Рішення № 25364539, 23.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.12 Справа№ 5015/1828/12

За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Червоноград

До відповідача: Відділ освіти Старосамбірської районної державної адміністрації, м.Старий Самбір

Про стягнення заборгованості в сумі 130 152,00 грн.

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Іванило О.П.

В судове засідання з'явились:

від позивача: ОСОБА_2. -представник, ОСОБА_1.- підприємець

від відповідача: Паберівський М.Й. - представник

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Відділу освіти Старосамбірської районної державної адміністрації про стягнення 130152 грн. боргу та судових витрат.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду.

В судовому засіданні 24.05.2012 року оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучено до матеріалів справи.

Позивач свої позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві та наданих в судовому засіданні поясненнях.

20.07.2012 року представником позивача було подано в судове засідання клопотання про витребування у відповідача первинних документів щодо оприбуткування поставленого вугілля та акти приймання-передачі вугілля згідно накладних № 84 від 10.11.2011 року та № 85 від 11.11.2011року.

Зазначене клопотання розглянуто в судовому засіданні 23.07.2012 року і судом відмовлено в його задоволенні в зв'язку із спливом строку розгляду справи та неможливістю подальшого відкладення її розгляду для витребування зазначених в клопотанні документів.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відсутність всіх необхідних документів, які б слугували підставою для оплати вугілля, поставленого по зазначених в позовній заяві накладних.

В судовому завданні 23.07.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

15.09.2011 р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та Відділом освіти Старосамбірської районної державної адміністрації (Замовник) укладено договір № 270 про закупівлю вугілля за державні кошти, відповідно до якого позивач впродовж строку дії договору зобов'язувався поставити у 2011 році Замовнику вугілля марки ГЖСМ в кількості 1300 тонн на загальну суму 1 131 000,00 грн. по ціні 870,00 грн. за 1 тонну , а відповідач зобов'язувався приймати вугілля та оплатити його вартість на умовах та в строки згідно умов Договору.

Як стверджує позивач, він повністю виконав взяті на себе зобов'язання по поставці вугілля за укладеним договором, що не заперечується відповідачем і підтверджується матеріалами справи.

Проте, як зазначає позивач, відповідач не розрахувався за поставлене йому вугілля по накладних №№ 80-85,поставлене в період з 04.11.2011 року по 11.11.2011 року.

Заборгованість за поставлене вугілля станом на 09.12.2011 року складала 130152,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків.

Для врегулювання спору в досудовому порядку позивач надіслав на адресу відповідача претензію 16.02.2012 р. ( а.с.20), яка залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою звернення з позовом про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення .

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на укладений між ним та відповідачем договір про закупівлю вугілля за державні кошти № 270 від 15.09.2011 року, на виконання якого ним було здійснено поставку вугілля , за яке відповідач частково здійснив оплату. Факт поставки вугілля підтверджується видатковими накладними та актами прийому-передачі і не заперечується відповідачем.

Заборгованість за поставлене вугілля станом на 09.12.2011 року складала 130152,00 грн. , що підтверджується актом звірки розрахунків .

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з п.4.1 Договору оплата за вугілля проводиться Замовником не пізніше 5-хробочихднів здати надходження вугілля.

Частинами 1, 2 ст. 538 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Положеннями п.4.3 Договору передбачено, що вугілля вважається поставленим Постачальником і прийнятим Замовником тільки після отримання Замовником оригіналів посвідчень про якість, рахунків-фактур, товаротранспортної накладної та накладної на отримання товару та підписання Сторонами Акту приймання-передачі вугільної продукції.

Таким чином, положеннями п.4.3 договору передбачено пакет документів, необхідних для того, щоб вугілля вважалося поставленим і відповідно підлягало оплаті.

З огляду на викладене, зобов'язання відповідача за договором обумовлене виконанням позивачем вказаних положень договору.

Частинами 1-3 статті 613 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно із ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Під час розгляду справи судом неодноразово вимагалося у позивача подати докази передачі відповідачу повного пакету документів на поставлену партію вугілля, необхідних для її оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано ряд документів (накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі вугілля), проте до зазначених документів не долучене посвідчення про якість вугілля, що згідно доводів відповідача, унеможливлює здійснити оплату зазначеної партії вугільної продукції, придбання якої здійснюється за державні кошти.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вже зазначалося раніше, з положень укладеного договору (п.4.1-4.3 договору) вбачається, що оплата за вугілля проводиться не пізніше п'яти робочих днів з моменту поставки, а вугілля вважається поставленим після отримання Замовником повного пакета документів,перелік яких наведений в п.4.3 Договору ( а.с.11) .

Не заслуговують на увагу суду доводи позивача про передачу відповідачу документів, що посвідчують його якість, а саме: акт №0912/1 відбору зразків (проб) продукції від 20.10.2011 року, результати лабораторних досліджень, а також сертифікат генетичних, технологічних та якісних характеристик.

Як вбачається із долучених позивачем до матеріалів справи копій документів ( а.с.84-86) відбір зразків проводився особами без зазначення їх повноважень і посад, що унеможливлює встановити правильність проведення відбору, не дає можливості ототожнити, що відібране для проведення дослідження вугілля належало до тієї самої партії, яка була поставлена відповідачу і ним не оплачена. Із результатів лабораторних досліджень також не вбачається яке саме вугілля досліджувалось, чи належить воно до тієї партії вугілля,яка поставлялась відповідачу в листопаді 2011 року. Не може бути належним доказом у справі і сертифікат на вугільну продукцію виданий ДП «Львіввугілля», оскільки позивачем не надано суду доказів, що відвантажене відповідачу у листопаді 2011 року видобуте ДП «Львіввугілля».

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №48 від 18.02.2010року «Про затвердження національних стандартів України»затверджено ДСТУ 7146:2010, яким визначено порядок приймання вугільної продукції та вимоги про якість ,так відповідно до п.7.4 у посвідченні якості повинно бути зазначено: назву підприємства-виробника ; назву продукції ( марку вугілля, розмір кусків вугілля); назву споживача та дату відправлення; номер і дату договору про постачання; номер вагонів або інших транспортних засобів; масу нетто; результати аналізування або підтвердження відповідності якості вимогам цього стандарту; позначення стандарту.

В долученому позивачем результаті дослідження проб та сертифікаті відсутні передбачені ДСТУ 7146:2010 показники, що не дає можливості ідентифікувати взяте на дослідження вугілля.

Враховуючи ті обставини, що згідно договору № 270 від15.09.2011року оплата вугілля здійснюється за державні кошти, сторони договору зобов'язані додержуватись національних стандартів що посвідчують якість вугілля та збереження повного пакету документів для проведення оплати його вартості.

Не заслуговують на увагу суду доводи позивача про те, що станом на час дії договірних правовідносин чинність наказу № 48 від 18.02.2010 року «Про затвердження національних стандартів України»яким затверджено ДСТУ 7146:2010 була призупинена.

Відповідно до Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 503 від 08.11.2010року «Про призупинення чинності національного стандарту України ДСТУ 7146»була призупинена чинність стандарту ДСТУ 7146:2010 до 01.07.2011року, а на час укладення і дії Договору № 270від 15.09.2011року та на момент відвантаження спірної партії вугілля норми стандарту ДСТУ 7146:2010 діяли і діють на даний час.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи ті обставини, що станом на день подання позову позивач не передав відповідачу повний пакет документів необхідних для оплати вугілля, а оплата здійснюється протягом 5-ти робочих днів після передачі , право позивача на час звернення до суду не було порушене.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку , що позов не обґрунтований і не підлягає до задоволення.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позову Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Відділу освіти Старосамбірської районної державної адміністрації про стягнення 130152,00 грн. відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Суддя Н.Березяк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.07.2012 року.

Суддя Березяк Н.Є.