Постанова № 25364604, 24.07.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.07.2012 р. справа №5009/729/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.від позивача:не з»явивсявід відповідача:Коваленко Д.О. -за дов. №01/01 від 01.11.2011р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю «Фреш», м.Львів на рішення господарського суду Запорізької областівід10.05.2012 рокуу справі5009/729/12 (суддя Мірошниченко М.В.)за первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фреш», м.Львівдо відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Оліс ЛТД», м.Запоріжжяпро стягнення сумиза зустрічним позовом Товариства з обмежено відповідальністю фірма «Оліс ЛТД», м.Запоріжжя доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фреш», м.Львівпростягнення сумиВСТАНОВИВ:

У 2012 році Товарсивто з обмеженою відповідальністю «Фреш», м.Львів звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Оліс ЛТД», м.Запоріжжя про зобов»язання відповідача вивезти зі складу позивача (м.Львів, вул.Промислова, 53) нереалізований товар на суму 22 767,85грн. та стягнення боргу в розмірі 23 228,20грн. з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченням суми.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Оліс ЛТД», м.Запоріжжя звернулось із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш», м.Львів про стягнення боргу в розмірі 13224грн., 52,90грн. інфляційних, 234,77грн. -3% річних, пені в розмірі 1212,99грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.05.12р. у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш», м.Львів було відмовлено за недоведеністю, а зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Оліс ЛТД», м.Запоріжжя задоволені частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш», м.Львів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Оліс ЛТД», м.Запоріжжя борг у розмірі 13224грн. 00коп., 52грн. 90коп. втрат від інфляції, 3% річних в розмірі 234грн. 77коп., пеня в розмірі 1033грн. 28коп.

Позивач за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фреш»з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 10.05.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги первісного позову.

Позивач за первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фреш», м.Львів, до судового засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, ухвалою суду від 11.06.2012р. явка сторін не була визнана обов»язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Представник відповідача за первісним позовом надав через канцеляію суду відзив, який судом долучено до матеріалів справи та у судовому засіданні просить рішення господарського суду Запорізької області від 10.05.2012р. залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Оліс ЛТД»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фреш»був укладений договір поставки товару №09/06 ( далі по тексту - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов»язується поставляти і передавати у власність покупця товар, згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов»язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах, передбачених цим договором.

Покупець передає постачальнику замовлення, в якому зазначає назву, кількість, асортимент товару. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій формі (шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним, телефонним зв»язком) (п.2.1, 2.2 договору).

Найменування, ассортимент та ціна товару погоджується сторонами у специфікації, що є невід»ємною частиною данного договору (п.3.1 договору).

Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі замовлення покупця. Товар доставляється транспортом постачальника та за його рахунок (п. 4.1 договору).

Товар постачається за цінами, погодженими сторонами у накладній та/ або специфікації, чи інших додатках, що є невід»ємною частиною данного договору (п. 5.1 договору).

Оплата за товар здійснюється покупцем на протязі 30 календарних днів з дня прийняття покупцем товару у відповідності до п.4.4 цього договору (п.6.1 договору).

Відповідно до п. 10.1. договору, договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і дії до 31 грудня 2011року.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками обох підприємств.

До договору поставки № 09/06 від 09.06.2011р. між сторонами підписан протокол розбіжностей 09.06.2011р., яким передбачено узгоджену редакцію пункту 8.1.4 договору, а саме, у випадку поганої реалізації товару або неможливості його реалізувати в силу різних причин, закінчення строків придатності товарів до реалізації, відсутність попиту на товар, продавець зобов»язується протягом 7 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги від покупця за власний рахунок забрати такі товари, документально оформити даний факт та повернути покупцю сплачені за такий товар кошти.

Протокол розбіжностей підписан обома сторонами та скріплений печатками обох підприємств.

На виконання умов договору позивачем по видатковій накладній № ОЛ-0000637 від 22.06.2011р. ТОВ фірма "Оліс ЛТД" передало на користь ТОВ "Фреш" товар (продукти харчування) на загальну суму 25771,80 грн. (із ПДВ), а по видатковій накладній № ОЛ-0000730 від 27.07.2011р. ТОВ фірма "Оліс ЛТД" передало на користь ТОВ "Фреш"товар (продукти харчування) на загальну суму 13224,00грн. (з ПДВ), загальна вартість якого склала суму 38995,80грн.

Платіжним дорученням № 1046 від 24.06.2011р. ТОВ "Фреш"сплатило на користь ТОВ фірма "Оліс ЛТДсуму 13000грн. та платіжним дорученням № 1169 від 22.07.2011р. сплатило також суму 12771,80 грн. У графі: "призначення платежу" покупцем вказано, що оплату здійснено по накладній № ОЛ-0000637 від 22.06.2011р. Загальна сума сплачених покупцем грошових коштів склала 25771,80 грн.

Таким чином залишилась несплаченою з боку покупця сума 13224,00грн. вартості товару, отриманого ТОВ "Фреш"по видатковій накладній № ОЛ-0000730 від 27.07.2011р.

17.08.2011р. за вих.№107 позивачем на адресу відповідача була направлении вимога з проханням надіслати на адресу позивача уповноваженого представника для оформлення документів по поверненню товару та вивезти такий товар.

29.11.2011р. за вих.№174 також була направлена вимога за тим же змістом повторно.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними договору, яким передбачено: з боку відповідача -постачання товару, а з боку позивача- прийняти та оплатити товар.

Відповідно до Протоколу розбіжностей спірного договору, зобов»язання відповідача забрати товар виникає лише після неможливості (утрудненя) реалізації товару або закінчення строків придатності товару до реалізації або відсутності попиту на товар.

Так, позивачем за первісним позовом не надано жодного доказу в підтвердження вищевказаних обставин, а також, не надано доказу в підтвердження факту вчинення дій, спрямованих на намагання реалізувати ним товар та не надано доказів поставки неякісного товару або доказів факту закінчення строків придатності товару до реалізації. Вимоги, направлені позивачем на адресу відповідача не містять наявність підстав для виникнення зобов»язання постачальника забрати товар та повернути грошові кошти згідно п.8.1.4. Протоколу розбіжностей, Зокрема, позивач в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов»язання по оплаті товару, передбаченого договором.

Позивачем не доведено можливості застосування п.8.1.4, передбаченого протоколом розбіжностей від 09.06.2011р. (арк.спр.14), а саме, у відповідача не виникло грошового зобов»язання. Тому, судом першої інстанції провомірно відмовлено у задоволені первісного позову.

Щодо зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Оліс ЛТД»:

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Видаткова накладна № ОЛ-0000730 була підписана та скріплена печатками сторін 27.07.2011р., а тому ТОВ "Фреш"зобов'язано було сплатити суму 13224грн. вартості отриманого товару в строк -до 28.08.2011р.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежневиконання).

Доказів сплати суми 13224,00 грн. вартості отриманого від ТОВ фірма "Оліс ЛТДтовару, ТОВ "Фреш"до господарського суду не надало. Таким чином, підлягає задоволенню позовна вимога ТОВ фірма "Оліс ЛТДпро стягнення з ТОВ "Фреш"суми 13224,00 грн. основного боргу.

У зв»язку з тим, що відповідач за зустрічним позовом не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процессуального кодексу України, виконання належним чином зобов»язань згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, то судова колегія дійшла висновку, що рішення суду в частині стягнення боргу в розмірі 13224,00грн. відповідає вимогам чинного законодавства,

Позивачем нараховані 3% річних в розмірі 234,77грн. за період з 28.08.2011р. по 30.03.2012р. та інфляційні в розмірі 52,90грн. з серпня 2011р. по лютий 2012р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних здійснений позивачем судова колегія вважає, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, а судом першої інстанції правомірно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш», м.Львів 3% річних в розмірі 234,77грн., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання та інфляційні в розмірі 52,90грн., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов"язання в зв"язку з девальвацією грошовою одиниці України.

Щодо правильності нарахування і розрахунку пені, то судом першої інстанції правомірно частково стягуто пеню в розмірі 1212,99грн. за період з 28.08.2011р. по 28.02.2012р. (перерахувавши заявлений період з 28.08.2011р. по 30.03.2012р.), яка передбачена п. 9.2. договору на підставі доведеності факту порушення ТОВ «Фреш»строків оплати за договором.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 10.05.2012 року у справі №5009/729/12, ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш», м.Львів на рішення господарського суду Запорізької області від 10.05.2012 року у справі №5009/729/12 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 10.05.2012 року у справі №5009/729/12 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова