюк О.М. та Пупченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красноармійська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля»та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Красноармійську Донецької області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок трудових каліцтв, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Красноармійську Донецької області про відшкодування моральної шкоди, а 05.07.2012 року надав уточнену позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля»та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Красноармійську Донецької області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок трудових каліцтв посилаючись на те, що він більше 20-ти років працював у вугільній промисловості в шкідливих і небезпечних умовах праці з повним робочим днем під землею в якості гірника по ремонту гірських виробіток і при виконанні трудових обов'язків 17.02.1982 р. одержав виробничу травму, у зв'язку з чим був складений акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 18.02.1982 р.

30.01.2002 року йому вперше МСЕКом було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40% по трудовому каліцтву від 17.02.1982 року, а тому він вважає, що внаслідок нещасного випадку на виробництві йому було заподіяно моральну шкоду, оскільки він отримав травму ребер і хребта, зазнав дуже сильного фізичного болю і страждань, а тому, відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці», прийнятої 14.11.1992 року № 2694-7 відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок пошкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань і суму страхової виплати за моральну шкоду він визначає у розмірі 25 000.00 грн., яку просить стягнути з відповідача Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Красноармійську.

Крім того, він працюючи на підприємстві відповідача ДП «Селидіввугілля»21.02.1986 року при виконанні трудових обов'язків внаслідок нещасного випадку на виробництві одержав травму пальця, про що відповідачем було складено акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 №14 від 07.11.2011 року.

23.11.2011 року йому вперше МСЕКом було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 5% по трудовому каліцтву від 21.02.1986 року.

Так само, він працюючи на підприємстві відповідача ДП «Селидіввугілля»02.01.1990 року внаслідок нещасного випадку на виробництві одержав травму ока, про що було складено відповідачем акт № 1 про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 28.10.2011 року.

23.11.2011 року йому вперше МСЕКом було встановлено втрату професійної працездатності 10% по трудовому каліцтву від 02.01.1990 року.

Внаслідок вищевказаних трудових каліцтв він знаходився як на стаціонарному, так і на амбулаторному лікуванню в лікарнях, а тому вважає, що йому була спричинена моральна шкода яку він оцінює у розмірі 15 000.00 грн. та просить стягнути з ДП «Селидіввугілля».

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів ДП «Селидіввугілля»та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Красноармійську Донецької області позовні вимоги не визнали в повному обсязі та вважають, що позивач не надав суду доказів спричинення йому моральної шкоди, а визначаючи розмір моральної шкоди позивач значно завищив суму моральної шкоди.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В судовому засіданні встановлено, що позивач більше 20-ти років працював у вугільній промисловості в шкідливих і небезпечних умовах праці з повним робочим днем під землею в якості гірника по ремонту гірських виробіток (а.с. 36-38) і при виконанні трудових обов'язків 17.02.1982 р. одержав виробничу травму, у зв'язку з чим був складений акт № 9 про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 18.02.1982 р. (а.с. 50-51).

30.01.2002 року йому вперше МСЕКом було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40% по трудовому каліцтву від 17.02.1982 року (а.с. 14)

Крім того, позивач працюючи на підприємстві відповідача ДП «Селидіввугілля»21.02.1986 р. при виконанні трудових обов'язків внаслідок нещасного випадку на виробництві одержав травму пальця, про що відповідачем було складено акт № 14 про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 07.11.2011 року (а.с. 42-43).

23.11.2011 року йому вперше МСЕКом було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 5% по трудовому каліцтву від 21.02.1986 року (а.с. 33).

Так само, позивач працюючи на підприємстві відповідача ДП «Селидіввугілля» 02.01.1990 року внаслідок нещасного випадку на виробництві одержав травму ока, про що було складено відповідачем акт № 1 про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 28.10.2011 року (а.с 45-46).

23.11.2011 року йому вперше МСЕКом було встановлено втрату професійної працездатності 10% по трудовому каліцтву від 02.01.1990 року (а.с. 33).

Згідно зі ст.ст. 1, 5 ,13, 21, 28 ч. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 року вразі настання страхового випадку в тому числі проф. захворювання, потерпілий має право на різні види відшкодування шкоди, а також і на відшкодування моральної шкоди, страхова виплата за моральну шкоду проводиться потерпілому при наявності факту заподіяння такої шкоди.

Виходячи з зазначених положень Закону, суд вважає, що у позивача ОСОБА_1 виникло право на відшкодування моральної шкоди 30.01.2002 року, коли йому вперше встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40% по трудовому каліцтву від 17.02.1982 року у зв'язку з нещасним випадком на виробництві.

Враховуючи, що у зв'язку з нещасним випадком на виробництві і одержанням травми позивач втратив 40% професійної працездатності, що призвело до порушення звичайного укладу його життя, нормальних життєвих зв'язків, неможливістю продовження активного суспільного життя, необхідності систематично проходити лікування в медичних установах, переносити фізичні страждання, тобто до моральних страждань, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково і стягнути з відповідача Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Красноармійську 10 000.00 грн. в рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.

Приписами ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці»від 14.10.1992 року № 2694-XII визначено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України «Про охорону праці», а саме, ч. 1 ст. 9 було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику «внаслідок ушкодження здоров'я або у випадку смерті працівника», здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв'язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він був здоровою працездатною людиною, втратив 5% працездатності у зв'язку з травмою по трудовому каліцтву від 21.02.1986 року (а.с. 33) та 10 % працездатності у зв'язку з травмою по трудовому каліцтву від 02.01.1990 року (а.с. 33).

Після втрати працездатності, у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивач ОСОБА_1 отримав травму на виробництві внаслідок нещасного випадку і при цьому мало місце протиправність дій відповідача ДП «Селидіввугілля», пов'язаних з порушенням Закону України «Про охорону праці», «Правил безпеки у вугільних шахтах», що стало причиною нещасних випадків.

Вищезазначене законодавство, а також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов'язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідок МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров'я позивача, те, що професійна працездатність в зв'язку з нещасними випадками на виробництві втрачена на 5 % та 10 %, з урахування свого фізичного стану, почуває себе втраченою для суспільства людиною, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, виходячи з засад розумності та справедливості на користь позивача, суд вважає необхідно стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000.00 грн.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ДП «Селидіввугілля»на користь держави підлягає стягнення по сплаті судового збору - в розмірі 218.80 грн., а відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Красноармійську Донецької області суд звільняє від сплати судов,ого збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 153, 237-1 КЗпП України; Законом України «Про охорону праці»; постановою пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнового) шкоди»; ст.ст. 23, 268, 1167, 1168 ЦК України; Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які заподіяли втрату працездатності», ст.ст. 10, 11, 60-61, 81, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок трудових каліцтв, - задовольнити частково

Стягнути з ДП «Селидіввугілля»м. Селидове, Донецької області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 грошову компенсацію у розмірі 5 000.00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Красноармійську Донецької області з р/р 37170440901060, ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 25968458 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 грошову компенсацію у розмірі 10 000.00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля»м. Селидове, Донецької області на користь держави судовий збір у розмірі 218.80 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: