Рішення № 25363867, 20.07.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

20 липня 2012 р. Справа 7/39/2012/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода Ко", с.Червона Слобода Макарівський район, Київська область

до: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Вінниця

про стягнення 31039,96 грн. заборгованості

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.

Представники:

позивача: Божко Т.Ю., довіреність б/н від 11.06.2012 року, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Коростенським МВ УМВС України в Житомирській області 31.01.2009 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобода Ко", с.Червона Слобода Макарівський район, Київська область заявлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця про стягнення 31039,96 грн., з яких 24571,20 грн. боргу, 4 361,41 грн. пені, 1 258,68 грн. інфляційних втрат, 848,67 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 27.06.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/39/2012/5003 та призначено до розгляду на 11.07.2012 року.

10.07.2012 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 12.07.2012 року в зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладено до 20.07.2012 року.

Відповідач в судове засідання призначене на 20.07.2012 року не з'явився, причин неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав, причин неявки та неподання документів не повідомив, при тому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином - ухвалою від 11.07.2012 року, яка надсилалась рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Факт отримання відповідачем ухвал суду підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Стосовно неявки в судове засідання відповідача суд зауважує, що в позовній заяві та доданих до неї документах зазначено поштову адресу відповідача - АДРЕСА_1, 21000.

Згідно витягу з ЄДРПОУ № 14147377 станом на 26.06.2012 року місцезнаходженням фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. значиться: АДРЕСА_1, 21000, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій направлялись ухвали по даній справі, в тому рахунку і ухвалу від 11.07.2012 року.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на таку фізичну особу-підприємця.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

20.07.2012 року в судовому засіданні представником позивача подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 4 361,41 грн.. Одночасно у вказаній заяві останній зазначає що наслідки відмови йому зрозумілі.

Заява про відмову від позову приймається судом до розгляду як така, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

18.11.2010 року відповідно до товарно-транспортної накладної № СЛ-0000962 позивачем поставлено відповідачу воду на суму 9 237,60 грн. (а.с.14, т.1).

10.01.2011 року відповідачем здійснено частково оплату за поставлений товар в сумі 6 000,00 грн..

В зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 3 237,60 грн. (9 237,60 грн. - 6 000,00 грн.).

23.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобода Ко" (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. (Покупець) укладено договір № 3/11.

Відповідно до п. 1.1 договору Покупець оформлює замовлення на продукцію, воду сильно газовану (товар), яка є в наявності на складі Продавця.

Продавець здійснює поставку, а покупець приймає і оплачує партію товару в асортименті, кількості і цінах, зазначених в товарно-транспортних накладних, які являються невід'ємною частиною договору (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.2 Договору Покупець зобов'язаний розрахуватися за партію товару на умовах відстрочення платежу не більше 15 банківських днів від дати отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця або іншими способами на забороненими чинним законодавством України.

Якщо Покупець не розрахувався за поставлену партію товару, на протязі встановленого п. 2.2 Договору строку, а Продавцем постачаються нові партії товару, наступні оплати які здійснює Покупець зараховуються за попередньо поставлений товар (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору товар приймається Покупцем за кількістю, вказаною у товарно-транспортній накладній продавця.

У випадку неоплати вартості товару у відведений договором строк, Покупець зобов'язаний повернути Продавцю нереалізований товар протягом 5 банківських днів з моменту закінчення відведеного строку оплати за отриманий товар (транспортні витрати, які пов'язані з поверненням товару, бере на себе Покупець) (п. 3.11 Договору).

У випадку порушення умов договору, винна сторона відшкодовує своєму контрагенту по договору всі завдані збитки, а також упущену вигоду (п. 5.1 Договору).

Відповідно п. 5.2 Договору Покупець за несвоєчасну оплату, згідно п. 2.2 Договору або несвоєчасне повернення товару згідно п. 3.10, 3.11 договору сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діє в період, за який нараховується пеня.

На виконання умов договору позивачем відповідно до транспортної накладної № СЛ-0000035 від 17.01.2011 року поставлено воду на суму 21 333,60 грн. (а.с.13, т.1).

24.05.2012 року відповідачу була надіслана претензія з вимогою погашення заборгованості за поставлену товар (а.с.19, т.1).

За твердженням позивача відповіді на претензію відповідачем надано не було, заборгованість не погашено.

Виходячи з наведеного вище заборгованість відповідача складає 24 571,20 грн. (21 333,60 грн. + 3 237,60 грн.).

Непроведення відповідачем розрахунків за отриману продукцію спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору від 13.01.2011 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 24 751,20 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 848,67 грн. за період з 02.02.2011 року по 15.06.2012 року та інфляційних витрат в сумі 1 258,68 грн. за період з 02.02.2011 року по 15.06.2012 року в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних витрат є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

Перевіркою розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат судом виявлено помилки допущені позивачем, які полягають в наступному.

Як вбачається із розрахунку ціни позову позивач обраховував 3 % річних та інфляційні втрати за період з 02.02.2011 року по 15.06.2012 року зазначивши, що кількість днів прострочення у вказаному періоді становить 484, в той час як вірним є кількість днів прострочення за вказаний період в сумі 500 днів.

Разом з тим, збільшення кількості днів прострочення призведе до збільшення кінцевого значення 3 % річних, а тому суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 3 % річних в розмірі заявленому в розрахунку ціни позову.

При перерахунку інфляційних втрат за період визначений позивачем судом отримано менше значення ніж вказав позивач, а саме 832,01 грн. в зв'язку з чим в стягненні 426,67 грн. інфляційних втрат слід відмовити як заявлених безпідставно.

Також суд розглянувши заяву позивача заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 4 361,41 грн. дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 4 361,41 грн. приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу роз'яснені процесуальні наслідки його дії.

Приймаючи заяву про відмову від позову в частині відмови від позовних вимог до відповідача суд враховує те, що вона підписана представником позивача Божко Т.Ю. у якої наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності б/н від 11.06.2012 року.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині позовних вимог про стягнення пені в зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині та часткової відмови в стягненні інфляційних втрат.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При цьому в частині вимог відносно яких провадження у справі припинено судовий збір повертається судом позивачу згідно приписів ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

20.07.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, ч.ч.1, 3, 5 ст. 49, ст.78, п. 4 ч. 1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, 21000 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода Ко", вул.Заводська, 1, с.Червона Слобода, Макарівський район, Київська область, 08042 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 30641031) - 24 571 грн. 20 коп. -основного боргу, 848 грн. 67 коп. - 3 % річних, 832 грн. 01 коп. - інфляційних витрат, 1 361 грн. 23 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Прийняти відмову позивача від позовної вимоги в частині стягнення пені в сумі 4 361 грн. 41 коп., провадження у справі в цій частині припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. Відмовити в стягненні 426 грн. 67 коп. інфляційних втрат.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Слобода Ко", вул. Заводська, 1, с. Червона Слобода, Макарівський район, Київська область, 08042 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 30641031) судовий збір в розмірі 226 грн. 15 коп., сплачений згідно квитанції № 11239.596.1 від 22.06.2012 року.

7. Дане рішення засвідчене гербовою печаткою суду є підставою для повернення із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Слобода Ко", вул. Заводська, 1, с. Червона Слобода, Макарівський район, Київська область, 08042 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 30641031) судового збору в розмірі 226 грн. 15 коп., сплаченого згідно квитанції № 11239.596.1 від 22.06.2012 року. Оригінал квитанції № 11239.596.1 від 22.06.2012 року знаходиться в матеріалах справи 7/39/2012/5003 (а.с.8, т.1).

8. Оригінал рішення надіслати позивачу, копію відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 24 липня 2012 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Заводська, 1, с. Червона Слобода, Макарівського р-ну Київської обл., 08042.

3 - відповідачу - АДРЕСА_1, 21000.