Рішення № 25373984, 23.07.2012, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 0614/2-1097/2012

Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Микитюк О.Ю.

суддів Товянської О.В., Гансецької І.А.

при секретарі Валяник А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Малинського районного суду від 29 травня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

04 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати незаконним і скасувати наказ про його звільнення з роботи, поновити його на роботі на посаді начальника дробильно-сортувального цеху „Пенізевецького кар'єроуправління" відокремленого структурного підрозділу ДП „Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України", стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 10000грн. В обґрунтування позову зазначив, що звільнення є незаконним. Зазначений в наказі про звільнення факт його перебування на роботі 12 січня 2012 року в нетверезому стані не мав місця, профспілковий комітет не дав згоду на його звільнення, а тому звільнення на підставі п.3ст.40 КЗпП України є незаконним.

Рішенням Малинського районного суду від 29 травня 2012 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 працював у відповідача на посаді начальника дробильно-сортувального цеху „Пенізевецького кар'єроуправління".

Наказом №33 від 21.10.2011 року йому була оголошена догана за порушення трудової дисципліни.

12 січня 2012 року медичним працівником кар'єроуправління ОСОБА_2 у присутності свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 була складена доповідна записка про огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, згідно якої за результатами показів приладу Алконт 01 СУ проба на наявність алкоголю у повітрі, що видихається, становить 0,6 % проміле. Виходячи з того, що поява на роботі в нетверезому стані є порушенням правил внутрішнього трудового розпорядку, відповідач наказом №4 від 20 січня 2012 року, до якого внесені зміни наказом №12 від 23.06.2012 року, звільнив ОСОБА_1 з роботи з 20 січня 2012 року на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Як роз'яснено у п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів" (із наступними змінами), нетверезий стан працівника може бути підтверджений як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд дає відповідну оцінку.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 надали покази про наявність запаху алкоголю. Проте, згідно методичних вказівок „Про основні принципи проведення медичного освідування для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння, затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР 02.09 1988 року №06-14/33-14, неприпустимим є встановлення факту алкогольного сп'яніння лише на підставі запаху алкоголю з рота. Основою медичного висновку про встановлення синдрому алкогольного сп'яніння є ретельне клінічне дослідження. ОСОБА_1 лікарем закладу охорони здоров'я не оглядався Відповідач не надав доказів на підтвердження того, що він пропонував позивачу пройти огляд і що той відмовився від цього.

Показники технічних засобів контролю на факт вживання алкогольних напоїв є додатковим методом, який допомагає спеціалісту орієнтуватися в стані випробуваного.

Згідно інструкції прилад Алконт 01 СУ призначений для виявлення парів алкоголю у повітрі, що видихається, при контролі тверезості водіїв транспортних засобів та в інших випадках для виявлення осіб, які підозрюються у вживанні спиртних напоїв. Погрішність приладу в діапазоні 0,6-2% становить не більше 0,15%, дискретність виміру 0,1%. Отже, при показі приладу 0,6% рівень алкоголю в крові може дорівнювати з урахуванням похибки 0,5 %. Слабка ступінь алкогольного сп'яніння фіксується за допомогою приладів при встановленні показників приладу від 0,6 % (включно) і вище з урахуванням його похибки.

Відповідно до ст. 28 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність" засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, випускаються з серійного виробництва, ремонту та у продаж, видаються напрокат, на які поширюється державний метрологічний нагляд, підлягають повірці.

Внесені до Державного реєстру ЗВТ (засобів вимірювальної техніки) України прилади для вимірювання парів алкоголю у повітрі, що видихається підлягають повірці кожні півроку. Організація і порядок проведення повірки ЗВТ) визначена Національним стандартом України. Відповідно до п.5.1.2 повірку засобів вимірювальної техніки забезпечують наукові метрологічні центри, територіальні органи та повірочні лабораторії. Позитивні результати первинної, періодичної та позачергової повірки засобів вимірювальної техніки засвідчують відбитком повірочного тавра на засобі вимірювальної техніки і (або) свідоцтвом про повірку чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів (5.6.2.).

Відповідач не надав належних доказів на підтвердження проведення повірки приладу Алконт 01 СУ у другому півріч 2011 року і не довів, що 11 січня 2011 року ОСОБА_1 перебував на роботі в нетверезому стані.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Висновок суду першої інстанції про безпідставність позову ґрунтується на припущеннях, а не на доказах.

Отже, наказ про звільнення позивача з роботи п.3 ч.1 ст.40 КЗпП є незаконним. Рішення ухвалено із порушенням норм матеріального права, тому його належить скасувати і ухвалити нове рішення про визнання наказу незаконним і поновлення ОСОБА_1

Крім того, на підставі ст.235 КЗпП підлягає задоволенню вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а на підставі ст.237-1 КЗпП України - частковому задоволенню вимога про відшкодування моральної шкоди.

Вимушений прогул тривав з 21 січня 2012 року по 23 липня 2012 року - 124 робочих дні. Останні повні відпрацьовані місяці листопад та грудень 2011 рок). Середньомісячна заробітна плата складає 5603 грн.92 коп. а середньоденна - 254 грн.70коп. Середній заробіток за час вимушеного прогулу дорівнює 31582грн.80 коп. (254 грн.70коп. х 124 дні).

Порушення трудових прав позивача є істотним, триває півроку. З урахуванням наведеного апеляційний суд визначає грошовий еквівалент моральної шкоди в розмірі 1000 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Малинського районного суду від 29 травня 2012 року і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнати незаконним наказ № 4 від 20 січня 2012 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи. Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника дробильно-сортувального цеху „Пенізевецького кар'єроуправління" - відокремленого структурного підрозділу Державного підприємства „Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" з 21 січня 2012 року.

Стягнути з Державного підприємства „Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 31582грн.80 коп. без урахування обов'язкових щомісячних утримань та моральну шкоду в розмірі 1000грн.

Допустити негайне виконання рішення про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу - 5603 грн.92 коп.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства „Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" судовий збір в розмірі 774грн.63коп. на рахунок №31219206700002, одержувач - Управління Державної казначейської служби у м.Житомирі, ЄДРПОУ 38035726, банк ГУДКСУ у Житомирській області, МФО 811039, код класифікації доходів бюджету 2203001, код ЄДРПО апеляційного суду Житомирської області - 02891440.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:

Судді: