Рішення № 25364036, 19.07.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/79/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.12 Справа № 5009/2343/12

За позовом: Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 6", м. Запоріжжя

До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Запоріжжя", м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева -Арнет Н.С.

Представники:

Від позивача: Пасова Т.Ф., довіреність № 3 від 01.10.2011р.,

Від відповідача: Яланська В.В., довіреність № 122 від 18.01.2012р.;

Шевченко Н.А., довіреність № 121 від 18.01.2012р.

Заявлено позов про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Запоріжжя" на користь Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 6" 11 648,53 грн. боргу за договором № 109906 від 31.12.2009р.

Ухвалою суду від 25.06.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 19.07.2012 р.

Ухвали суду на адресу сторін були відправлені в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем в позовній заяві.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином були сповіщенні судом про час і місце судового засідання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст. 526 ЦК України, ст.ст. 173, 174 ГК України, ст.ст. 1, 2 ГПК України, умовами Договору вказуючи на те, що позивач на протязі січня-червня 2010 року надав послуги відповідачу зі збирання та вивезення великогабаритних відходів, на ПТПВ № 1 на загальну суму 61 669,48 грн., яка не в повному обсязі була сплачена відповідачем, внаслідок чого, на момент подачі позову до суду, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за надані послуги, а саме, за червень 2010 року в розмірі 11 648,53 грн.

Відповідач проти позову заперечив в повному обсязі та надав суду відзив на позовну заяву № 1332 від 12.07.2012р., який долучено до матеріалів справи. В обґрунтування своїх заперечень зазначив наступне, що, дійсно, між позивачем та відповідачем був підписаний договір № 109906 від 31.12.2009р. про надання послуг із збирання та вивезення великогабаритних відходів, на ПТПВ № 1.

09.06.2010р. була укладена додаткова угода про розірвання договору № 109906 від 31.12.2009р. Згідно даної угоди сторони домовились припинити дію договору з 01.07.2010р., але, попередньо, до 30.06.2010р., звірити взаєморозрахунки та провести погашення заборгованості за надані послуги.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 18.06.2012р., станом на 01.06.2012р. позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 50 020,95 грн.

Відповідач повністю оплатив вартість отриманих послуг.

Відповідач суму боргу, заявлену позивачем в позовній заяві не визнає, поскільки, в червні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Запоріжжя" вказаних послуг не отримувало, у позивача відсутні належні докази, що підтверджують надання ним послуг відповідачу в червні 2010р., просить суд в позові відмовити.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За клопотанням представників сторін судове засідання велося без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Судовий процес завершено 19.07.2012р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 19.11.2009р. № 495 "Про визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів та виключення послуг з вивезення побутових відходів зі складу послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій по житловому фонду комунальної власності м. Запоріжжя", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Запоріжжя" визначено виконавцем послуг з вивезення побутових відходів (в тому числі великогабаритних) для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності м. Запоріжжя.

31.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Запоріжжя" (Замовник) та Комунальним підприємством "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 6" (Виконавець) було укладено договір № 109906, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати замовникові послуги зі збирання та вивезення великогабаритних відходів, на ПТПВ № 1 (п. 1.1 договору).

Згідно із п. 1.2 договору, вартість послуг складає: 23,36 грн. (в т.ч. ПДВ) за м. куб. Відповідно до прийнятого рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 555/2 від 24.12.2009р.

Відповідно до п. 2.1 договору, виконавець виконує збирання та вивезення великогабаритних відходів з сміттєвих майданчиків, які находяться на балансі ВРЕЖО.

Замовник зобов'язаний розрахуватися з виконавцем за надані послуги на підставі "Акту виконаних робіт-рахунку" та довідки про кількість та об'єм вивезених великогабаритних відходів (п. 2.2 договору).

Згідно із п. 3.1договору, плата за послуги вноситься на р/р виконавця протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання "Акту виконаних робіт-рахунку".

Відповідно до п. 3.5 договору, на вимогу однієї із сторін замовник і виконавець здійснюють звірку взаємних рахунків. Вказана звірка проводиться в 10-ти денний термін з моменту її початку і є обов'язковою як для замовника так і для виконавця.

Термін дії договору з 01.01.2010р. до письмової відмови Замовника від послуг виконавця, наданої не пізніше ніж за 30 діб.

09.06.2010р. укладена додаткова угода про розірвання договору № 109906 від 31.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Запоріжжя" та Комунальним підприємством "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 6".

Згідно даної угоди сторони домовились припинити дію договору з 01.07.2010р., але попередньо до 30.06.2010р. звірити взаєморозрахунки та провести погашення заборгованості за надані послуги (п.п. 1, 2 додаткової угоди).

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 18.06.2012р., станом на 18.06.2012р. позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 50 020,95 грн.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, пояснення представників сторін, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав:

Предметом спору у справі № 5009/2343/12 є вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 11 648,53 грн. за надані послуги у червні 2010 року згідно договору № 109906 від 31.12.2009р.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ч. 1, 2 ст. 904 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку розрахунок по договору здійснюється відповідно до п. 3.1договору, плата за послуги вноситься на р/р виконавця протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання "Акту виконаних робіт-рахунку".

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, 09.06.2010р. між сторонами укладена додаткова угода про розірвання договору № 109906 від 31.12.2009р., згідно якої вони домовились припинити дію договору з 01.07.2010р., але попередньо до 30.06.2010р. звірити взаєморозрахунки та провести погашення заборгованості за надані послуги.

Однак, позивач належним чином не скористався правом, визначеним п.3.5. договору, та з 18.06.2012р. до моменту подання позову не ініціював звірку із відповідачем виконаних ним робіт у червні 2010 року та, відповідно, і розрахунків за вказаний період.

Так, суду не надано позивачем належним чином оформленого та підписаного сторонами акту виконаних робіт-рахунку за червень 2010 року, як і будь-яких інших документів підтвердження факту надання послуг по даному договору в червні 2010р.

Згідно з ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Статтею 4-5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття рішень обов'язкових до виконання на всій території України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

У разі задоволення позову рішення суду не може бути реально виконано. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях чи носити альтернативний характер. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.

Згідно ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Доказів порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача суду не надано, вини відповідача не доведено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, в позові слід відмовити, за не доведенням і не підтвердженням належними доказами заявленого предмету спору.

Судові витрати залишити за позивачем, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд:

ВИРІШИВ:

В позові Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 6" (69097. м. Запоріжжя, вул. Задніпровська 6а, код ЄДРПОУ 05398349) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Запоріжжя" (69068, м. Запоріжжя, вул. Іванова, 99, код ЄДРПОУ 35924440) відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет