Рішення № 25371997, 24.07.2012, Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим

24.07.2012 2/113/506/2012

Справа №113/1710/2012

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 липня 2012 року смт. Леніне

Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Українець Л.І.

при секретарі Абдурамановій Л.І.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства "Щолкіно-Азов" до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Ленінського районного суду АР Крим з позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, мотивуючі свої вимоги тим, що в кімнаті АДРЕСА_1 зареєстрований відповідач, який за вказаною адресою з 2008 року не проживає, у зв'язку з чим позивач просить визнати його таким, що втратив право на користування жилим приміщенням.

В судове засідання представник позивача не з'явилася, надавши письмову заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та у разі неявки відповідача в судове засідання просить ухвалити заочне рішення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, був своєчасно сповіщений судом про день, час та місце слухання справи за місцем своєї реєстрації, про причини неявки суд не повідомив, письмових заперечень проти позову не надав.

Згідно ст. 197 ч. 2 ЦПК України в зв'язку з неявкою учасників процесу в судове засідання фіксування технічними засобами не проводилось.

Суд з врахуванням клопотання представника позивача вважає можливим розглянути справу в відсутності сторін і винести заочне рішення у справі.

Всесторонньо дослідивши та оцінивши матеріали справи, виходячи з встановленого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів.

Судом встановлено, що в кімнаті АДРЕСА_1, Ленінського району АРК з 22.05.2003 року зареєстрований відповідач ОСОБА_2 (а.с. 4, 21), який за вказаною адресою не проживає більш ніж 6 місяців, що підтверджується відповідними актами КП «Щолкіно-Азов»від 15.11.2011, 21.12.2011, 19.01.2012, 22.02.2012, 26.03.2012, 20.04.2012 року (а.с.5,6,7,8,9,10). Відповідачки були зареєстровані на одне койко-місце.

Тобто з 2008 року відповідач за спірною адресою не проживає, за комунальні послуги не сплачує, будь-яких речей в гуртожитку не тримає. На час вирішення справи за місцем реєстрації на виклики суду не з,являється, кореспонденція повертається з відміткою, що останній за зазначеною адресою не проживає.

Згідно ст. ст. 6, 127 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Гуртожитки можуть використовуватись для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року N 208 затверджене Примірне положення про гуртожитки, яким відповідно до ст. 131 ЖК України визначається порядок користування останніми, передбачає, зокрема, можливість збереження права користування жилою площею у гуртожитку при тимчасовій відсутності деяких категорій громадян (п. 13 Примірного положення).

Разом з тим, а також відповідно до ч. 8 ст. 8 ЦПК України та з урахуванням подібності за змістом правовідносин саме щодо користування жилою площею у гуртожитку з правовідносинами, що регулюються загальними правилами ст. ст. 71, 72 ЖК України щодо відсутності осіб, які мають право користування жилим приміщенням державного або громадського житлового фонду, положення цих правил про збереження за відсутньою особою права на жиле приміщення слід застосовувати і в разі тимчасової відсутності у гуртожитку особи, якій у ньому надавалася жила площа (за відсутності підстав для виселення). Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 27.07.2011, № 6-5268св11, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ) (а.с. 34-35).

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ст. 71 та ст. 72 ЖК України відповідач має бути визнаний таким, що втратив право на користування жилим приміщенням у вигляді кімнати АДРЕСА_1, тому позов підлягає задоволенню з покладенням на відповідача судових витрат на суму 107 грн. 30 коп.

На підставі ст.ст. 8 ч.8 ,71, 72, 127, 131,132 ЖК України, закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні», Постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року N 208 керуючись ст. ст. 5, 6, 10, 11, 60, 88, 197 ч.2, 212-215, 218, 223-233 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким що втратив право на користування житловим приміщенням кімнати АДРЕСА_1.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача Комунального підприємства "Щолкіно-Азов" судовий збір у сумі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою впродовж 10 днів з моменту отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Ленінський районний суд АРК шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Українець Л.І.