Рішення № 25348611, 20.07.2012, Господарський суд Чернігівської області

20.07.12

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

20 липня 2012 року Справа № 5028/12/35/2012

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Полікомбанк",

вул. Київська, 3, м. Чернігів, 14005

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватес",

вул. Воровського, 24, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення заборгованості 443292,85 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Сидоренко Н.Д., довіреність від 26.12.2011 року, представник, була присутня в судовому засіданні 10.07.2012 року, 19.07.2012 року, 20.07.2012 року.

від відповідача: Рябінін Д.Д., довіреність № 263 від 01.07.2012 року, представник, був присутній в судовому засіданні 19.07.2012 року

Рішення виноситься після оголошеної в судовому засіданні перерви, з 19.07.2012 року по 20.07.2012 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 300 000 грн. заборгованості по кредиту, 137 801,05 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року та 5491,80 грн. пені за порушення строку повернення кредиту за період з 06.04.2012 року по 19.06.2012 року, згідно кредитного договору № 712 від 25.10.2011 року та додаткових угод до нього №1 від 14.12.2011 року та № 2 від 19.06.2012 року.

До початку судового засідання 10.07.2012 року від позивача надійшла заява № 1-06/2564 від 09.07.2012 р., в якій він просить суд вжити заходи по забезпеченню позову та накласти арешт в межах суми 443292,85 грн. на кошти відповідача, що знаходяться на рахунках № 26003051777300 в ПАТ "Укрсиббанк"; № 26002079900201 в ПАТ "Сведбанк"; № 26009962482379 в технічній філії ПАТ „ПУМБ" м. Київ; № 26003962498826 в ПАТ „ПУМБ" м. Київ; № 26009005309001 в філії Харківської дирекції АТ "Індекс-Банк" м. Харків; № 26003051777300 в ПАТ "Укрсиббанк"м. Харків; № 26007034964 в "Полікомбанк" м. Чернігів; № 2615643, 260551435, 2606261, 2615627, 26109150, 260003116, 260018884 в ПАТ „Райффайзен Банк „Аваль" м. Чернігів; № 26009704210624, 2600970421 в АТ „Райффайзен Банк „Аваль"; № 26001001000215 в ЧФ ВАТ Банку "Біг Енергія" м. Чернігів; № 260010176668, № 260020001668, № 260680001668, № 261090001668 в АТ "Укрексімбанк"; № 260016537 в АТ „Ерсте Банк"; № 26002240000052 в АТ „ВіЕйБі банк" м. Київ; № 26008000020001 в АТ "Індекс-Банк" м. Чернігів; № 2610631323800 в АКБ "Укрсоцбанк" м. Чернігів; № 26005301831768 в Філії ПАТ "ПІБ" м. Чернігв; № 26001060785182 в ПАТ КБ „Приватбанк"; № 26004300120600 в ПАТ "Банк"Форум"; № 26053060772682 в ПАТ "Приватбанк"; № 2600330012490 в АТ „ВіЕйБі банк" м. Київ; № 26041034964 в "Полікомбанк" м. Чернігів. В огрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що заставне майно у відповідача відсутнє, відповідач в даний час ухиляється від виконання взятих на себе зобов"язань по кредитному договору, не повертає банку борг, реалізував без згоди банку заставне майно, а тому є підстави вважати, що ТОВ "ВАТЕС" намагатиметься зняти кошти з своїх поточних рахунків, що зробить неможливим виконання рішення суду.

Судом було відкладено розгляд заяви позивача про забезпечення позову для надання додаткових документів.

В судовому засіданні 19.07.2012 року представники сторін надали письмові клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

Представник позивача в судовому засіданні 19.07.2012р. надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Також представником позивача було надано письмові обґрунтування заяви про забезпечення позову, в яких він адекватність заходу до забезпечення позову пояснює співвідношенням прав (інтересу) про захист якого просить з вартістю майна, на яке вимагає накласти арешт: сума позову 443 292,85 грн. дорівнює сумі грошових коштів, на яку просить накласти арешт. Позивач посилається на те, що не зважаючи на численні зміни строку повернення кредиту відповідач не проводить з банком розрахунків, реалізує наявне в нього майно, що свідчить про його стійку неплатоспроможність та ставить під загрозу виконання рішення суду. Крім того, позичальник -ТОВ „Ватес" продовжує здійснювати підприємницьку діяльність та отримує прибуток, а на рахунках відповідача здійснювався рух грошових коштів, достатній для обслуговування кредитного договору. Так, станом на 05.06.2012 року на рахунку боржника було 4 830 244,68 грн., а станом на 06.07.2012 року на рахунку ТОВ „Ватес" залишок коштів відсутній. Таким чином, відповідач умисно уникає виконання своїх зобов'язань за кредитним договором та здійснює всі дії щодо унеможливлювання виконання рішення суду, зменшуючи кількість наявних грошових коштів. До набрання рішення суду законної сили та його виконання може минути значний проміжок часу, тому позивач вважає, що вжиття заходів до забезпечення позову є необхідною та обов'язковою умовою забезпечення виконання рішення суду, оскільки відповідач з кожним днем стає все більш неплатоспроможним. Позивач вважає, що обрані заходи до забезпечення позову не мають наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, і така діяльність не призведе до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Представник відповідача, в поданому 19.07.2012 року відзиві на позов проти заявлених позовних вимог частково заперечує та зазначає, що розмір простроченої заборгованості за кредитом становить 300 000,00 грн.; заборгованість за відсотками за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року складає 137 800 грн. 48 коп., пеня за період з 06.04.2012 року по 19.06.2012 року становить 5409 грн. 83 коп., що підтверджується доданим розрахунком та копіями банківських виписок про часткову оплату.

Проти вжиття заходів по забезпеченню позову, шляхом накладення арешту в межах суми 443292,85 грн. на кошти відповідача, що знаходяться на його рахунках, представник відповідача заперечував, посилаючись на те, що в забезпечення виконання зобов»язань по кредитному договору № 712 від 25.10.2012р. позичальником було передано в іпотеку об»єкти нерухомості по пр. Миру,310а в м. Чернігові та вул. Перемоги,1 у м. Суми; 11 одиниць автомобілів та майнові права по договору банківського вкладу фізичної особи.

В судовому засіданні 19.07.2012 року судом було оголошено перерву до 20.07.2012 року.

Після перерви представник відповідача в судове засідання не з»явився.

Від відповідача надійшло письмове пояснення в якому він вказує на те , що в забезпечення виконання зобов»язань по кредитному договору № 712 від 25.102011р. між сторонами були укладені іпотечний договір від 26.10.2011 року, зареєстрований в реєстрі за №3362; договір застави від 26.10.2011 року, зареєстрований в реєстрі за №3361; іпотечний договір від 26.10.2011 року, зареєстрований в реєстрі за №3364; договір застави № 713 від 25.10.2011 року.

Ухвалою суду від 20.07.2012р. було задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

25.10.2011 року між публічним акціонерним товариством „Полікомбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю „Ватес" був укладений кредитний договір № 712, відповідно до п. 1.1.-1.1.4. якого банк відкриває позичальнику відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 6 850 000,00 грн., з 05.01.2012 року -6 750 000,00 грн.; з 05.02.2012 року -6 650 000,00 грн.; з 05.03.2012 року -6 550 000,00 грн.; з 05.04.2012 року -6 450 000,00 грн.; з 05.05.2012 року -6 350 000,00 грн.; з 05.06.2012 року -6 250 000,00 грн.; з 05.07.2012 року -6 150 000,00 грн.; з 05.08.2012 року -6 050 000,00 грн.; з 05.09.2012 року -5 950 000,00 грн.; з 05.10.2012 року -5 850 000,00 грн.; з 05.11.2012 року -5 750 000,00 грн.; з 05.12.2012 року -5 650 000,00 грн.; з кінцевим строком погашення кредитів, одержаних за цим договором -24.10.2014 року; ціль кредитування: поповнення обігових коштів; процентна ставка: 20% річних, а у разі порушення строку сплати процентів, відповідно до п. 1.1.5., процентна ставка збільшується на 5% річних, з дня утворення простроченої заборгованості до дати її погашення.

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору, цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктами 1.1.7.-1.1.10. кредитного договору передбачено, що спосіб надання кредиту: на поточний рахунок позичальника в Полікомбанку або шляхом оплати розрахункових документів позичальника.

Кредити за цим договором надаються банком за заявами позичальника в межах ліміту кредитування.

