Рішення № 25364491, 17.07.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р.Справа № 5023/2694/12 вх. № 2694/12

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

за участю:

позивача - Боіної А.М. (дов. № 3-1-4/31-Ю від 22.03.2012 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Харківської філії ПАТ "УСК "Гарант-Авто", м. Харків

до Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" Ордена трудового Червоного прапору ім. 60-річчя Радянської України, м. Харків

про стягнення 3 871,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Харківської філії ПАТ "УСК "Гарант-Авто", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" Ордена трудового Червоного прапору ім. 60-річчя Радянської України (надалі - Відповідач) майнового збитку у розмірі 3 871,31 грн. та судового збору за подання позовної заяви.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника Позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.04.2010 року о 14 год. 20 хв. в м. Харків на перехресті пр. Гагаріна та вул. Зернової сталося зіткнення автомобіля марки DAEWOO LANOS, держ. № НОМЕР_1, під керуванням водія-власника ОСОБА_3, з тролейбусом, під керуванням водія ОСОБА_4, власник - Тролейбусне депо № 2.

В результаті зіткнення автомобілям було завдано механічних пошкоджень.

Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.04.2010 року по справі № 3-1608/2010 про адміністративне правопорушення за порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_4, водія тролейбуса, визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340,00 грн.

Автомобіль марки DAEWOO LANOS, держ. № НОМЕР_1, на випадок пошкодження, знищення, незаконного заволодіння, крадіжки та інших випадків було застраховано за Полісом добровільного страхування транспортного засобу № 19 G-0254651 на строк з 21.05.2009 по 20.05.2010 рік у ВАТ „УСК „Дженералі Гарант" в особі Харківської філії.

Для визначення розміру матеріальної шкоди, завданої власнику застрахованого автомобіля, Харківська філія ВАТ „УСК „Дженералі Гарант" звернулася до незалежного суб'єкта оціночної діяльності - ОСОБА_2, за проведенням авто товарознавчого дослідження.

Згідно Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 000020 від 19.04.2010 року розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки DAEWOO LANOS, держ. № НОМЕР_1, ОСОБА_3, складає 6 079,47 грн. (з ПДВ).

Страхове відшкодування розраховувалося на підставі Ремонтної Калькуляції № 1403/7 від 14.04.2010 року на суму 4 397,34 грн. (без ПДВ), що є меншим, ніж визначено Висновком експертного авто товарознавчого дослідження № 000020 від 19.04.2010 року.

Від визначеної таким чином вартості відновлювального ремонту була віднята передбачена договором франшиза в розмірі 1,0% від страхової суми (526,00 грн.).

Виконуючи договірні зобов'язання перед страхувальником Харківська філія ВАТ „УСК „Дженералі Гарант" визнала ДТП страховим випадком та сплатила відповідно до вказівки Вигодонабувача, за страховим полісом - „Альфа Банк", страхове відшкодування загалом у сумі 3 871,34 грн. (4 397,34 - 526,00), що підтверджується Видатковим касовим ордером № 301 від 26.04.2010 року.

З часу сплати на користь страхувальника страхового відшкодування ВАТ „УСК „Дженералі Гарант" в особі Харківської філії відповідно до ст. 27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України набула право вимоги (регресу), яке страхувальник ОСОБА_3 безпосередньо має до винної у заподіянні шкоди особи - ОСОБА_4 або власника джерела підвищеної безпеки -Тролейбусне депо № 2 (Харківське комунальне підприємство „Міськелектротранс"), згідно чинного законодавства України.

Згідно з рішенням Загальних Зборів Акціонерів від 20 квітня 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» було перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», Харківська філія ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» перейменована в Харківську філію ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО».

18.05.2012 року ПАТ „УСК „ГАРАНТ-АВТО" в особі Харківської філії надіслало Харківському комунальному підприємству „Міськелектротранс" Претензію, вих. № б/н від 16.05.2012 року, щодо відшкодування понесених збитків у сумі 3 871,34 грн. Відповіді по Претензії до ПАТ „УСК „ГАРАНТ-АВТО" в особі Харківської філії не надходило.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З огляду на викладене до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку є Відповідач.

Таким чином, в розумінні положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Статтею 35 Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін) передбачено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.

До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Згідно статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством..

Відповідно до ч. 1 п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

В даному випадку сума заявлена до стягнення з відповідача є сумою страхового відшкодування виплаченого позивачем на умовах договору добровільного страхування транспортного засобу, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. Правовідносини у сфері обов'язкового страхування регулюється Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи наведене позовні вимоги є такими що підлягають задоволенню частково.

Вимога позивача до відповідача є регресною, обґрунтована статтею 993 ЦК України і статтею 27 Закону України "Про страхування" та виникла не з договірних зобов'язань між сторонами по справі.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, Закон України "Про страхування", Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статтями 993 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 198, 218 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1,4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Харківського комунального підприємства „Міськелектротранс" (61001, м. Харків, вул. Молодої Гвардії, буд. 5, код ЄДРПОУ 03328623) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (61024, м. Харків, просп. Гагаріна, 129; 61010, м. Харків, м-н Бугримової, 3, код ЄДРПОУ 21192908) майновий збиток в сумі 3 871,34 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят одна гривня 34 копійки), судовий збір у розмірі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 копійок).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19 липня 2012 року по справі № 5023/2694/12.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.