Ухвала суду № 25373676, 26.06.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/893/12

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Матохнюка Д.Б. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2012 року управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страхових внесках за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року в розмірі 1756,80 грн.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 24.02.2012 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, при цьому вказуючи на упередженість та необ'єктивність Хмельницького окружного адміністративного суду при винесенні оскаржуваного рішення.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що вимога про сплату боргу не відповідає діючому законодавству у сфері підприємницької діяльності до СПД, які застосовують спрощену систему оподаткування згідно діючого Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа виконавчим комітетом Хмельницької міської ради та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому як особа, що обрала особливий спосіб оподаткування.

Матеріали справи також свідчать, що скаржник підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та згідно ст.15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі закон) є платником страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє відображення у матеріалах справи, що у ФОП ОСОБА_1 в результаті несплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень-грудень 2010 року утворилась заборгованість в розмірі 1756,80 грн.

Наявна у апелянта заборгованість підтверджується корінцем вимоги від 06.06.2011 року №Ф-2541 виставленої ФОП ОСОБА_1 та відповідним повідомленням - розрахунком.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та задовольняючи позов, виходив з того, що оскільки вимога про сплату боргу відповідачем не оскаржена, сума боргу зі сплати страхових внесків є узгодженою та підлягає примусовому стягненню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.1 ст.14 Закону страхувальниками визначено роботодавців: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону. На виконання зазначеного Закону в п.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України №21-1 від 19.12.2003 року наведено такий же перелік платників страхових внесків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що апелянт як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є платником страхових внесків до Пенсійного фонду.

Відповідно до пп.4 п.8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV в редакції Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року N2461-VI фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунками як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу) (ст.1 Закону).

Частиною 3 ст.18 Закону визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст.17 Закону платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до п.6 ст.20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для даної категорії страхувальників є квартал.

Враховуючи вищенаведені положення Закону, колегія суддів вважає, що апелянт зобов'язаний сплачувати нараховані у порядку, визначеному пп.4 п.8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону, страхові внески за липень - грудень 2010 року.

За змістом ч.2. ст.106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.

Частиною 3 ст.106 Закону визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (б) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду недоїмку зі сплати страхових внесків , то вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення існуючої заборгованості з апелянта ФОП ОСОБА_1

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Матохнюк Д.Б.

Мельник-Томенко Ж. М.