Ухвала суду № 25373441, 19.06.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/52/12

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В.О.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області державної податкової служби на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Колос" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Колос" звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях форми "Р" №0001740231 від 27.12.2011 року.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.04.2012 року позов було задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях форми "Р" №0001740231 від 27.12.2011 року.

Відповідач, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати зазначене вище судове рішення, прийнявши нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог ПП "Колос".

Зокрема, апелянт вказує на те, що з огляду на обставини викладені в апеляційній скарзі, оскаржувана постанова прийнята Чернівецьким окружним адміністративним судом без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно ж до надісланих на адресу суду апеляційної інстанції заперечень на апеляційну скаргу, ПП "Колос" заперечує проти вимог апеляційної скарги ДПІ у м. Чернівцях, зазначаючи, що на разі відповідач залишає поза увагою обставини встановлені судом першої інстанції в ході розгляду справи на підставі наявних доказів.

19.06.2012 року від представника ПП "Колос" надійшла заява про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

ДПІ у м. Чернівцях повноважних представників у судове засідання не направило, хоча повідомлялось про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення у справі в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ від здійснення господарських відносин із ТОВ "Агробіз-12" за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №3911/23-1/14257808 від 13.12.2011 року, яким зафіксовано ряд допущених позивачем в процесі власної діяльності порушень норм права, зокрема п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 62150,00 грн.

На підставі даного висновку, ДПІ у м. Чернівцях прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001740231 від 27.12.2010 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 77685,50 грн., в тому числі основного платежу в сумі 62150,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15537,50 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ПП "Колос" та скасовуючи податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001740231 від 27.12.2010 року, виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України є протиправними.

До такого висновку, суд першої інстанції дійшов в результаті встановлення наступних обставин справи.

Між ПП "Колос" та ТОВ "Агробіз-12" 01.08.2011 року було укладено договір поставки, відповідно до умов якого ТОВ "Агробіз-12" зобов'язується передати у власність позивача товар, а позивач зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього обумовлену вартість, згідно накладної на поставку. Загальна кількість, асортимент, ціна за одиницю товару визначаються у накладних на передачу товару. ТОВ "Агробіз-12" відвантажує товар згідно заявки позивача та за цінами визначеними у видатковій накладній, яка має силу специфікації і є невід'ємною частиною договору поставки. Заявка на товар оформлюється на бланках постачальника або по телефону. Пунктом 7.10 вказаного договору визначено, що Договір, а також усі додатки до нього підписані по факсимільному зв'язку мають юридичну силу і повинні бути підтверджені оригіналом протягом 30 (тридцяти) календарних днів.

На виконання умов договору поставки, ТОВ "Агробіз-12" здійснило поставку товару (яловичини 1кат.) автомобільним транспортом на адресу позивача, що підтверджуються копіями видаткових, податкових накладних та відповідними товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи, відповідно ПП "Колос" здійснило оплату за отриманий товар за обумовленою ціною. Проведення розрахунків між позивачем та ТОВ "Агробіз-12" підтверджується банківськими виписками.

Проте, відповідачем під час перевірки зроблено висновок, що вищезазначений правочин є нікчемним, оскільки у видаткових накладних №000497 від 07.08.11 року та №000520 від 23.08.11 року не виявлено прізвищ та посад посадових осіб або інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у складанні накладної, з боку ПП "Колос" та ТОВ "Агробіз-12", окрім того не було надано підтверджуючих документів, що під час укладання договору поставки керівник підприємства був присутній в м. Бахмач де складено та підписано договір.

Також перевіркою встановлено відсутність реальної можливості поставок ТОВ "Агробіз-12" товару позивачеві, а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, яке є необхідним для здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження податкового органу щодо нікчемністі правочину є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Згідно статті 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу частини 4 та частини 5 статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим , якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст.215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правочин, в даному випадку договір укладений ПП "Колос" з ТОВ "Агробіз-12" не може бути визнаний в розумінні ст.203 ЦК України, як нікчемний, так як його зміст не суперечить діючим нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства, укладений виходячи із волевиявлення і відповідає внутрішній волі його учасників та спрямований на реальне настання правових наслідків.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних та податкових накладних вбачається, що суб'єктами господарювання ПП "Колос" та ТОВ "Агробіз-12" зазначено всі реквізити та дотримано порядок складання документів, які обумовлені вимогами ст.9 Закону №996.

На час укладення та виконання договору зазначені контрагенти були діючими господарюючими суб'єктами, зареєстрованими у встановленому законом порядку, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, та були платником податку на додану вартість. Факти отримання товарно-матеріальних цінностей від зазначених осіб повною мірою були досліджені судом першої інстанції та відображені в оскаржуваній постанові суду. А виписані первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам, що до них ставляться Законами "Про податок на додану вартість" та "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях (щодо нікчемності укладених договорів), є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Це є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Наведена позиція також знайшла своє відображення у листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року, в якому зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до пункту 198.3 ст. 198 ПК України складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А згідно з пунктом п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, системний аналіз наведених норм дає підстави апеляційному суду стверджувати, що податкові накладні, які видаються платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є єдиною та достатньою підставою для нарахування податкового кредиту останнього, за умови здійснення самої господарської операції.

Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що існуючі в матеріалах справи первинні бухгалтерські та податкові документи в повній мірі підтверджують зміст та обсяг господарської операції позивача з ТОВ "Агробіз-12".

Твердження апелянта, з посиланням на матеріали перевірки, про те, що вказані господарські операції мали фіктивний характер, колегією суддів оцінюються критично, оскільки зазначене ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при укладенні та виконанні договору, відповідачем не доведено.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.