Ухвала суду № 25334256, 19.07.2012, Центральний районний суд м. Сімферополя

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 122/3989/2012

19.07.2012 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.,

при секретарі - Євсєєнко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до Кримського Республіканського підприємства «Виробниче Підприємство Водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», третя особа - Інспекція з питань захисту прав споживачів в АРК про порушення чинного законодавства, прав споживача, компенсації понесених збитків,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Центрального районного суду м. Сімферополя знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Кримського Республіканського підприємства «Виробниче Підприємство Водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», третя особа - Інспекція з питань захисту прав споживачів в АРК про порушення чинного законодавства, прав споживача, компенсації понесених збитків.

Позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати певні дії - пред'являти позивачу поточні рахунки за спожиту воду, що були розраховані за нормами виконкому.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши матеріали заяви та справи, вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За змістом ч.1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, які за своєю юридичною природою є заходами щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача та гарантують реальне виконання позитивно прийнятного рішення.

Відповідно до вимог частини 3 зазначеної правової норми забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства - розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність-зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Оцінка судом обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову здійснюється з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, зокрема, виходячи з відповідності заходу вимогам, на забезпечення яких він вживається, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заявник у порядку забезпечення позову у справі, просить суд заборонити відповідачу здійснювати певні дії, а саме: пред'являти поточні рахунки за спожиту воду, що були розраховані за нормами виконкому.

Однак, на думку суду, заявлені позивачем вимоги не є по суті забезпеченням позовних вимог.

Так, виходячи із суті позовних вимог, позивач не згоден зі схемою нарахування відповідачем оплати послуг водопостачання, і заборона пред'явлення відповідачем поточних рахунків позивачу ніяким чином не припинить нарахування відповідачем позивачу у подальшому певної заборгованості, розмір та правильність якої і є предметом спору.

Крім того, пред'явлення відповідачем позивачу відомостей про нарахування плати за послуги є, по суті, доведенням до відома позивача інформації стосовно послуг, які надаються, і зазначена позивачем заборона таких дій може привести до порушення права самого ж позивача на отримання конкретної інформації щодо його рахунків за послуги.

При цьому, суд враховує той факт, що відповідач не звертався до суду з вимогами про стягнення з позивача спірної заборгованості за надання послуг.

Тобто, невжиття заходів забезпечення позову саме у вказаний позивачем спосіб ніяким чином не утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає відсутніми правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151-153, 209 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до Кримського Республіканського підприємства «Виробниче Підприємство Водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», третя особа - Інспекція з питань захисту прав споживачів в АРК про порушення чинного законодавства, прав споживача, компенсації понесених збитків - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду АРК у п'ятиденний строк шляхом подання через Центральний районний суд м. Сімферополя апеляційної скарги.

Суддя