Рішення № 25364270, 18.07.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2012 р.Справа № 5017/1396/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Чумаченко І.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Сухінін С.В. (представник діючий на підставі довіреності);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" в особі Філії "Южне головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк";

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 23672,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" в особі Філії "Южне головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором банківського обслуговування б/н від 19.05.2011 року, яка складається з заборгованості: за кредитом - 16 000,00 грн., за комісією -1008,00 грн., за відсотками за користування кредитом -5029,48 грн., з пені -1634,90 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що шляхом підписання сторонами 19.05.2011р. заяви про відкриття поточного рахунку та картки з примірниками підписів та відтисків печатки було укладено договір банківського обслуговування б/н від 19.05.2011р., правовідносини сторін за яким регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг (надалі -Умови) та Тарифами банку, які розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, що загалом складають договір банківського обслуговування, згідно якого позивачем було здійснено обслуговування кредитного ліміту відповідача за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, а саме у період з 23.06.2011р. відповідачу надано кредитні кошти, в мажах ліміту, у сумі 16000,00 грн., між тим, після настання строку повернення отриманого кредиту, згідно положень п. 3.18.4.1.3 Умов, а саме 25.07.2011р. зазначені кредитні кошти Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не повернено, в зв'язку з чим, з 26.10.2011р. (з 91-го дня) у нього виникло прострочення зобов'язання за договором та станом на 08.05.2012р. за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 22037,48 грн., яка складається з 16000,00 грн. -заборгованість за кредитом, 1008,00 грн. -заборгованість з комісії, 5029,48 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, яка у добровільному порядку відповідачем не сплачена, що стало підставою для звернення з відповідними позовними вимогами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2012р. суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом було порушено провадження у справі №5017/1396/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду від 06.06.2012р., приймаючи до уваги нез'явлення представника відповідача у судове засідання, від якого не надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, невиконання частково позивачем та повністю відповідачем вимог ухвали суду, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено. Крім того, даною ухвалою суду, за клопотанням представника позивача, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи №5017/1396/2012 продовжено до 26.07.2012р.

У судовому засіданні 18.07.2012 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалась, про що свідчить зроблений судом спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.05.2012р. та підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, які наявні у матеріалах справи. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

19 травня 2011 року ПАТ КБ "ПриватБанк" (надалі -позивач, ПриватБанк) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі -відповідач, Клієнт) підписали Заяву про відкриття поточного рахунку та картку з примірниками підписів та відбитком печатки, відповідно до якої ПриватБанк зобов'язався при наявності вільних грошових коштів здійснювати обслуговування кредитного ліміту Клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого банк сповіщає Клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка з Клієнтом. Порядок встановлення, зміну ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банковських послуг та Тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.

Відповідно до п. 3.18.1.1. "Умов та Правил надання банківських послуг" (надалі-Умови), кредитний ліміт на поточний рахунок (надалі -кредит) надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту.

Пунктом 3.18.1.3. Умов визначено, що кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо повернення кредиту, сплати процентів та винагороди.

Обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта, відповідно до п. 3.18.6.1. Умов, здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг»(або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки»або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Згідно п. 3.18.4.1. Умов, яким затверджений порядок розрахунків встановлено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт зобов'язується cплачувати проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Так, пунктом 3.18.4.1.1. Умов встановлено, що за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2. Умов).

У випадку непогашення кредита протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, п. 3.18.4.1.3. Умов визначено, що починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 (сорок вісім)% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Також, згідно п. 3.18.4.4. Умов, Клієнт зобов'язався сплачувати Банку винагороду за використання Ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем неодноразово було здійснено обслуговування рахунку відповідача по встановленню ліміту наданих кредитних коштів в межах 16000,00 грн. При цьому, до отримання 27.07.2011 року кредитних коштів у розмірі 16000,00 грн. відповідач також здійснював повернення коштів не в повному обсязі, з урахуванням наявного станом на 25.07.2011р. непогашеного сальдо (залишку) у розмірі 138,72 грн.

Таким чином, ПриватБанк свої зобов'язання за договором банківського обслуговування б/н від 19.05.2011 року виконав в повному обсязі, оскільки на виконання умов вказаного договору позивачем було встановлено відповідачу кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_2 в межах 16 000,00 грн. При цьому, 27.07.2011 року Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 надано кредитні кошти в розмірі 16 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з поточного рахунку відповідача № НОМЕР_2, відкритого у відповідному відділенні банку.