Сторони домовились під датою видачі кредиту розуміти дату, коли відповідна сума списана з позичкового рахунку позичальника, під датою повернення кредиту розуміти дату, коли відповідна сума надійшла на позичковий рахунок позичальника. Строк кредиту розраховується з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту.

Сума загальної заборгованості позичальника за кредитами перед банком за цим кредитним договором не може перевищувати 6 850 000,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав взяті на себе зобов'язання та відкрив відповідачу кредитну лінію та здійснив в період з 26.10.2011р. по 19.12.2011р. кредитування на загальну суму 6 850 000 грн., що підтверджується кредитними заявками позичальника на видачу коштів в рахунок кредитної лінії, виписками з позичкового рахунку та поточного рахунку позичальника про надходження позичкових коштів та копіями меморіальних ордерів про зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, копії яких додані до матеріалів справи.

Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Станом на дату звернення з позовом до суду (25.06.2012 року) і відповідно до п. 1.1.1 кредитного договору станом на 05.06.2012 року позичальнику (відповідачу) надано ліміт користування кредитними коштами в розмірі 6 250 000,00 грн., однак товариство з обмеженою відповідальністю „Ватес" взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту не виконало і користується кредитними коштами в сумі 6 550 000,00 грн., у зв'язку з чим прострочена заборгованість позичальника за кредитом складає 300 000,00 грн.

Відповідно до наданих банком документів вбачається, що прострочена заборгованість за кредитом на даний час відповідачем (позичальником) не погашена.

Пунктом 1.1.5. кредитного договору № 712 від 25.10.2011 року передбачено, що нарахування процентів проводиться щоденно на фактичний залишок заборгованості з дати видачі кредиту до дати повного погашення кредиту. Проценти, нараховані за місяць, сплачуються не пізніше 5-го числа наступного місяця, за період, що залишився, - при настанні дати повернення кредиту.

Крім того, відповідно до п. 3.1.2. кредитного договору, позичальник взяв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом згідно п. 1.1.4. та п. 1.1.5. договору.

Додатковою угодою №1 від 14.12.2011 року до кредитного договору від 25.10.2011 року № 712, п. 1.1.4. кредитного договору викладено в наступній редакції: вартість кредиту: процентна ставка: 15% річних, починаючи з 01.12.2011 року. У разі порушення строку сплати процентів, відповідно до п. 1.1.5., процентна ставка збільшується на 5% річних, з дня утворення простроченої заборгованості до дати її погашення.

Додатковою угодою №2 від 19.06.2012 року до кредитного договору від 25.10.2011 року № 712, п. 1.1.4. кредитного договору викладено в наступній редакції: вартість кредиту: процентна ставка: 20% річних, починаючи з 01.04.2012 року. У разі порушення строку сплати процентів, відповідно до п. 1.1.5., процентна ставка збільшується на 5% річних, з дня утворення простроченої заборгованості до дати її погашення.

Пунктом 4.3. кредитного договору сторони визначили, що розрахунок процентів проводиться за фактичне число днів користування кредитом, виходячи з фактичного числа днів у році.

Згідно п. 4.4. кредитного договору, позичальник взяв на себе зобов'язання сплачувати проценти по кредиту у строки, передбачені п.1.1.5. кредитного договору, платіжним дорученням на рахунок № 2068003496403 у банку.

За період користування кредитом з 26.10.2011р. по 31.05.2012р. відповідач зобов»язаний був сплати проценти в сумі 612088,01 грн., фактично сплачено 474286 грн. 96 коп., заборгованість по процентах становить 137 801 грн. 05 коп.( несплачені проценти за період з 01.04.2012р. по 51.05.2012р.

Позивач також просить стягнути з відповідача, відповідно до п. 5.1. кредитного договору, пеню в сумі 5491 грн. 80 коп. за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 06.04.2012 року по 19.06.2012 року.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 5.1. кредитного договору, позичальник взяв на себе зобов'язання у разі порушення строку повернення кредиту та сплати процентів за кредит сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу з дня утворення заборгованості до дати фактичного її погашення.

Приймаючи до уваги, що відповідачем була допущена прострочка повернення кредиту, суд доходить висновку, що позивачем обґрунтовано нарахована пеня в сумі 5491 грн. 80 коп. за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 06.04.2012 року по 19.06.2012 року.

