Ухвала суду № 25363395, 25.07.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2609/15672/12

№ 2-4370/12

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2012 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Бурлака О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача про визнання договору недійсним, в якому просив: 1) прийняти дану позовну заяву до провадження; 2) для належного розгляду справи та уточнення позовних вимог витребувати інформацію, належним чином завірені копії документообігу щодо автомобіля HONDA CR-V 2003 р.в. держ. номер НОМЕР_1 з УДАІ у м. Києві і ВРЕР-6 УДАІ у м. Києві з моменту права власності ОСОБА_2 та зобов'язати відповідача надати позивачу та до суду правовстановлюючі документи щодо автомобіля HONDA CR-V 2003 р.в. держ. номер НОМЕР_1 та договір купівлі-продажу щодо нього; витребувати інформацію з ТОВ «Дніпро Мотор Ін вест»(м. Київ, вул. Якутська, 14) і належним чином завірену копію договору купівлі-продажу ОСОБА_2 автомобілю HONDA CR-V 2003 р.в. держ. номер НОМЕР_1; 3) визнати недійсним договір купівлі-продажу HONDA CR-V 2003 р.в. держ. номер НОМЕР_1; 4) визнати даний автомобіль HONDA CR-V 2003 р.в. держ. номер НОМЕР_1 спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2; 5) розділити спільне майно колишнього подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2; 6) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості ? частини автомобіля HONDA CR-V 2003 р.в. держ. номер НОМЕР_1 за належний їм транспортний засіб за результатами проведення судової авто-товарознавчої експертизи на момент неправомірного відчуження.

Ухвалою суду від 20 червня 2012 року позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних судом недоліків. Крім того, позивачу було роз'яснено, що в разі невиконання вимог суду, позовну заяву буде визнано неподаною і повернуто йому.

Відповідно до ухвали суду від 20 червня 2012 року, позовна заява за формою та змістом не в повному обсязі відповідала вимогам статті 119 ЦПК України, а саме: позивачем всупереч вимогам п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України не було визначено ціну позову щодо вимог майнового характеру, яка відповідно до вимог чинного законодавства визначається виходячи з ринкової вартості спірного майна, тобто вартості автомобіля HONDA CR-V 2003 р.в. держ. номер НОМЕР_1.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування -вартістю майна.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності 01.11.2011 року, для позовних заяв майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір встановлюється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У порушення зазначених вимог закону позивачем не було визначено ціну позову, не було зазначено дійсної вартості спірного нерухомого майна на момент пред'явлення позову та судовий збір позивачем було сплачено у неповному обсязі, а саме: позивачем до позовної заяви додано квитанцію, яка підтверджує сплату судового збору в розмірі 218,80 грн.

Позивач в позовній заяві зазначав, що під час розгляду справи за його позовом до відповідача про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна у Солом'янському районному суді м. Києва йому стало відомо, що даний автомобіль відчужений без його згоди та згоди на вчинення відчуження він не надавав.

Враховуючи дані обставини, позивачу необхідно було надати копію вказаного рішення суду, якщо таке є, або повідомити суд про рух даної справи.

Крім того, позивачу необхідно було обґрунтувати вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним, як того вимагає п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, з посиланням на вимоги недійсності правочину, передбачені главою 16 розділу ІV ЦК України.

Також позивачу необхідно було уточнити позовні вимоги, а саме пункт 5, 6 прохальної частини вимог, щодо розподілу спільного майна колишнього подружжя та стягнення ? вартості майна, врахувавши також при цьому посилання на розгляд справи про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, зазначеної позивачем в позовній заяві.

Крім того, як вбачається з поданої позовної заяви п. 2 прохальної частини вимог містить клопотання позивача про забезпечення доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. До клопотання про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 134 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити.

Всупереч ст.ст. 133, 134 ЦПК України, позивачем до позовної заяви не було додано належним чином оформленого клопотання/заяви про забезпечення доказів, не було додано документу про сплату судового збору.

Пункт 2 прохальної частини вимог не містив: посилання на обставини, що можуть бути підтверджені доказами, які просить позивач витребувати з УДАІ у м. Києві і ВРЕР-6 УДАІ у м. Києві; обставини, які свідчать про те, що подання зазначених ним доказів може стати неможливим або ускладненим; позивачем не наводиться обставин щодо самостійного надання (отримання) ним доказів або що отримання таких доказів перебувають поза межами його контролю та які б свідчили про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, або є складнощі в поданні цих доказів.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності 01.11.2011 року, для заяви про забезпечення доказів або позову судовий збір становить 0,1 відсоток мінімальної заробітної плати.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір встановлюється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Всупереч зазначених вимог закону, позивачем до позовної заяви не було додано документу, що підтверджує сплату судового збору за подання заяви про забезпечення доказів у розмірі, встановленому законом.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 20 червня 2012 року про залишення позовної заяви про визнання договору недійсним -без руху, була отримана позивачем 30.06.2012 року, що підтверджується відповідним зворотнім поштовим повідомленням, яке міститься в матеріалах справи.

19 липня 2012 року через канцелярію суду представник позивача подав заяву про повернення позову, зареєстровану в канцелярії суду 20.07.2012 року за Вх. № 48240

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 121 ЦПК України заява повертається у випадках, коли позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову.

Оскільки представником позивача подано заяву про повернення позову до відкриття провадження, вважаю, що позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Враховуючи викладене вище та керуючись п. 1 ч. 3 статті 121, статтями 293, 294 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним -визнати неподаною та повернути позивачу, що не позбавлений права на повторне звернення до суду з позовом у загальному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Солом'янського

районного суду м. Києва О.В. Бурлака