Згідно розрахунку заборгованості здійсненого позивачем за договором банківського обслуговування б/н від 19.05.2011 року, відповідач порушив виконання взятих на себе зобов'язань, а саме у встановлений строк не здійснив повернення кредитних коштів та не сплатив відсотки за користування наданим кредитом, а також належні до сплати банку інші платежі.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 19.05.2011 року та пені.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частина 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З правового аналізу умов укладеного, шляхом підписання сторонами 19.05.2011р. заяви про відкриття поточного рахунку та картки з примірниками підписів та відтисків печатки, договору банківського обслуговування б/н від 19.05.2011 року, правовідносини сторін за яким регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг (надалі -Умови) та Тарифами банку, які розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, вбачається, що вказаний договір, з огляду на приписи ст. 1054 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є кредитним договором.

Отже, з вищезазначеного та матеріалів справи вбачається, що 19 травня 2011 року сторони уклали договір банківського обслуговування, відповідно до умов якого ПриватБанк зобов'язався надавати Клієнту кредитні кошти в межах суми встановленого кредитного ліміту, а Клієнт зобов'язався повертати ПриватБанку отриманні кредитні кошти, сплачувати відсотки за користування кредитом та комісію (винагороду) в строки та в розмірі визначеному в п.п. 3.18.4.1.1.-3.18.4.1.3., 3.18.4.4. Умов та Правил надання банківських послуг, а також виконувати інші зобов'язання, що передбачені Умовами.

При цьому, суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір банківського обслуговування б/н від 19.05.2011 року, як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним відповідно до приписів ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України мають виконуватися належним чином, відповідно до закону та умов договору.

Вимогами ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до положень пункту 3.18.4.1.3. Умов, строком повернення отриманого відповідачем кредиту в розмірі 16 000,00 грн. було визначено - 25 жовтня 2011 року.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування б/н від 19.05.2011р., а саме прострочив строки повернення наданого позивачем кредиту та відсотків за користування кредитом, оскільки строк повернення кредитних коштів за договором банківського обслуговування б/н від 19.05.2011 року настав 25.10.2011р.

Отже, станом на момент розгляду спору, згідно виписки про рух грошових коштів на рахунку відповідача (а.с. 22, 52) та наданого позивачем розрахунку заборгованості за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 рахується заборгованість перед ПАТ КБ "ПриватБанк" за договором банківського обслуговування б/н від 19.05.2011 року у розмірі 22 037,48 грн., яка складається з заборгованість за кредитом у сумі 16 000,00 грн., заборгованість з комісії у сумі 1008,00 грн. (за 7 місяців: серпень, вересень, жовтень 2011 року та лютий, березень, квітень, травень 2012 року) та заборгованість за процентами за користування кредитними коштами у сумі 5029,48 грн.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно п. 3.18.5.4. Умов передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3 Умов, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

В свою чергу п. 3.18.5.1. Умов встановлено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3 Умов, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Відповідно до розрахунку позивача (а.с. 23), відповідачем не сплачено пеню за договором банківського обслуговування б/н від 19.05.2011 року у розмірі 1634,90 грн. за період прострочення з 25.07.2011 року, з огляду на наявний непогашений залишок у розмірі 138,72 грн. станом на 25.07.2011р.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 1634,90 грн. за період прострочення, вважає розрахунок позивача вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином відсутність заборгованості перед ПАТ КБ "ПриватБанк" та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" та стягнення з відповідача основного боргу по кредиту у розмірі 16000,00 грн., заборгованості по відсотках у розмірі 5029,48 грн., заборгованості з комісії у розмірі 1008,00 грн. та пені у розмірі 1634,90 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1609,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570)16000/шістнадцять тисяч/грн. заборгованості за кредитом, 1008/одна тисяча вісім/грн. заборгованості за комісією, 5029/п'ять тисяч двадцять дев'ять/грн. 48 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом та 1634/одна тисяча шістсот тридцять чотири/грн. 90 коп. пені.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) 1609/одна тисяча шістсот дев'ять/грн. 50 судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 23.07.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.