Заперечення відповідача щодо суми нарахованої пені за період з 06.05.2012р. по 05.06.2012р. судом до уваги не приймається,оскільки п.1.1.1 кредитного договору визначено зменшення ліміту кредитування починаючи з 5 числа кожного місяця, тобто з 05 травня 2012р. ліміт кредитування повинен був становити 6350000 грн., а тому кінцевий строк сплати чергових 100000 грн. настав 04.05.2012р., яке не було вихідним днем, відповідно прострочка виникла з 05.05.2012р.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, кредит в установлений строк в повній сумі не повернув, проценти за його користування та пеню за несвоєчасне повернення кредиту не сплатив, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 300 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 137 801,05 грн. заборгованості по процентах та 5491,80 грн. пені за порушення строків погашення кредиту.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно, до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 8865 грн. 86 коп. (2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2012р.) та в розмірі 1609 грн. 50 грн., оскільки ухвалою суду від 20.07.2012р. було задоволено заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»із заяв про забезпечення позову сплачується судовий збір в сумі 1,5 розміри мінімальної заробітної плати, яка визначається станом на 01.01.2012р. Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2012р. становить 1073 грн. , а 1,5 розміри -1609 грн. 50 коп. Позивачем при подачі заяви про вжиття заходів забезпечення позову було сплачено судовий збір в сумі 1653 грн., а тому відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»позивачу підлягає поверненню з державного бюджету надлишково сплачений судовий збір в сумі 43 грн. 50 коп., згідно платіжного доручення № 1655 від 10.07.2012р.

При подачі позову до суду, позивач в позовній заяві № 1-06/2432 від 22.06.2012 року просив суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться на поточних рахунках відповідача.

Ухвалою суду від 26.06.2012 року про порушення провадження у справі, у вжитті заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться на його поточних рахунках, було відмовлено .

В порушення пункту 2 частини другої ст. 4 Закону України „Про судовий збір" позивачем не було подано доказів сплати судового збору.

Абзацом 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 4859-17 від 23.05.2012 року „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про судовий збір" визначено, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено наслідків неподання доказів сплати судового збору в установленому порядку і розмірі. Відтак господарський суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у залежності від результатів розгляду заяви про виття заходів до забезпечення позову. Про такий розподіл може бути зазначено в рішенні господарського суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

За таких обставин у відповідності до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача підлягає стягненню в доход державного бюджету судовий збір у розмірі 1609,50 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2012р.) за подання заяви (заявленого клопотання) про забезпечення позову, яке було розглянуто господарським судом.

Керуючись ст. ст. 11, 202, 205, 525, 526, 546, 549, 626, 629, 1046, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 3, 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватес", вул. Воровського, 24, м. Чернігів, 14000 (п/р 26007034964 в Полікомбанку, МФО 353100, код ЄДРПОУ 14234440) на користь Публічного акціонерного товариства "Полікомбанк", вул. Київська, 3, м. Чернігів, 14005 (кор.рах.№ 32004153301 в Управлінні НБУ в Чернігівській області, МФО 353457, код ЄДРПОУ 19356610) 300 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 137 801,05 грн. заборгованості по процентах, 5491,80 грн. пені за порушення строків погашення кредиту, 8865 грн. 86 коп. судового збору за подання позовної заяви та 1609 грн. 50 коп. судового збору за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полікомбанк", вул. Київська, 3, м. Чернігів, 14005 (кор.рах.№ 32004153301 в Управлінні НБУ в Чернігівській області, МФО 353457, код ЄДРПОУ 19356610) в доход державного бюджету (рахунок 31217206783002, Отримувач: УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, код ЄДРПОУ 38054398, Банк ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації доходів 22030001) 1609,50 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству "Полікомбанк", вул. Київська, 3, м. Чернігів, 14005 (кор.рах.№ 32004153301 в Управлінні НБУ в Чернігівській області, МФО 353457, код ЄДРПОУ 19356610) з державного бюджету (рахунок 31217206783002, Отримувач: УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, код ЄДРПОУ 38054398, Банк ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації доходів 22030001) надлишково сплачений судовий збір в сумі 43 грн. 50 коп., згідно платіжного доручення № 1655 від 10.07.2012р., яке знаходиться в матеріалах справи № 5028\12\35\2012 господарського суду Чернігівської області.

Це рішення є підставою для повернення надлишково сплаченого судового збору.

Повне рішення підписано 23.07.2012 року.

Суддя Л.М. Лавриненко