Ухвала суду № 25367406, 11.07.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2012 р.Справа № 2-а-13977/09/2170

Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Херсоні та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотранссервіс»на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотранссервіс»до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про скасування податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И В:

04.11.2009 року ТОВ «Нафтотранссервіс»звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у м.Херсоні про скасування податкового повідомлення -рішення №0004741502/0 від 31.08.2009 року, яким товариству збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на 143522,25 грн., у тому числі за основним платежем - на 136672 грн. та на 6850,25 грн. -за штрафними санкціями.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року адміністративний позов ТОВ «Нафтотранссервіс»задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні №0004741502/0 від 31.08.2009 року в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 136672 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у м.Херсоні 16.12.2009 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні усіх позовних вимог ТОВ «Нафтотранссервіс»відмовити.

28.12.2009 року представник ТОВ «Нафтотранссервіс», також не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, теж подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року в частині відмови йому у задоволенні частини позовних вимог, та прийняти нову постанову, якою усі позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали і доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь-яких підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Нафтотранссервіс»(ід.код 30245835) зареєстрований 13.07.2004р. виконавчим комітетом Херсонської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №140870 та довідкою з ЕДРПОУ (а.с.12,13).

Також, ТОВ «Нафтотранссервіс»знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м.Херсоні та є платником ПДВ (а.с.10,11).

19.02.2009р. та 20.07.2009р. позивачем подані до ДПІ у м.Херсоні податкові декларації з ПДВ за січень 2009р. та червень 2009р. та розрахунок суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податків.

В зв'язку із подачею цих декларацій 14.08.2009 року ДПІ у м.Херсоні було проведено документальну невиїздну (камеральну) перевірку ТОВ «Нафтотранссервіс»вказаних декларацій, за результатами якої було складено акт від 14.08.2009р. №2334/15-2/30245835, яким зафіксовано порушення позивачем вимог пп.7.2.3.,7.2.6. п.7.2. та пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України №168-7/ВР від 03.04.1997р.

В подальшому, податковим органом, на підставі вказаного акту перевірки, 31.08.2009р. було прийнято податкове повідомлення - рішення №0004741502/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 143 522,25 грн., з яких 136 672 грн. - за основним платежем, а 6850,25 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідача є частково протиправним та відповідно, підлягає частковому скасуванню, у зв'язку з тим, що воно винесене на підставі необґрунтованих висновків та невірного трактування норм податкового законодавства.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року передбачено, що суми ПДВ, які підлягають сплаті в бюджет визначаються як різниця між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту. Податковий кредит, у свою чергу, складається із суми податку на додану вартість сплачених (нарахованих) постачальниками протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна. Датою ж виникнення права платника податків на податковий кредит є дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Як видно зі змісту приписів пп.7.2.3 та пп.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України №168/97, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, судова колегія погоджується та підтримує позицію відповідача, що лише тільки належним чином оформлена податкова накладна підлягає включенню до податкового кредиту того податкового періоду на який припадає дата складання цієї податкової накладної.

Разом з тим, у разі отримання податкової накладної у подальших податкових періодах позивач, відповідно до Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-111 та Наказу ДПА України від 30.05.1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», має право провести коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту у зв'язку з отриманням цієї податкової накладної та включити зазначені зміни до поточної податкової декларації, або надати нову декларацію з ПДВ за попередні податкові періоди, за які отримано податкову накладну. При дотриманні зазначеного порядку збільшення податкового кредиту та штрафні санкції за несвоєчасне формування податкового кредиту до позивача не застосовуються.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, в даному конкретному випадку, при складанні акту перевірки від 14.08.2009р. не враховане право позивача на податковий кредит за податковими накладними, складеними у грудні 2007р., у січні-лютому 2008р. та у лютому 2009р. та не врахованого позивачем у складі податкового кредиту тих податкових періодів, які припадають на момент складання (отримання) податкових накладних за спірним податковим кредитом.

Слід зазначити, що при розгляді даного питання судова колегія виходить з того, що відповідно до «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»(затв. Наказом ДПА України від 10.08.2005р. N327), акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад усіх виявлених в ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до Закону України №2181-111 від 21.12.2000р., для визначення податкових зобов'язань з податків та обов'язкових платежів до бюджету податковим органом встановлений 1095 денний термін, у цей же термін можливий і перегляд податкових зобов'язань узгоджених платником податків у самостійному порядку.

Отже, на думку судів обох інстанцій, позивач, в даному випадку, на момент проведення перевірки, т.б. станом на 14.08.2009р., ще не втратив право на коригування свого податкового кредиту грудня 2007р., січня-лютого 2008р. та лютого 2009р. в сторону його збільшення.

Таким чином, виключивши податкові накладні із податкового кредиту лютого і червня 2009 року та не включивши ці податкові накладні до тих податкових періодів, у яких вони були складені, відповідач фактично взагалі позбавив позивача права на отримання належного йому податкового кредиту, передбаченого Законом України №168/97-ВР від 03.04.1997р.

Отже, за таких обставин, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції вважає, що відповідач під час проведення перевірки встановив завищення суми податкового кредиту за лютий і червень 2009 року на суму 136 672 грн., хоча був зобов'язаний встановити заниження податкового кредиту за грудень 2007р. січень, лютий 2008р. та лютий 2009р. на 136 672 грн.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що відповідачем, в даному випадку, було безпідставно збільшено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 136 672 грн., а тому, відповідно, позовні вимоги в цій частині дійсно підлягають задоволенню.

В частині ж застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6850,25 грн., апеляційний суд погоджується з позицією податкового органу та рішенням суду 1-ї інстанції та, в свою чергу, також вважає, що в цій частині спірне податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.Херсоні було винесено у відповідності до вимог діючого на той час законодавства.

Згідно із ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову, що, в свою чергу, в даному випадку не було зроблено представниками відповідача при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Отже, за таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов до правильного і обґрунтованого висновку про часткову неправомірність прийнятого відповідачем рішення та відповідно, про часткове задоволення даного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Таким чином, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах доводів апеляційних скарг, відповідно до ст.200 КАС України, залишає ці апеляційні скарги сторін без задоволення, а постанову окружного суду -без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Херсоні та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотранссервіс» - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

Кравець О.О.