Постанова № 25364984, 17.07.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2012 р.

о 12 годин 45 хвилин

Справа №2а-5304/12/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Суслової Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі»

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» (далі – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000121503 від 07.02.2012 про визначення грошових зобов’язань у вигляді штрафних (фінансових) санкцій зі збору за спеціальне використання води у розмірі 67636,46грн.

Позов вмотивовано помилковістю висновків відповідача щодо несвоєчасного перерахування позивачем узгодженого податкового зобов’язання зі збору за спеціальне використання води за 3,4 квартали 2008року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.05.2012 року відкрите провадження в адміністративній справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином – судовою повісткою, про поважність причин незабезпечення явки представника у судове засідання суд не повідомив, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином – судовою повісткою, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника. Надав письмові заперечення на позов відповідно до яких вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим ат просив у позові відмовити з цих підстав.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд вважає можливим розглядати справу на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач є юридичною особою, (ідентифікаційний код 19195199), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.51), перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Керчі АР Крим.

24.01.2012р. відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку КРП «ВПВКГ м. Керчі» з питання несвоєчасності сплати самостійно визначених грошових зобов’язань зі збору за спеціальне використання води за 3 квартал 2008 року, за 4 квартал 2008 року. За результатами перевірки складено акт №40/15-03/19195199 від 24.01.2012р. (а.с.7-10).

На підставі акту перевірки №40/15-03/19195199 від 24.01.2012р. відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0000121503 від 07.02.2012р., яким позивачу визначені грошові зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 67636,46грн. (а.с.11).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідно до Розрахунків збору за спеціальне використання водних ресурсів за 3 та 4 квартали 2008 року, поданих позивачем у порядку звітності сума узгодженого податкового зобов’язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів склала за 3 квартал (9 місяців) 2008 року - 238546,06грн. (а.с.24-26), за 4 квартал (рік) 2008 року – 202473,18грн. (а.с.21-23).

Судом в судовому засіданні досліджено платіжні документи на перерахування до бюджету сум податків, встановлено, що позивачем здійснені наступні платежі із зазначенням призначення платежу у платіжних дорученнях:

- №1255 від 29.10.2008 на суму 3100,00грн. – призначення платежу за 9 місяців 2008 року; №1257 від 30.10.2008 на суму 23300,00грн. – призначення платежу за 9 місяців 2008 року; №1261 від 31.10.2008 на суму 30000,00грн. – призначення платежу за 9 місяців 2008 року; №1291 від 14.11.2008 на суму 50000,00грн. – призначення платежу за 9 місяців 2008 року.

Всього позивачем самостійно перераховано із зазначенням призначення платежу за 3 квартал 2008 року безготівкових грошових коштів у сумі 106400,00грн.

- №129 від 13.02.2009 на суму 10000,00грн. – призначення платежу за 4 квартал 2008 року; №154 від 20.02.2009 на суму 20000,00грн. – призначення платежу за 4 квартал 2008 року; №179 від 27.02.2009 на суму 110000,00грн. – призначення платежу за 4 квартал 2008 року; №208 від 06.03.2009 на суму 20000,00грн. – призначення платежу за 4 квартал 2008 року.

Всього перераховано позивачем самостійно із зазначенням призначення платежу за 4 квартал 2008 року безготівкових грошових коштів у сумі 160000,00грн.

Частиною 3 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» N 1251-XII від 25.06.1991р. (чинного на момент здійснення позивачем вказаних платежів) було передбачено, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За таких обставин, обов’язок щодо плати позивачем збору за спеціальне використання водних ресурсів за 3 квартал 2008р. у сумі 106 400,00грн. та за 4-й кв.2008р. у сумі 160000,00грн. припинився у зв’язку зі сплатою збору.

Внаслідок часткової сплати позивачем збору за спеціальне використання водних ресурсів за 3,4-й кв. 2008р. у позивача виник податковий борг з вказаного збору, а саме за 3 квартал 2008 року у сумі 132146,06грн. (238546,06 – 106400), за 4 квартал 2008 року у сумі 162610,18грн. (202473,18 – 160000).

Судом встановлено, що відповідачем безготівкові грошові кошти, які були перераховані позивачем вищевказаними платіжними дорученнями та платіжними дорученнями №1260 від 17.06.2010 на суму 15000 – призначення платежу - за 1 квартал 2010 року (перерозподілено відповідачем 9147,36грн. на 3 кв.2008р.), №2780 від 30.09.2010 на суму 5000– призначення платежу – за 1 півріччя 2010 року (перерозподілено відповідачем 4118,37грн. на 3-й кв. 2008р.), №3790 від 23.12.2010 на суму 30000 – призначення платежу за 9 місяців 2010 року (перерозподілено відповідачем 25081,49грн. на 4-й кв.2008р., були направлені відповідачем на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, тобто без врахування призначення платежу.

Щодо наявності повноважень у податкового органу до 01.01.2011року самостійно здійснювати призначення платежу, яке визначене платником податків в платіжних документах, суд зазначає таке.

Спеціальним нормативним актом, який регулює завдання, права, обв’язки, посадових осіб податкових органів є Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні», до набрання чинності Податковим кодексом України, не мав права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов’язань.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N 2181-III від 21.12.2000р. (чинного до 01.01.2011р., далі Закон №2181) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, яка була чинною на момент перерахування коштів в рахунок погашення податкового боргу, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов’язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об’єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що жодна норма податкового законодавства, в період до набрання чинності Податковим кодексом України, не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах, датованих до 01.01.2011р., а відтак дії податкового органу щодо погашення податкового боргу позивача вказаними грошовими коштами за 3-й кв. у сумі 13265,73грн. та за 4-й кв. 2008р. у сумі 25081,49грн., а всього 38347,22грн. є протиправними.

З викладених вище підстав суд дійшов висновку про те, що обов’язок щодо плати позивачем збору за спеціальне використання водних ресурсів за 3 квартал 2008р. у сумі 106 400,00грн. та за 4-й кв.2008р. у сумі 160000,00грн. припинився у зв’язку зі сплатою збору, оскільки така сплата була здійснена платіжними дорученнями із призначенням платежу.

Як вбачається з матеріалів справи погашення податкового боргу позивача здійснювалось відповідачем шляхом вилучення готівки з каси підприємства актом про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків та погашенням податкового боргу за рахунок безготівкових платежів, шляхом зарахування коштів, що сплачував позивач, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки відповідачем спрямовано у рахунок погашення податкового боргу позивача зі сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів наступні надходження:

- готівкові грошові кошти у сумі 299 835,06грн., що вилучені з каси підприємства у період з 17.06.2010 до 30.12.2010 року, в тому числі у рахунок погашення боргу за 3 квартал 2008 року – 225 280,33грн., у рахунок погашення боргу за 4 квартал 2008 року – 74 554,73грн.

- безготівкові грошові кошти в сумі 141 184,18грн., в тому числі у рахунок погашення боргу за 3 квартал 2008 року – 13 265,73грн., у рахунок погашення боргу за 4 квартал 2008 року – 127 918,45грн.

Щодо правомірності погашення відповідачем податкового боргу позивача в порядку календарної черговості його виникнення шляхом зарахування готівкових грошових коштів, які вилучені із каси позивача суд зазначає наступне.

Пунктом 7.2. ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинного на момент самостійного погашення позивачем податкового зобов’язання) було визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Пунктом 7.7. ст.7 Закону №2181 було встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідачем у рахунок погашення боргу позивача спрямовані готівкові кошти в сумі 299835,06грн., в тому числі у рахунок погашення боргу за 3 квартал 2008 року – 225280,33грн., у рахунок погашення боргу за 4 квартал 2008 року – 74554,73грн.

У даному випадку волевиявлення позивача щодо спрямування коштів, які вилучені відповідачем не має значення, оскільки готівкові кошти відповідачем вилучені із каси позивача та були направлені на погашення податкового боргу, у календарної черговості його виникнення. Зазначення у акті про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків іншого періоду, аніж той на погашення податкового боргу якого були спрямовані вилучені готівкові кошти, не має значення. Головною умовою правомірності такого вилучення та спрямування готівкових коштів є їх спрямування саме на погашення податкового боргу та в порядку календарної черговості його виникнення, що і було здійснене відповідачем.

Готівкові грошові кошти були вилучені відповідачем задля погашення податкового боргу позивача, а відтак відповідач правомірно у даному випадку застосував вимоги п.7.7. ст.7 Закону №2181, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Однак суд зазначає, що податковий борг позивача за 3 квартал 2008 року склав 132146,06грн., тоді як відповідачем у рахунок погашення такого боргу спрямовані готівкові кошти в сумі 225 280,33грн.

Відтак відповідач протиправно направив готівкові грошові кошти на погашення податкового боргу у розмірі 93 134,27грн. (225 280,33грн. - 132146,06грн.,) у зв’язку із відсутністю як податкового зобов’язання так і податкового боргу за 3-й кв. 2008р. у вказаній сумі.

Таким чином правомірним є спрямування відповідачем готівкових грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу позивача за 3 квартал 2008 року лише в сумі 132 146,06грн.

Також є правомірним направлення відповідачем готівкових грошових коштів позивача у сумі 74554,73грн. в рахунок погашення податкового боргу за 4-й кв. 2008р.

Судом також встановлено, що позивачем у 2011році було сплачено збір за спеціальне використання водних ресурсів, шляхом перерахування коштів зі свого розрахункового рахунку із зазначенням призначення платежу, відповідно до наступних платіжних доручень: за 2011 рік: №367 від 09.02.2011 на суму 4716,73грн., №385 від 10.02.2011 на суму 5000,00грн., №390 від 14.02.2011 на суму 5000,00грн., №411 від 15.02.2011 на суму 5000,00грн., №437 від 16.02.2011 на суму 5000,00грн., №455 від 17.02.2011 на суму 5000,00грн., №475 від 18.02.2011 на суму 5000,00грн., №492 від 21.02.2011 на суму 7000,00грн., №508 від 22.02.2011 на суму 7000,00грн., №524 від 23.02.2011 на суму 7000,00грн., №540 від 25.02.2011 на суму 14000,00грн., №564 від 28.02.2011 на суму 30000,00грн., №593 від 02.03.2011 на суму 3120,23грн.

Всього сума збору, яка перерахована за вказаними платіжними дорученнями, складає 102836,96грн.

Як вбачається із акту перевірки перераховані позивачем безготівкові грошові кошти були зараховані відповідачем в рахунок погашення податкового боргу позивача за 4-й кв. 2008р. зі збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Щодо правомірності зарахування відповідачем грошових коштів, які сплачені позивачем у 2011році, без врахування призначення платежу, яке зазначено у платіжних документах позивача, суд зазначає наступне.

З 01.01.2011року набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.87.2 ст.87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно у даному випадку застосував вимоги п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, щодо коштів перерахованих позивачем у 2011 році в сумі 102 836,96грн.

Однак суд зазначає, що податковий борг позивача за 4 квартал 2008 року склав 162610,18грн., тоді як відповідачем у рахунок погашення такого боргу спрямовані кошти в сумі 177 391,69грн. (74554,73грн. (готівка) + 102836,96грн. (платіжні доручення за 2011 рік).

Відтак відповідач протиправно направив грошові кошти на погашення податкового боргу позивача за 4-й кв. 2008р. у розмірі 14 781,51грн (177391,69грн. - 162610,18грн.,) у зв’язку із відсутністю як податкового зобов’язання так і податкового боргу за 4-й кв. 2008р. у вказаній сумі.

Таким чином, правомірним є направлення відповідачем грошових коштів, які перераховані позивачем самостійно платіжними дорученнями у 2011році, у рахунок погашення податкового боргу позивача за 4 квартал 2008 року лише в сумі 88055,45грн.(162610,18грн. – 74554,73грн.).

Як вбачається з акту перевірки сума несвоєчасно сплаченого податкового зобов’язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів складає 441019,24грн., згідно податкового повідомлення-рішення №0000121503 від 07.02.2012 року, сума несвоєчасно сплаченого податкового зобов’язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів, на яке нараховані штрафні санкції складає 338182,28грн.

Під час розгляду судової справи встановлено, що відповідачем правомірно зараховано у рахунок погашення боргу зі збору за спеціальне використання водних ресурсів платежі на суму 294756,24грн. (132146,06 +88055,45 +74554,73).

Таким чином неправомірним є зарахування у рахунок погашення боргу зі збору за спеціальне використання водних ресурсів суми 43426,04грн. (338182,28грн. - 294756,24грн.).

Відповідно до п.126.1. ст.126 ПК України (чинного в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається із акту перевірки, строк затримки сплати (погашення) позивачем узгодженого грошового зобов’язання за 3,4 кв.2008р. у розмірі 294756,24грн. склав більше аніж 30 календарних днів, а відтак відповідач правомірно оскаржуваним рішенням нарахував позивачу штрафні санкції у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу, що склало 58951,25грн. (294 756,24 х 20%).

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0000121503 від 07.02.2012 року розмір штрафу, що нарахований позивачу відповідачем склав 67636,46грн., а відтак в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 8685,21грн. (67636,46грн.- 58951,25грн.) це рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В судовому засіданні 17.07.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено у повному обсязі 20.07.2012 року.

Керуючись статтями 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби №0000121503 від 07.02.2012р. в частині нарахування Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» (ідентифікаційний код 19195199) штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8685,21грн.

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.