Рішення № 25363744, 17.07.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р. Справа № 5004/799/12

за позовом державного підприємства "Волиньторф"

до підприємця ОСОБА_1

про стягнення 73070грн.53коп.

Суддя Слупко В.Л.

Представники сторін:

від позивача: Бубнюк Л.Є., довір. від 16.07.12р. №784

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ДП "Волиньторф" просить стягнути з підприємця ОСОБА_1. 73070грн.53коп., в т.ч. 61050грн.50коп. заборгованості за поставлений по договору купівлі-продажу №41 від 21.01.2009р. товар, 7908грн.43коп. інфляційних втрат та 4111грн.60коп. -3% річних, нарахованих в зв'язку з несвоєчасною оплатою товару.

Відповідач відзиву на позов не представив, в судове засідання не з'явився.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, яка була направлена на адресу підприємця ОСОБА_1.: АДРЕСА_1 повернута суду поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Згідно спеціального витягу з ЄДРПОУ станом на 16.07.12р. місцезнаходження відповідача: АДРЕСА_1, а тому суд вважає свій обов'язок про повідомлення відповідача про дату та час судового засідання виконаним.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду на розгляд справи за наявними в ній матеріалами, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом докази відповідачем не подано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд встановив наступне:

21.01.09р. між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу №41, відповідно до п. 2.3 якого відповідач зобов'язався здійснювати оплату товару протягом 30 календарних днів після отримання кожної партії товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання вказаного договору позивач в період з 04.01.10р. по 09.03.10р. відпустив зі складу відповідачу товар на загальну суму 180841грн., що підтверджується рахунками-фактурами, а також довіреністю на відповідача наявними в матеріалах справи.

Згідно позовної заяви у відповідача до початку зазначених постаок існувало кредитове сальдо в сумі 114790грн.50коп., а отриманий товар відповідач оплатив частково на суму 5000грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку за 15.10.10р.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідача за поставлений товар на день розгляду справи складає 61050грн.50коп.

Згідно акта звірки розрахунків, підписаним сторонами, станом на 01.01.12р. відповідач підтвердив факт існування заборгованості в сумі 61050грн.50коп.

Нарахування позивачем на прострочену заборгованість 3% річних за користування коштами в сумі 4111грн.60коп. та 7908грн.43коп. інфляційних втрат за період прострочення оплати з квітня 2010р. по травень 2012р. ґрунтуються на нормі ч. 2 ст. ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 11 ЦК України та ст.. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від вчинення певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) виконання, то зобов'язання підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи вищевикладене вимоги позивача підлягають задоволенню як обґрунтовані з віднесенням на відповідача судових витрат по справі.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

Стягнути з підприємця ОСОБА_1 на користь державного підприємства "Волиньторф" 73070грн.53коп., в т.ч. 61050грн.50коп. заборгованост, 7908грн.43коп. інфляційних втрат та 4111грн.60коп. -3% річних, а також 1609грн.50коп. витрат по судовому збору.

Повне рішення складено 20.07.2012р.

Суддя В.Л. Слупко