Постанова № 25346751, 16.07.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

16 липня 2012 р. справа № 2-а- 6429/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання -Лишняк І.В.,

за участі:

представника позивача -Матвеєва Ю.В.,

представника відповідача - Липитинська О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Харківського заводу "Продтовари" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Харківський завод "Продтовари" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Західна МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС) про скасування податкового повідомлення - рішення №0002592330 від 12.12.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.12.2011 року ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ було отримане податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.12.2011 року винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Ленінському районі м.Харкова), згідно якого ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ визначено грошове зобов'язання у розмірі 55219,00 грн. ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ вважає винесення податкового повідомлення - рішення помилковим та протизаконним з огляду на те, що єдиним порушенням інспектор вважав заниження ПДВ та завищення суми податкового кредиту тільки на підставі того, що вбачав у взаємодії ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ та ФОП ОСОБА_6. відсутність фактичних правовідносин. Позивач зазначив, що реальність виконання договору між ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ та ФОП ОСОБА_6. підтверджується належним чином оформленою первинною документацією та використанням придбаного у ФОП ОСОБА_6. цукру у власній господарській діяльності, а саме виробництві кондитерських виробів. Таким чином відповідачем було прийнято необґрунтоване податкове повідомлення - рішення, що є підставою для його скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів і просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, у судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що фахівцями ДПІ у Ленінському районні м. Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_6. за лютий - березень 2011 року (акт перевірки від 23.11.2011 року №2230/23-304/00380008). Перевіркою встановлено, що ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ на підставі укладеного з ФОП ОСОБА_6. договору поставки цукру від 03.11.2010 року №03/11-ПР -1С та згідно з податковими накладними віднесено до складу податкового кредиту у лютому - березні 2011 року суму ПДВ у розмірі 55218 грн. Згідно з актом ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 08.08.2011 року №1534/17-221/НОМЕР_2 перевірки правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_6 за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року встановлено недодержання вимог ч. 1 ст. 203. ст. 215, ст. 228 Цивільного Кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_6 та покупцями і постачальниками. Враховуючи вищенаведене, фахівцями податкового органу зроблено висновок, що ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ в порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит з ПДВ та занижено податок на додану вартість на загальну суму 55218,00 грн. за лютий - березень 2011 року. За результатами розгляду матеріалів перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова податковим повідомленням - рішенням від 12.12.2011 року №0002592330 ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 55219,00 грн.. Таким чином представник відповідача вважає дії податкового органу щодо визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ за взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_6. законними та обґрунтованими.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до витягу та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 23.12.1996 року.

Судом, з пояснень сторін, встановлено, що ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ перебуває на обліку у Західній МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС, яка на час проведення перевірки та винесення податкового повідомлення -рішення була ДПІ у Ленінському районі м. Харкова та є платником податку на додану вартість.

На підставі направлення від 14.11.2011 року №925 та наказу від 14.11.2011 року №1224 „Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ХЗ «Продтовари»у формі ТОВ, виданих ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України з 15.11.2011 року по 21.11.2011 року була проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах, тощо) результатів операцій по господарських відносинах з ФОП ОСОБА_6., код НОМЕР_2, у періоді з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №2230/23-304/00380008 від 23.11.2011 року, відповідно до якого встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 55218,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року -19243,00 грн. та за березень 2011 року -35975,00 грн.

Сутність порушень ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ, встановлених актом перевірки, полягає у тому, що за результатами проведеної ДПІ у Ленінському районі м. Харкова документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_6. з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року було складено акт №1534/17-221/НОМЕР_2 від 08.08.2011 року, яким було встановлено неможливість реального здійснення фінансово господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому діючим законодавством України ФОП ОСОБА_6. за лютий -березень 2011 року. З огляду на вказаний акт перевірки, фахівці ДПІ у Ленінському районі м. Харкова дійшли висновку про те, що укладена угода між ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ та ФОП ОСОБА_6. в силу ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст. 215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемною.

За наслідками акту перевірки №2230/23-304/00380008 від 23.11.2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002592330 від 12.12.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 55218,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 1,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ, керуючись п.56.2, 56.3 ст.56 Податкового кодексу України та п.8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України №1001 від 23.12.2010 року (далі - Положення № 1001) звернулося з первинною скаргою до Державної податкової служби України в Харківській області.

Рішенням Державної податкової служби України в Харківській області від 17.02.2012 року №121/10/10-212 скаргу підприємства залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення -рішення -без змін.

Надалі, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова №0002592330 від 12.12.2011 року було оскаржено ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби України №7386/6/10-2115 від 24.04.2012 року повторну скаргу підприємства залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення -рішення -без змін.

З наявних матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ - підприємство, основним видом господарської діяльності якого є виробництво кондитерських виробів, що узгоджується з видом діяльності, вказаним у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Виробництво продукції здійснюється на власних виробничих площах з необхідним виробничим устаткуванням та обладнанням. Основним компонентом при виробництві кондитерських виробів є цукор. Отже, суд приходить до висновку, що закупівля цукру підприємством пов'язана з власною господарською діяльністю ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_6. (постачальник) та ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ (покупець) було укладено договір поставки №03/11-ПР-1С від 03.11.2010 року.

На підтвердження реальності виконання позивачем були надані до суду та досліджені видаткові накладні, виписані ФОП ОСОБА_6.: № РН-0000094 від 15.02.2011 року, № РН-0000099 від 16.02.2011 року, № РН-0000103 від 16.02.2011 року, № РН-0000108 від 18.02.2011 року, № РН-0000120 від 24.02.2011 року, № РН-0000134 від 02.03.2011 року, № РН-0000136 від 03.03.2011 року, № РН-0000145 від 09.03.2011 року, № РН-0000147 від 10.03.2011 року, № РН-0000165 від 16.03.2011 року, № РН-0000179 від 18.03.2011 року, № РН-0000183 від 21.03.2011 року, № РН-0000211 від 30.03.2011 року.

Окрім цього, з наявних в матеріалах справи доказів, встановлено що ФОП ОСОБА_6. постачав товар - цукор транспортом, що належить йому на підставах, передбачених чинним законодавством України, за власний рахунок, що відповідає умовам вказаного договору.

Перевезення цукру підтверджується товарно-транспортними накладними: № 15 від 15.02.2011 року, № 16 від 16.02.2011 року, № 18 від 18.02.2011 року, № 24 від 24.02.2011 року, № 2 від 02.06.2011 року, № 3 від 03.03.2011 року, № 9 від 09.03.2011 року, № 10 від 10.03.2011 року, № 16 від 16.03.2011 року, № 18 від 18.03.2011 року, № 21 від 21.03.2011 року, № 30 від 30.03.2011 року та подорожніми листами, як частина передбаченої законодавством товарно-транспортної документації: № 15/02 від 15.02.2011 року, № 16/02 від 16.02.2011 року, № 18/02 від 18.02.2011 року, № 24/02 від 24.02.2011 року, № 02/03 від 02.03.2011 року, № 03/03 від 03.03.2011 року, № 09/03 від 09.03.2011 року, № 10/03 від 10.03.2011 року, № 16/03 від 16.03.2011 року, № 18/03 від 18.03.2011 року, № 21/03 від 21.03.2011 року, № 30/03 від 30.03.2011 року.

Судом встановлено, що розвантажувальні роботи на території позивача за адресою: м. Харків, вул. Кокчетавська, 8 здійснювались співробітниками ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ, які працювали та працюють на підставі наказів № 44-К від 31.08.2006 року та № 2-К від 13.01.2010 року. Прийняття цукру та підписання супровідної документації здійснював заступник директора з МТЗ Свинарьов Сергій Володимирович, повноваження якого підтверджуються Наказом №47-К від 30.09.2010 року. Свинарьов Сергій Володимирович є матеріально відповідальною особою у відповідності до Договору №21/2010 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладеного ним 01.10.2010 року з ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ.

Після прийняття та розвантаження цукор оприбутковувався на склад, що підтверджується прибутковими накладними № 99 від 15.02.2011 року, № 104 від 16.02.2011 року, № 109 від 17.02.2011 року, № 113 від 18.02.2011 року, № 135 від 24.02.2011 року, № 152 від 02.03.2011 року, № 156 від 03.03.2011 року, № 171 від 09.03.2011 року, № 178 від 10.03.2011 року, № 204 від 17.03.2011 року, № 211 від 21.03.2011 року, № 214 від 21.03.2011 року, № 240 від 30.03.2011 року. Зі складу цукор видавався на виробництво заступником директора з МТЗ Свинарьовим С.В. майстру виробництва ОСОБА_5, яка є матеріально відповідальною особою у відповідності до Договору № 13/2010 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 02.08.2010 року. В ході виробничого процесу сировина була використана, в тому числі й цукор, а майстер виробництва передав заступнику директора з МТЗ готову продукцію на склад. Передача сировини та наступна передача готової продукції здійснювалась на підставі виробничих листів: №№ 000125-000158 від 02.02.2011 року, №№ 000159-000169 від 03.02.2011 року, №№ 000170-000173 від 04.02.2011 року, №№ 000174-000197 від 07.02.2011 року, №№ 000199-000205 від 08.02.2011 року, №№ 000206-000223 від 09.02.2011 року, №№ 000224-000233 від 10.02.2011 року, №№ 000234-000246 від 11.02.2011 року, №№ 000247-000255 від 14.02.2011 року, №№ 000256-000268 від 15.02.2011 року, №№ 000269-000281 від 16.02.2011 року, №№ 000282-000288 від 17.02.2011 року, №№ 000289-000303 від 18.02.2011 року, №№ 000304-000330 від 21.02.2011 року, №№ 000331-000347 від 22.02.2011 року, №№ 000348-000355 від 23.02.2011 року, №№ 000356-000369 від 24.02.2011 року, №№ 000370-000376 від 25.02.2011 року, 000377-000389 від 28.02.2011 року, №№ 000390-000410 від 01.03.2011 року, №№ 000411-000417 від 02.03.2011 року, №№ 000418-000431 від 03.03.2011 року, №№ 000432-000451 від 04.03.2011 року, №№ 000452-000458 від 09.03.2011 року, №№ 000459-000477 від 11.03.2011 року, №№ 000478-000486 від 14.03.2011 року, №№ 000487-000500 від 15.03.2011 року, №№ 000501-000519 від 18.03.2011 року, №№ 000520-000525 від 21.03.2011 року, №№ 000526-000541 від 22.03.2011 року, №№ 000542-000552 від 23.03.2011 року, № 000553-000563 від 24.03.2011 року, №№ 000564-000567 від 25.03.2011 року, №№ 000568-000574 від 28.03.2011 року, №№ 000575-000582 від 29.03.2011 року, №№ 000583-000602 від 30.03.2011 року, №№ 000603-000606 від 31.03.2011 року.

З наявних матеріалів справи встановлено, що цукор поставлявся у незворотній тарі, а саме -мішках, які були списані та утилізовані згідно Актів списання незворотної тари від 28.02.2011 року та 31.03.2011 року.

Також, судом встановлено, що оскільки ФОП ОСОБА_6. не є виробником цукру, під час поставок цукру він надавав, на виконання вимог чинного законодавства України, належним чином завірені Сертифікати відповідності цукрових заводів, а саме: Сертифікат відповідності, зареєстрований в реєстрі за № UA1.049.Х022794-10, виданий ТОВ «ВІК-Р.С.Ф», Київська область, м. Миронівка. Термін дії 27.09.2010-01.09.2011 рр.; Сертифікат відповідності, зареєстрований в реєстрі за № UA1.026.Х023517-10, виданий ВАТ «Теофіпольський цукровий завод», Хмельницька область, смт. Теофіполь. Термін дії 23.09.2010-16.09.2011 рр.; Сертифікат відповідності, зареєстрований в реєстрі за № UA1.049.Х024147-10, виданий ВАТ «Рокитнянський цукровий завод», Київська область, смт. Рокитне. Термін дії 06.10.2010-06.10.2011 рр.

Перевірка якості цукру, отриманого від ФОП ОСОБА_6. здійснювалась шляхом проведення вхідного контролю сировини лабораторією ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ. Вказана лабораторія атестована ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, що підтверджується Свідоцтвом про атестацію № 100-3670/2010, виданого 30.06.2010 року та чинного до 29.06.2013 року. Вказане свідоцтво засвідчує, що виробнича лабораторія Позивача за адресою: 61017, м. Харків, вул. Кокчетавська, 8, відповідає критеріям атестації й атестована на проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду згідно з галуззю атестації. Галузі атестації містяться у Додатку до свідоцтва про атестацію, в тому числі й галузь «Цукор білий за ДСТУ 4623:2006. Цукор білий. Технічні умови». Також, позивачем наданий суду Акт ДП «Харківстандартметрологія»від 06.07.2012 року контролю за виконанням умов проведення метрологічних робіт у атестованій на виконання вимірювань у сфері розповсюдження державного метрологічного нагляду виробничої лабораторії Харківського заводу «Продтовари»у формі ТОВ. Відповідно до Акту компетентні особи, що проводили контроль, підтвердили технічну компетентність виробничої лабораторії позивача.

Окрім цього, на підтвердження виконання вхідного контролю сировини на якість, позивач надав суду Витяг з журналу вхідного контролю якості сировини.

З наявних матеріалів справи вбачається, що за придбаний товар ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ розрахувалось з ФОП ОСОБА_6. в повному обсязі, шляхом перерахування безготівкових коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями: № 370 від 15.02.2011 року, № 387 від 16.02.2011 року, № 397 від 17.02.2011 року, № 412 від 18.02.2011 року, № 475 від 24.02.2011 року, № 547 від 02.03.2011 року, № 564 від 03.03.2011 року, № 597 від 09.03.2011 року, № 608 від 10.03.2011 року, № 680 від 16.03.2011 року, № 719 від 18.03.2011 року, № 730 від 21.03.2011 року, № 864 від 30.03.2011 року; банківськими виписками за окремі дати лютого-березня 2011 року та не заперечувалось відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_6. були виписані податкові накладні: № 33 від 15.02.2011 року, № 38 від 16.02.2011 року, № 42 від 16.02.2011 року, № 46 від 18.02.2011 року, № 58 від 24.02.2011 року, № 4 від 02.03.2011 року, № 6 від 03.03.2011 року, № 15 від 09.03.2011 року, № 17 від 10.03.2011 року, № 36 від 16.03.2011 року, № 50 від 18.03.2011 року, № 54 від 21.03.2011 року, № 86 від 30.03.2011 року, на підставі яких ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість. Вказані податкові накладні належним чином відображені у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за лютий та березень 2011 року

Таким чином, наявна в матеріалах справи первинна бухгалтерська документація в сукупності свідчить про реальність виконання укладеного між ФОП ОСОБА_6. та ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ договору.

Згідно з пп. 14.1.181.п 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п. 14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.201.4. ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_6. виконав вимоги діючого законодавства видавши ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ належним чином оформлені податкові накладні, досліджені під час розгляду справи, в свою чергу ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного цукру.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Пунктом 48.1 ст.48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_6. При цьому суд зазначає, що актом перевірки ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ не було встановлено неналежного оформлення первинних документів та податкових накладних, за якими ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ було включено податок на додану вартість до складу податкового кредиту.

Щодо тверджень фахівців ДПІ у Ленінському районі м.Харкова у акті перевірки, що ФОП ОСОБА_6. не міг ніяким чином, як власник -«автопідприємство»надавати послуги автомобілем Рено НОМЕР_3, причеп НОМЕР_4 по транспортуванню ТМЦ (цукру), суд зазначає наступне. У всіх товарно-транспортних накладних на поставку товару позивачу, що здійснювались ФОП ОСОБА_6. у якості транспортного засобу вказаний автомобіль марки РЕНО НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_5. З наявних матеріалів справи, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_6. листом №47 від 28.11.2011 року, на запит позивача, повідомив, що вантажний автомобіль РЕНО НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_5 знаходиться в його користуванні на підставі Договору оренди автомобіля, укладеного 01.01.2010 року між ним та ФОП ОСОБА_7 з додатковою угодою №1 від 29.12.2010 року щодо пролонгації строку дії Договору оренди автомобіля. Таким чином, суд приходить до висновку, що вказане твердження представника ДПІ у Ленінському районі м.Харкова не відповідає фактичним обставинам справи та не є належною підставою для визначення порушень ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ.

Стосовно висновків ДПІ у Ленінському районі м.Харкова про те, що договір, укладений між ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ та ФОП ОСОБА_6. не спричиняє реального настання правових наслідків суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"(далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ № 9) суд зауважує наступне. В силу положень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що угода, укладена між ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ та ФОП ОСОБА_6. визнана судом недійсною.

А відтак, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними"від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім того, суд бере до уваги, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірний правочин не оскаржений в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових рішень про визнання спірного правочину недійсним.

Таким чином, договір укладений між ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ та ФОП ОСОБА_6., а також податкові накладні, виписані по дослідженим судом договором на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначена вище угода не є нікчемною (недійсною) в силу закону.

Суд також зазначає, що Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", тобто при оформленні результатів перевірок посадові особи зобов'язані дотримуватися вимог цього Порядку. Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" унормовано правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно статті 3 названого Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Стаття 9 Закону регламентує, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Згідно з абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає, що дослідження та аналіз первинних документів платника податків при проведенні органами державної податкової служби документальних перевірок є обов'язковим.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язковість використання при проведенні документальних перевірок первинних документів платників податків визначається також положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України.

Зі змісту акту перевірки ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ вбачається, що при її проведенні посадовою особою ДПІ у Ленінському районі м.Харкова були використані: документи, що знаходяться в обліковій справі підприємства; статутні документи; податкові декларації ХЗ «Продтовари»у формі ТОВ з ПДВ за лютий, березень 2011 року, податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних; інші первинні документи; акт про результати проведення документальної позапланової перевірки від 08.08.2011 року №1534/17-221/НОМЕР_2; товарно -транспортні накладні; інші первинні документи. Однак, зі змісту акту перевірки вбачається, що ретельно було вивчено лише акт про результати проведення документальної позапланової перевірки від 08.08.2011 року №1534/17-221/НОМЕР_2. Отже, первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та є доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, в ході перевірки досліджувались не повністю.

Таким чином, судом встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки, зроблені без достатнього вивчення первинних документів позивача, належних та допустимих, в розумінні ст.70 КАС України, доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Окрім цього, суд зауважує, що жодного порушення податкового законодавства безпосередньо ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ згідно акту №2230/23-304/00380008 від 23.11.2011 року фахівцями ДПІ у Ленінському районі м.Харкова встановлено не було.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкового повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова №0002592330 від 12.12.2011 року дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність його скасування.

В зв'язку з тим, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не мала належних підстав для збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ХЗ "Продтовари" у формі ТОВ документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 552,19 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського заводу "Продтовари" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення -задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова №0002592330 від 12.12.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Харківського заводу "Продтовари" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Кокчетавська, буд. 8, Харків, 61017, код 00380008) витрати зі сплати судового збору у розмірі 552,19 грн. (п'ятсот п'ятдесят дві гривні 19 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 20.07.2012 року.

Суддя Біленський О.О.