Постанова № 25346057, 20.07.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2012 року Справа № 1170/2а-1372/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді -Пасічник Ю.П., секретар -Юрчук Л.М.,

за участю представників: позивача -Нестеров В.А., відповідача - Скрипник О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євростенд»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,Ї

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Євростенд» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2011р. №0001602310, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 234358 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16264 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем 14.12.2011 р. прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акта позапланової виїзної перевірки складеного відповідачем з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ в декларації з ПДВ, а також правомірності декларування валових витрат в декларації з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП "Комплект сервіс-постач" за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р., з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. та з 01.08.2011р. по 31.08.2011р.

Висновки відповідача щодо необхідності збільшення суми податку на додану вартість ґрунтуються на тому, що формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних виписаних ПП "Комплект сервіс-постач", є неправомірним оскільки господарські операцій проведені на підставі нікчемного правочину. У зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу товарів є нікчемним, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, з посиланням на норми Податкового кодексу України, вказує, що право на податковий кредит підтверджується належним чином складеними первинними документами, які дають право на формування податкового кредиту.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні" у зв'язку з порушення позивачем норм Цивільного кодексу України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.

В судовому засіданні 20.07.2012 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 25.07.2012р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ в декларації з ПДВ, а також правомірності декларування валових витрат в декларації з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП "Комплект сервіс-постач" за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р., з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. та з 01.08.2011р. по 31.08.2011р.

Результати перевірки оформлені актом №178/23-1/34629374 від 01.12.2011 р. (а.с.14-32).

В ході перевірки встановлено порушення, в т.ч. п. 198.2., п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за лютий 2011 р. на загальну суму 89390 грн., за травень 2011 р. на загальну суму 79916 грн., серпень 2011 р. на загальну суму 65051,50 грн., а всього на суму 234357,50 грн.

14.12.2011 р. на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001602310, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 234358 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16264 грн. (а.с. 33).

Збільшуючи позивачеві суму грошового зобов'язання з ПДВ відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ПП "Комплект сервіс-постач".

Згідно акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Комплект сервіс-постач" від 12.08.2011р. №706/1520/37231918 (а.с. 121-123) складеного відповідачем встановлено, що у ПП "Комплект сервіс-постач" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою дослідження факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з ПП "Комплект сервіс-постач", а отже, правомірності формування податкового кредиту суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (покупець) та ПП "Комплект сервіс-постач" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу товарів №01/12-2/10 від 01.12.2010р. (а.с.34, 35).

На виконання умов вказаного договору протягом лютого, травня, серпня 2011 року ПП "Комплект сервіс-постач" здійснено постачання позивачеві товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 36-46) та специфікаціями до договору (а.с. 58-68).

Оплату вартості поставленого товару здійснено в безготівковому порядку, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.69-74).

ПП "Комплект сервіс-постач" виписано позивачеві податкові накладні на підставі яких ним до складу податкового кредиту у відповідні періоду було віднесено суми ПДВ сплачені у складі вартості отриманих товарів (а.с. 47-57).

Таким чином, дослідженими в ході розгляду справи первинними документами встановлено реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Комплект сервіс-постач".

Крім того, задовольняючи позовні вимоги суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 30 січня 2012 року звертався до господарського суду Кіровоградської області з позовом до ПП "Комплект сервіс-постач" про визнання недійсним договору купівлі-продажу товарів №01/12-2/10 від 01.12.2010р. (а.с. 96-98).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 24.02.2012р. №5013/57/12 (а.с. 100-103) в задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду набрало законної сили.

В ході розгляду справи господарським судом надавалась правова оцінка обставинам укладення та виконання оспорюваного договору, та не виявлено порушень чинного законодавства, тобто в ході розгляду справи судом встановлено реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Комплект сервіс-постач", що вказує на безпідставність висновків відповідача щодо відсутності реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені податкові накладні, останній мав право віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені у складі вартості товару придбаного у ПП "Комплект сервіс-постач" протягом перевіреного періоду.

Крім того, стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з ПП "Комплект сервіс-постач" суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ПП "Комплект сервіс-постач" правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, одержав податкові накладні, складені належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення до податкового кредиту таких сум податку на додану вартість.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 14.12.2011 року №0001602310.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 2146,00 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 24.07.2012р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник