Постанова № 25346389, 02.07.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/10163/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гарника К.Ю.,

при секретарі - Онищенко С.В.,

за участю:

представника позивача - Онищенко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

05 грудня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2011 № 0003152301.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що висновки перевіряючих про заниження ТОВ «Спецмехсервіс»сум податку на додану вартість за період, що перевірявся, вважає необґрунтованими та протиправними, оскільки правомірність віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а також протиправністю проведення перевірки, що доведено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідача в судове засідання явку представника не забезпечив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. В наданих запереченнях просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення ТОВ «Спецмехсервіс»вимог Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством сум податку на додану вартість. Зауважив, що у спірних контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності та вбачається наявність ознак нікчемності договорів, укладених між цими підприємствами.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 26.07.2005, ідентифікаційний код 33660476, згідно свідоцтва № 100128353 позивач зареєстрований платником ПДВ з 15.07.2005. На даний час позивач перебуває на податковому обліку у відповідача.

У період з 31.10.2011 по 04.11.2011 працівниками ДПІ в м. Полтаві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «ВП-Компані»за квітень 2011 року та ТОВ «Трансторгінвест»за березень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 11.11.2011 № 8684/23-2/33660476, яким зафіксовано порушення пункту 198.3 статті 198, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 97391,00 грн, в тому числі: за березень 2011 року у розмірі 47016,00 грн та за квітень 2011 року у розмірі 50375, грн (а.с. 35-49).

Не погодившись з винесеним актом перевірки, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Відповідачем висновки зазначеного акту залишено без змін, а заперечення від 17.11.2011 № 313 -без задоволення (а.с. 50-52, 58-62).

На підставі вказаного акту, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.11.2011 № 0003152301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 97392,00 грн, з яких 97391,00 грн -за основним платежем, та 1,00 грн -за штрафними (фінансовими) санкціями ( а.с. 64-65).

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансторгінвест" за перевіряємий період зараховано до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначених сум, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про порушення вищезазначених норм Податкового кодексу України.

Дослідивши в судовому засіданні копію податкової накладної від 25.03.2011 № 50 (а.с. 76), суд дійшов висновку про її відповідність вимогам чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин законодавства України.

Також, судом встановлено, що між позивачем (по тексту договору -Покупець) та ТОВ " Трансторгінвест" (по тесту договору -Продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 02.12.2010 № 138, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар, асортимент, кількість та ціна якого вказуються у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору. Загальна кількість, асортимент та одиниці виміру Товару вказуються у накладних. Поставка товару здійснюється Продавцем на склад Покупця: м. Полтава, вул.. Клинкерна,1, якщо інше не встановлено у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору. Оплата за товар здійснюється Покупцем наступним чином: 100% вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця по факту поставки; вид розрахунків -безготівковий.(а.с. 73-74).

На підтвердження виконання вказаних умов договору до матеріалів справи позивачем додано належним чином завірені копії первинних документів від 25.03.2011, а саме: специфікація № 2, накладна № 50, відповідно до яких було придбано наступні запчастини: гідравлічна коробка УНБ-600 (2шт.), трансмісійний вал насосу УНБ-600 (1шт.), КШМ насосу УНБ-600 у комплекті з підшипниками (1 шт.), сальникова коробка УНБ-600 (2 шт.) на загальну суму 282096,02 грн (ДПВ -47016,00 грн), а також від 31.03.2011 комплектація номенклатури № 4 та акт комісії у складі головного інженера -Хакімова Л.В., мастера по ремонту бурового обладнання -Пуля В.В., розподільник робіт -Нестерчука В.В. щодо укомплектації насосу УНБ-600, придбаними у ТОВ «Трансторгінвест»запчастинами. Також, до вказаних документів додано належним чином засвідчені копії наказів на прийняття на роботу зазначених вище осіб та відповідних договорів про повну індивідуальну відповідальність, укладених з цими особами (а.с. оборот 74-75, 77-78, 81-86).

Згідно пояснень представника ТОВ "Спецмехсервіс", перевезення придбаних товарів здійснювалось, відповідно до умов договору, автотранспортом контрагента та було прийнято уповноваженою особою позивача, що підтверджується витягом з журналу реєстрації доручень та наказом на прийняття на роботу, а також договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 118-120, 79-80).

Суд зауважує, що факт передачі придбаних товарів відповідачем не ставиться під сумнів.

Також, між позивачем (по тексту договорів -Покупець) та ТОВ «ВП-Компані»(по тексту договорів -Постачальник/ Орендар) було укладено наступні договори:

1) Договір поставки від 15.04.2011 № 040-ПТ, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передавати (поставляти) в обумовлені строки другій Стороні Покупцеві Товар, а Покупець зобов'язується приймати Товар і сплачувати за нього певні грошові суми. Предметом поставки є визначений Товар з найменуванням, зазначеним у специфікаціях або товарних накладних (що є невід'ємними частинами договору), підписаних Постачальником та Покупцем. Поставка (передача, відвантаження) Товару Покупцю здійснюється Постачальником на складі Покупця: м. Полтава, вул. Клінкерна, 1, якщо інше не визначено сторонами. Разом з Товаром Постачальник повинен передати Покупцю документи, які належать до передачі разом із Товаром. До таких документів належать товарні та податкові накладні. Поставка Товару здійснюється за рахунок Постачальника, якщо інше не визначено сторонами (а.с. 94-96).

На підтвердження реального виконання вказаних умов позивачем до матеріалів справи додано належним чином завірені копії наступних первинних документів: специфікації від 15.04.2011 № 1, накладної від 30.04.2011 № 10, податкової накладної від 30.04.2011 № 10, а також накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 28.06.2011 № Сп-00000124 як доказ фактичного використання товарно-матеріальних цінностей, що були придбані у ТОВ «ВП-Компані»(а.с. 97-101);

2) Договір оренди від 01.04.2011 № 037-ОР, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає за плату в користування підйомник вишковий ПВЛ 60 - далі за текстом «Майно». Майно, яке є предметом цього договору, належить Орендодавцю на законних підставах та Орендодавець має право здавати майно в оренду. На момент підписання цього договору Майно жодній третій особі не продане, не подароване, не заставлене, в спорі і під забороною (арештом), а також під податковою ю не перебуває, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передане, прав щодо Майна у третіх осіб, відповідно до статті 769 Цивільного кодексу України, як в Україні, так і за її межами, немає. Строк оренди становить: з 1 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року включно. Орендодавець зобов'язується доставити та передати Майно Орендарю за актом приймання-передачі в с. Клименки, Полтавського району, Полтавської обл. (свердловина № 51 Мачухського ГР), або в іншому місці, що визначене Орендарем. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає Майно іншій стороні Договору (а.с. 102-104).

На підтвердження реального виконання вказаних умов позивачем до матеріалів справи додано належним чином завірені копії наступних первинних документів: актів приймання-передачі майна в оренду від 01.04.2011 та від 30.04.2011, акту надання послуг від 30.04.2011 № 11 та податкової накладної від 30.04.2011 № 11 (а.с. 105-108);

3) Договір оренди від 01.04.2011 № 038-ОР, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає за плату в користування вагон будинок в кількості 5 штук - далі за текстом «Майно». Майно, яке є предметом цього договору, належить Орендодавцю на законних підставах та Орендодавець має право здавати майно в оренду. На момент підписання цього договору Майно жодній третій особі не продане, не подароване, не заставлене, в спорі і під забороною (арештом), а також під податковою ю не перебуває, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передане, прав щодо Майна у третіх осіб, відповідно до статті 769 Цивільного кодексу України, як в Україні, так і за її межами, немає. Строк оренди становить: з 1 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року включно. Орендодавець зобов'язується доставити та передати Майно Орендарю за актом приймання-передачі в с. Клименки, Полтавського району, Полтавської обл. (свердловина № 51 Мачухського ГР), або в іншому місці, що визначене Орендарем. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає Майно іншій стороні Договору (а.с. 109-111).

На підтвердження реального виконання вказаних умов позивачем до матеріалів справи додано належним чином завірені копії наступних первинних документів: актів приймання-передачі майна в оренду від 01.04.2011 та від 30.04.2011, акту надання послуг від 30.04.2011 № 12 та податкової накладної від 30.04.2011 № 12, (а.с. 112-115).

В подальшому вказані ТМЦ використовувались позивачем при виконанні договору від 01.04.2011 № 51-СП 04/11 про надання сервісних послуг, укладеного між позивачем та ТОВ «СВС ГРУП»щодо надання сервісних послуг з експлуатації, технічного обслуговування, поточних планових та позапланових ремонтів та відновлювальних ремонтів бурового та силового обладнання бурової установки, яка використовується на свердловині № 51 Мачухського родовища відповідно до переліку матеріально-технічних ресурсів і послуг (а.с. 121-126). Для забезпечення вказаного договору позивачем було винесено наказ від 01.04.2011 № 31/1-П про покладення матеріальної відповідальності, відповідно до якого прийнято та наказано експлуатувати вказані ТМЦ на буровій № 51 Мачухського ГКР та наказ від 30.04.2011 № 44/1-П про передачу матеріальних цінностей, відповідно до якого наказано забезпечити виселення бурової бригади та передати вагон будинки в кількості 5 штук та підйомник вишковий ПВЛ-60 (а.с. 116-117).

Оплата придбаних ТМЦ та наданих послуг ТОВ «Трансторгінвест»та ТОВ ВП-Компані»відповідачем не заперечується та підтверджується актами звірки взаєморозрахунків та платіжним дорученням з відміткою банківської установи (а.с. 197-199).

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та спірними контрагентами підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а товарно-матеріальні цінності використані у господарській діяльності ТОВ «Спецмехсервіс».

Також, суд звертає увагу, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним і скасування наказу задоволено. Визнано протиправним і скасувано наказ Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 4254 від 27.10.2011 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Спецмехсервіс" (код ЄДРПОУ 33660476) (а.с. 53-57). Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2012 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишено без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 -без змін (а.с. 165-169).

Виходячи з вимог частин 3, 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено протиправність проведення перевірки, за результатами якої винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Стосовно спірних контрагентів позивача відповідачем в акті перевірки зазначено, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Таким чином, на думку відповідача, правочин, здійснений ТОВ «Спецмехсервіс»з ТОВ «Трансторгінвест»та ТОВ «ВК-Компані»не спрямовано на реальне настання правових наслідків и суперечать інтересам держави і має ознаки нікчемності.

Суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Дана думка також висвітлена у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Отже, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарської операції та передачі товарно-матеріальних цінностей, встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаного товару податку на додану вартість, а також наданими первинними документами спростовано доводи відповідача щодо зафіксованих актом перевірки порушень.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування податкового кредит, що має належне документальне підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.11.2011 № 0003152301.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" витрати у вигляді судового збору у розмірі 28,24 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 07 липня 2012 року.

Суддя К.Ю. Гарник