Ухвала суду № 25353211, 11.07.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2012 р.Справа № 2-а/1570/3603/11

Категорія:Головуючий в 1 інстанції:

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Кравця О.О. та Осіпова Ю.В.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представника позивача Манушиної І.В. та представника відповідача Попова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу голови комісії з проведення реорганізації Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промринок «Котовський»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби (раніше Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Одеської області) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2011 року ТОВ «Промринок «Котовський»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 травня 2011 року № 0000512301, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на загальну суму 901853 грн. з урахуванням штрафних санкцій.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 28 лютого по 28 березня 2011 року посадовими особами ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Промринок «Котовський»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 18 квітня 2011 року за № 687/23/25046121, яким встановлено порушення позивачем п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 травня 2011 року № 0000512301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 721482 грн. за основним платежем та 180371 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року позовні вимоги ТОВ «Промринок «Котовський»задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 05 травня 2011 року № 0000512301, складене на підставі акту від 18 квітня 2011 року № 687/23/25046121, про збільшення ТОВ «Промринок «Котовський»суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 901853 грн..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, голова комісії з проведення реорганізації ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ч. 2 ст. 11 КАС України щодо необхідності розгляду судом адміністративної справи в межах позовних вимог. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 28 лютого по 28 березня 2011 року посадовими особами ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Промринок «Котовський»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 18 квітня 2011 року за № 687/23/25046121, в якому зазначено про порушення позивачем п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження зобов'язання з вказаного податку на загальну суму 721482 грн..

На підставі акта перевірки податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 травня 2011 року № 0000512301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 721482 грн. за основним платежем та 180371 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що невиконання контрагентом зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту за господарськими операціями у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо формування такого кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, відповідно до п 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (у вказаній вище редакції) передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит протягом перевіреного податковим органом періоду позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами ТОВ «Соната-трейд», СП «Сітіторг»у формі ТОВ та ТОВ «Айленд і К».

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця): д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

На підставі п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтвердженні податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037).

Податкові накладні складено особами, які на момент їх оформлення зареєстровані як платник податку в податковому органі і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо порушення податкового законодавства його контрагентами.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеними позивачем договорами підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

Так, протягом перевіреного податковим органом періоду позивачем укладено угоди:

- з ТОВ «Соната-трейд»від 01 травня 2009 року № 01/05-09-2 про надання маркетингових послуг (т. 2 а. с. 27 -28), № 01/05-09-3 про надання послуг з реклами та поліграфії (т. 2 а. с. 39 -40);

- з СП «Сітіторг»у формі ТОВ від 02 листопада 2009 року про надання рекламних послуг (т. 1 а. с. 60 - 61), по перевезенню контейнерів на території ринку (т. 1 а. с. 81 - 82), по переустановленню контейнерів на території ринку (т. 1 а. с. 103 -104), про надання інформаційних послуг (т. 1 а. с. 125 -126), про надання маркетингових послуг (т. 1 а. с. 150 -151), по санітарній обробці території ринку (т. 1 а. с. 174 -175);

- з ТОВ «Айленд і К»від 01 жовтня 2010 року № 561 по перевезенню контейнерів на території ринку (т. 1 а. с. 229 -230), № 562 по переустановленню контейнерів на території ринку (т. 1 а. с. 231 -232), № 563 по санітарній обробці території ринку (т. 1 а. с. 213 -214), № 564 про надання рекламних послуг (т. 1 а. с. 237 -238), № 565 про надання інформаційних послуг (т. 1 а. с. 198 -199), № 566 про надання маркетингових послуг (т. 1 а. с. 206 -207).

Реальність виконання вказаних вище господарських зобов'язань, безпосередньо пов'язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами -договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями (стосовно угод з ТОВ «Соната-трейд»- т. 2 а. с. 27 -59, т. 2 а. с. 188 - 202; стосовно угод з СП «Сітіторг»у формі ТОВ - т. 1 а. с. 60 -197, т. 2 а. с. 138 - 187; стосовно угод з ТОВ «Айленд і К»- т. 1 а. с. 198 -266, т. 2 а. с. 115 - 137).

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У зв'язку з відсутністю підстав для визначення позивачу зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем, відсутні підстави і для застосування до ТОВ «Промринок «Котовський»штрафних (фінансових) санкцій.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на порушення судом першої інстанції положень ч. 2 ст. 11 КАС України щодо необхідності розгляду судом адміністративної справи в межах позовних вимог, оскільки, як прямо зазначено судом першої інстанції в оскарженому судовому рішенні, з метою гарантування захисту прав та законних інтересів позивача суд обрав механізм судового захисту у відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України. При цьому обрання такого способу для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, відповідає положенням ч. 2 ст. 11 КАС України стосовно можливості виходу судом за межі позовних вимог.

Будь-які інші конкретні доводи щодо неправильності постанови суду першої інстанції в апеляційній скарзі не містяться.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу голови комісії з проведення реорганізації Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 16 липня 2012 року.

Головуючий:

Судді: