Постанова № 25348986, 23.07.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.07.2012 р. справа №5009/726/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В.суддівРадіонової О.О., Татенка В.М.За участю представників: від позивача:не з'явився від відповідача:Ростовська Н.В. за довіреністю б/н від 15.09.2011р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Полонського Олександра Олександровича, м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької області від25.04.2012р. (повний текст підписано 28.04.2012р.)у справі№5009/726/12 (суддя Науменко А.О.)за позовомФізичної особи-підприємця Полонського Олександра Олександровича, м. ЗапоріжжядоСпеціалізованого комунального підприємства «Запорізька ритуальна служба», м. Запоріжжяпрозобов'язання укласти договір про надання ритуальних послуг в редакції позивача

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду оголошувалась перерва з 04.07. до 18.07.2012р.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець Полонський Олександр Олександрович, м. Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, до відповідача, Спеціалізованого комунального підприємства «Запорізька ритуальна служба», м. Запоріжжя, про зобов'язання укласти договір про надання ритуальних послуг в редакції позивача.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.04.2012р. (повний текст підписано 28.04.2012р.) у справі №5009/726/12 в задоволені позовних вимог відмовлено, посилаючись на те, що проект договору про надання ритуальних послуг в редакції, запропонованій позивачем не підлягає укладенню.

Рішення суду мотивовано тим, що переліком послуг, які пропонуються для надання позивачем (додаток до проекту договору) не передбачено надання більшої частини ритуальних послуг, визначених в Необхідному мінімальному переліку окремих видів ритуальних послуг, що є неприпустимим в силу положень Закону України «Про поховання та похоронну справу»та Необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг. Визначення цін на ритуальні послуги у додатку до проекту договору також не відповідає вимогам Закону України «Про поховання та похоронну справу», Необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг та Методичних рекомендацій щодо порядку залучення СКП «Запорізька ритуальна служба»суб'єктів підприємницької діяльності для надання ритуальних послуг, затверджених Управлінням комунального господарства та дорожнього будівництва Запорізької міської ради 26.07.2011р. Крім того, позивачем в проекті договору не зазначено на яких саме кладовищах (відкритих чи закритих) він має право надавати ритуальні послуги, що є істотною умовою договору та не встановлення якої унеможливлює укладення договору про надання ритуальних послуг.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 25.04.2012р. у справі №5009/726/12 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції скаржник зазначає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права та не повністю з'ясовані всі обставини у справі, які мають істотне значення для вирішення справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що розглядаючи позов суду першої інстанції слід було прийняти до уваги лише ті заперечення щодо укладення договору, які були викладені відповідачем у відповіді на пропозицію укласти договір. Також, на думку скаржника, жодним нормативним актом не зобов'язано виконавця ритуальних послуг надавати весь перелік послуг, що міститься у Необхідному мінімальному переліку окремих видів ритуальних послуг, а згідно до вимог п.8 Типового положення про ритуальну службу в Україні ціни на послуги, що пропонуються, взагалі не повинні розглядатись при укладенні договору про надання ритуальних послуг виконавця з ритуальною службою. Крім того, надання ритуальних послуг, не передбачених Необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, а також виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється за цінами встановленими за згодою сторін. З приводу посилання суду першої інстанції на те, що в проекті договору не визначено на яких саме кладовищах позивач має право надавати ритуальні послуги, скаржник зазначив, що згідно положень Закону України «Про поховання та похоронну справу»та Необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення, укладення договору-замовлення на підпоховання померлого в родинну могилу проводиться на підставі свідоцтва про смерть померлого, згоди користувача місця родинного поховання, оригіналу свідоцтва про смерть чи свідоцтва про поховання першого похованого, отже підпоховання у родинну могилу на закритих кладовищах законом не заборонено та вирішується за згодою користувачів місць поховання.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2012р. у справі №5009/726/12 прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2012р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Радіонова О.О., Татенко В.М.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти доводів скаржника заперечив та зазначив, що оскільки предметом судового розгляду було не оскарження незаконних дій відповідача, а зобов'язання укласти договір, то суд першої інстанції також мав дослідити чи відповідає запропонований до укладення договір діючому законодавству та чи є підстави для зобов'язання відповідача укласти такий договір. На думку відповідача, не визначення у договорі на яких саме кладовищах відкритих чи закритих має намір надавати послуги позивач вказує на недосягнення між сторонами згоди щодо істотних умов договору, а тому договір не може бути укладений. Крім того, примірний договір про надання ритуальних послуг передбачає ряд пунктів (п.п.3.1.7., 3.2.1.), які мають встановлюватись за погодженням сторін. Спонукання в судовому порядку до укладення цих пунктів в редакції, запропонованій позивачем порушить права відповідача, оскільки відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору.

У доповненнях до відзиву на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що позивачем не підтверджено належними доказами того, що протягом 2011 року ним надавались ритуальні послуги.

Представник скаржника у судове засідання 18.07.2012р. після перерви, оголошеної у судовому засіданні 04.07.2012р., про що сповіщено присутніх представників сторін під звукозапис, не з'явився.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.07.2012р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи ті обставини, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, сторонам був наданий достатній час підтримати свої доводи в апеляційному провадженні, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника скаржника за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 ГПК України складено протокол судового засідання.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, заслухавши представників сторін у судових засіданнях, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Правовідносини в Україні відносно поховання померлих осіб регулюються Законом України «Про поховання та похоронну справу»№1102-IV від 10.07.2003р., наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства за №193 від 19.11.2003р. «Про затвердження нормативно-правових актів відносно реалізації Закону України «Про поховання та похоронну справу»та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 9 Закону України «Про поховання та похоронну справу»ритуальні служби - спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону.

Ритуальні служби можуть також надавати ритуальні послуги, не передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності, виготовляти предмети ритуальної належності. Тарифи щодо оплати таких послуг та предметів ритуальної належності встановлюються в межах, визначених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про поховання та похоронну справу» надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб'єктами господарювання інших форм власності.

За приписами статті 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» особа, яка зобов'язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно із статтею 8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб'єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг. Ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом.

Цією ж статтею визначено, що суб'єкти господарювання можуть самостійно виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають державним стандартам та затвердженій вартості, де це передбачено законодавством.

При цьому, в статті 2 вказаного Закону встановлено, що ритуальні послуги -це послуги, пов'язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання; предмети ритуальної належності -це вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші).

Таким чином, в статті 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу»чітко визначено, що виконавцем ритуальних послуг (які надаються на підставі договору-замовлення) можуть бути лише особи, які уклали відповідні договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг.

За таких обставин, для суб'єктів господарювання, які вирішили надавати ритуальні послуги, є обов'язковим укладення відповідного договору із сільським головою або ритуальною службою.

За приписами пункту 5 Типового положення про ритуальну службу в Україні, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України №193 від 19.11.2003р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.09.2004р. за №1110/9709) ритуальна служба відповідно до покладених на неї завдань зобов'язана, зокрема: - укладати договори-замовлення на організацію та проведення поховання (далі - договір-замовлення); - на підставі договору-замовлення забезпечувати безперешкодний доступ на територію кладовища (крематорію) суб'єкта господарської діяльності, з яким укладено договір про надання ритуальних послуг; - у разі відсутності на ринку послуг регіону необхідної замовнику ритуальної послуги - забезпечувати надання цієї послуги власними силами.

Згідно пунктів 8 та 8.1 вказаного Типового положення ритуальна служба забезпечує укладання договорів із суб'єктами господарювання в такому порядку.

Суб'єкт господарювання, що виявив бажання працювати на ринку ритуальних послуг, має подати до територіальної ритуальної служби відповідну заяву щодо укладання договору про надання ритуальних послуг на ім'я її керівника та долучити до заяви (засвідчені у встановленому порядку копії) такі документи - копію довідки про включення до ЄДРПОУ для юридичної особи або довідки про присвоєння ідентифікаційного номера для фізичної особи; копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності; перелік послуг, що пропонуються для надання суб'єктом господарювання; режим роботи та номер телефону.

Із матеріалів справи вбачається, що ритуальною службою у м. Запоріжжя є Спеціалізоване комунальне підприємство «Запорізька ритуальна служба».

Отже, саме це підприємство наділено правом укладати договір про надання ритуальних послуг з суб'єктами господарювання згідно з приписами ч.1 ст.10 Закону України «Про поховання та похоронну справу».

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2012р. позивач надав відповідачу заяву разом з необхідними документами, передбаченими у п.8.1 Типового положення, проект договору про надання ритуальних послуг, який було отримано відповідачем у цей же день.

Пунктом 8.1 Типового положення встановлено, що протягом 14 робочих днів з дня отримання заяви територіальна ритуальна служба укладає з суб'єктом господарювання договір про надання послуг при наявності всього переліку документів, передбачених цим пунктом. Безпідставна відмова в укладанні договору не допускається, вона повинна бути аргументована.

Листом за №72 від 24.01.2012р. відповідач відмовив позивачу в укладенні спірного договору, пославшись на те, що протягом 2011 року позивачем не надавалися ритуальні послуги населенню міста згідно договору про надання ритуальних послуг №4-2-10/РП від 11.05.2010р., укладеного між ФОП Полонським О.О. та СКП «Запорізька ритуальна служба» та те, що рішенням Комісії міськвиконкому з питань моніторингу та контролю ринку ритуальних послуг в м. Запоріжжі (протокол від 23.12.2011р.), у зв'язку з скаргами на якість послуг, які надаються фізичними особами-підприємцями, ритуальній службі було рекомендовано не укладати з деякими підприємцями, в тому числі і з позивачем, договори про надання ритуальних послуг.

Виходячи з положень Закону України «Про поховання та похоронну справу», відповідно до яких виконання ритуальних послуг (які надаються на підставі договору-замовленню) можуть бути лише особи, які уклали відповідні договори про надання цих послуг із сільським головою або ритуальною службою, судова колегія дійшла висновку, що між сторонами існує спір, який виник при укладенні договору, укладання якого є обов'язковим на підставі Закону, тому згідно із ст.187 Господарського кодексу України розглядається судом.

Відповідно до ч.4 ст.181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Частиною 5 цієї статті встановлено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, отримавши проект спірного договору, належним чином та в належний термін не підписав проект договору, не склав протокол розбіжностей, а протиправно відмовив в укладенні спірного договору.

За змістом статті 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу»виконавець може надавати ритуальні послуги, визначені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг. Цей перелік затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики.

Необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003р. №193.

Суд першої інстанції, посилаючись на статті 10, 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу», стверджує, що суб'єкти підприємницької діяльності, вправі надавати виключно в повному обсязі ритуальні послуги, які встановлені цим мінімальним переліком.

Порівняльний аналіз положень статей 9, 10 і 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу»свідчить, що ритуальній службі та суб'єктам підприємницької діяльності, які уклали договори з ритуальною службою, надаються рівні права, зокрема, щодо переліку послуг, які ті вправі надавати замовникам, у тому числі як встановлені, так і не встановлені необхідним мінімальним переліком.

Разом з тим, статтею 10 Закону України «Про поховання та похоронну справу»передбачено, що вартість ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчими органами сільської, селищної, міської ради. Надання ритуальних послуг, не передбачених зазначеним переліком, а також виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється за цінами, встановленими за згодою сторін.

Статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування»визначено, що встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги, відноситься до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Проект договору не містить цін на послуги в розумінні положень ст.ст.180, 189, 190 ГК України, що встановлюють обов'язок сторін погодити у договорі ціну, дають визначення ціни та вільних цін, а також передбачають способи встановлення вільних цін, оскільки встановлення таких цін в договорі про надання ритуальних послуг дійсно суперечить вимогам закону. Між тим, інформація наявна в додатку до проекту договору, у тому числі вартість ритуальних послуг, вказана на виконання п.3.2.1. цього договору, згідно якого виконавець послуг зобов'язаний подати до ритуальної служби перелік ритуальних послуг, їх характеристику та вартість. Вказана інформація необхідна лише для інформування замовників послуг з метою визначення ними на власний розсуд певного виконавця. Як вбачається з матеріалів справи, на завищення вартості послуг, визначених позивачем в переліку, порівняно із цінами і тарифами на товари і послуги, що входять до мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, встановлених Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, відповідач не посилався.

Згідно ч.8 ст.23 Закону України «Про поховання та похоронну справу»орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про часткове або повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища в разі, якщо на території кладовища немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях родинного поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів місць поховання відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до ст.ст.11, 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого, поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого. Підставою для укладання договору на поховання є надання виконавцем волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого, свідоцтва про смерть.

Згідно із ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», могила - місце на кладовищі, у крематорії, колумбарії або в іншій будівлі чи споруді, призначеній для організації поховання померлих, де похована труна з тілом померлого чи урна з прахом, намогильні споруди - пам'ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам'ять про померлих; користувач місця поховання (місця родинного поховання) - особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про поховання та похоронну справу»за зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації. Резервування місця поховання для майбутнього захоронення Законом України не передбачено.

Стаття 6 Закону України «Про поховання та похоронну справу»визначає право громадян на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути, зокрема, виражене у: - побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації; - дорученні виконати своє волевиявлення певній особі; - іншому дорученні, що не суперечить законодавству. За бажанням одного з родичів, визначених у частині п'ятій статті 6 цього Закону, для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання. Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України. Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання).

Таким чином, не визначення позивачем в проекті договору на яких саме кладовищах закритих чи відкритих виконавець має право надавати ритуальні послуги не вказує на невизначеність в такому договорі всіх істотних умов договору, оскільки підпоховання у родинну могилу на закритих кладовищах можливе за згодою користувачів місць поховання та дотримання встановленого законом порядку оформлення договорів-замовлення з користувачами місць поховання.

За таких обставин, судова колегія, проаналізувавши зміст договору, за укладенням якого звернувся позивач, дійшла висновку, що він відповідає вимогам ст.180 ГК України щодо наявності всіх істотних умов та нормам Закону України «Про поховання та похоронну справу», Типового положення про ритуальну службу в Україні, а також примірному договору про надання ритуальних послуг.

Нормами статті 187 ГК України врегульоване питання стосовно того, що моментом укладення зазначеного договору є день набрання законної сили рішенням суду.

За таких обставин, причиною виникнення спору є порушення відповідачем норм Закону України «Про поховання та похоронну справу», ЦК України та ГК України в частині процедури укладення договорів про надання ритуальних послуг. Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають законодавству, фактичним обставинам справи та є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відносно клопотання позивача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у його задоволенні, оскільки позивачем не обґрунтовано яким чином рішення по даній справі може вплинути на права і обов'язки Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 22 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Оскільки, рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, задоволенням позовних, судові витрати за подачу позовної заяви у сумі та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Полонського Олександра Олександровича, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 25.04.2012р. (повний текст підписано 28.04.2012р.) у справі №5009/726/12 -задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 25.04.2012р. (повний текст підписано 28.04.2012р.) у справі №5009/726/12 - скасувати.

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Полонського Олександра Олександровича, м. Запоріжжя до Спеціалізованого комунального підприємства «Запорізька ритуальна служба», м. Запоріжжя про зобов'язання укласти договір про надання ритуальних послуг в редакції позивача -задовольнити.

Зобов'язати Спеціалізоване комунальне підприємство «Запорізька ритуальна служба»(69039, м. Запоріжжя, вул. Солідарності, 104, код ЄДРПОУ 03345780) укласти договір про надання ритуальних послуг між Спеціалізованим комунальним підприємством «Запорізька ритуальна служба»та виконавцем послуг Фізичною особою-підприємцем Полонським Олександром Олександровичем, в редакції, запропонованій до укладання 10.01.2012р., а саме:

«ДОГОВІР

Про надання ритуальних послуг

м. Запоріжжя «____»_____2012р.

Спеціалізоване комунальне підприємство «Запорізька ритуальна служба», в особі ________________, що діє на підставі ________, з одного боку, та Суб'єкт господарської діяльності -фізична особа-підприємець Полонський Олександр Олександрович, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_1 від 10.08.2009р. з другого боку (далі -Виконавець послуг), уклали цей договір про таке:

1. Предмет договору

1.1. Предметом договору є надання ритуальних послуг.

1.2. Взаємовідносини між Ритуальною службою і Виконавцем послуг регулюються Конституцією України, Законом України «Про поховання та похоронну справу», іншим законодавством України та цим договором.

1.3. Господарські відносини між Ритуальною службою та Виконавцем послуг визначаються за згодою сторін.

2. Права сторін

2.1. Ритуальна служба має право:

2.1.1. Здійснювати організацію та проведення поховання.

2.2. Виконавець послуг має право:

2.2.1. Відповідно до договору-замовлення надавати ритуальні послуги з організації та проведення поховання відповідно до наданого переліку послуг, інші послуги, передбачені законодавством.

2.2.2. Самостійно, на підставі звернення осіб, які зобов'язалися поховати померлого, виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають державним стандартам та затвердженій вартості, передбаченим законодавством (стаття 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу»).

3. Обов'язки сторін

3.1. Ритуальна служба зобов'язана:

3.1.1. При зверненні особи, що зобов'язалася поховати померлого, забезпечити укладання договорів-замовлень, урахувавши при цьому побажання Замовника щодо Виконавців послуг.

3.1.2. Відповідно до договору-замовлення забезпечити організацію та проведення поховання померлого у встановленому законодавством порядку, з урахуванням волевиявлення померлого, висловленого при житті, а в разі його відсутності з урахуванням побажання родичів.

3.1.3. У місцях оформлення договорів-замовлень надати Замовникові (виконавцю волевиявлення або особі, яка зобов'язалася поховати померлого) наочну інформацію, передбачену п.6 Типового положення про ритуальну службу в Україні.

3.1.4. Створити рівні умови для поховання померлих незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

3.1.5. Забезпечити безоплатне виділення земельної ділянки для поховання труни з тілом чи урни з прахом померлого на кладовищі.

3.1.6. Створити рівні умови Виконавцям послуг.

3.1.7. Забезпечити своєчасне оформлення договору-замовлення та в термін не пізніше години передати телефонограмою замовлення виконавцю послуг, якого обрав замовник.

3.2. Виконавець послуг зобов'язаний:

3.2.1. Подати до ритуальної служби перелік ритуальних послуг, їх характеристику та вартість. У разі внесення змін до вартості ритуальних послуг Виконавець послуг забезпечує доведення нової ціни до ритуальної служби поштовою кореспонденцією у триденний термін.

3.2.2. При наданні послуги з копання могили на кладовищі гарантувати збереження могил та намогильних споруд, інших елементів благоустрою могил, що розміщені поруч з новими похованнями, та відшкодовувати матеріальні збитки у разі їх пошкодження.

3.2.3. Видавати працівникам, що беруть участь у наданні ритуальних послуг, відповідні посвідчення.

4. Відповідальність сторін

4.1. Ритуальна служба несе відповідальність:

4.1.1. За ненадання інформації Замовникові про Виконавців послуг та перелік ритуальних послуг, що можуть надаватися ними.

4.1.2. За неякісну і несвоєчасну організацію, оформлення договору-замовлення. За порушення термінів та неякісне надання ритуальних послуг, установлених договором-замовлення, згідно з вимогами Закону України «Про захист прав споживачів».

4.1.3. За недотримання положень чинного законодавства, стандартів та технологій при організації поховання померлих.

4.1.4. За безпідставну відмову Замовнику в оформленні договору-замовлення, виконавцем якого Замовник вибрав фізичну особу-підприємця Полонський О.О., за невчасне передання замовлення на послуги Виконавцю послуг.

4.2. Виконавець послуг несе відповідальність:

4.2.1. За порушення термінів та неякісне надання ритуальних послуг, установлених договором-замовлення, згідно з вимогами Закону України «Про захист прав споживачів».

4.2.2. При недотриманні вимог п.3.2.2 цього договору Виконавець послуг усуває пошкодження, відшкодовує матеріальні збитки.

4.2.3. За недотримання положень чинного законодавства в частині вимог затверджених стандартів та технологій при наданні ритуальних послуг.

5. Порядок вирішення спорів.

5.1. Спори і розбіжності, що можуть виникати внаслідок цього договору, за змогою вирішуватимуться шляхом переговорів між учасниками.

У разі не врегулювання спорів і розбіжностей шляхом переговорів розв'язання спорів здійснюється в судовому порядку.

6. Прикінцеві положення

6.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє у термін три роки.

6.2. Договір укладається у двох примірниках (по одному для кожної сторони), які мають однакову юридичну силу.

7. Місцезнаходження сторін

Ритуальна служба Суб'єкт господарської діяльності

_____ Фізична особа-підприємець

Полонський Олександр Олександрович,

АДРЕСА_1

_____

_____

_____ (без печатки) _______»

Перелік послуг, що пропонуються для надання суб'єктом господарювання

№НайменуванняЦінаКількість1оформлення договору-замовлення на організацію та проведення поховання безкоштовно 12трунавід 300грн.1шт.3хрествід 90грн.1шт.4табличка на хрествід 25грн.1шт.5надання катафалкувід 450грн.1шт.6перенесення труни з тілом померлого від400грн. 17доставка предметів похоронної належності від 180грн. 18надання автобусу від 450грню19надання вінка похоронноговід 30грн.110надання траурної стрічки від 12грн.111організація поховання та проведення ритуалу від 200грн. 1Стягнути з Спеціалізованого комунального підприємства «Запорізька ритуальна служба»(69039, м. Запоріжжя, вул. Солідарності, 104, код ЄДРПОУ 03345780) на користь Фізичної особи-підприємця Полонського Олександра Олександровича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 1073грн.

Стягнути з Спеціалізованого комунального підприємства «Запорізька ритуальна служба»(69039, м. Запоріжжя, вул. Солідарності, 104, код ЄДРПОУ 03345780) на користь Фізичної особи-підприємця Полонського Олександра Олександровича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 536,50грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 -позивачу; 1 -відповідачу; 1 -до справи; 1 -АГС, 1 -ГС