Постанова № 25333411, 20.07.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2012 № 13/5026/725/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача Коваленко Ю.М., від відповідача Козовий О.Д.,

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства «Придніпровська залізниця»

на рішення господарського суду Черкаської області від 31.05.2012 року

у справі №13/5026/725/2012 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско», м. Черкаси,

про стягнення 39810,00 грн. штрафу, -

встановив:

У травні 2012 року ДП «Придніпровська залізниця» (далі - позивач) звернулось в господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ «ТЕП Транско» (далі - відповідач) про стягнення 39810 грн. штрафу. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України та позивач нараховує відповідачеві штраф у розмірі 5-кратної провізної плати за всю відстань перевезення, що складає 39810 грн., у зв'язку з неправильним зазначенням відповідачем у залізничній накладній масу вантажу, який надано до перевезення.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 31.05.2012 року у справі №13/5026/725/2012 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «ТЕП Транско» на користь ДП «Придніпровська залізниця» 19905,00 грн. штрафу, 1609,50 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу. При цьому, суд першої інстанції, керуючись ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір штрафу, який підлягає до стягнення, на 50% до 19905,00 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ДП «Придніпровська залізниця» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 31.05.2012 року у справі №13/5026/725/2012 скасувати в частині зменшення штрафу на 19905,00 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги позивач посилається на неправомірність зменшення судом першої інстанції розміру штрафу на 50%.

У своєму відзиві відповідач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 року у справі №13/5026/725/2012 апеляційну скаргу ДП «Придніпровська залізниця» на рішення господарського суду Черкаської області від 31.05.2012 року у справі №13/5026/725/2012 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 20.07.2012 року.

В судовому засіданні 20.07.2012 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні 20.07.2012 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2011 року відповідач завантажив вагон-зерновоз №95098315 з оформленням згрупованої накладної та зі станції Куряж направив вантаж на адресу одержувача ДП «Бердянський морський торгівельний порт». Маса вантажу у вагоні зазначена відповідачем 62050 кг (а.с. 9).

На шляху слідування потягу, 02.11.2011 року на станції Синельникове-1 було проведено контрольний огляд та контрольне зважування вагону №95098315. В результаті встановлено, що маса вантажу, зазначена відправником, не відповідає масі контрольного зважування з різницею в 20950 кг в бік зменшення.

Належний технічний стан зважувального пристрою підтверджено технічним паспортом 150-тонних залізничних ваг №6 по ст. Синельникове-1 підтвердив (а.с. 13).

На підставі наведеного, позивачем 02.11.2011 року на станції Синельникове-1 складено комерційний акт АА №036150/51/902 про невідповідність маси вантажу, вказаній в документах, з масою, завантаженого фактично (а.с. 11). Вагон зважений на справних 150-тонних залізничних вагах. Цим актом також підтверджено справність вагону, належність пломб на люках та відсутність течі вантажу.

Вказаний вище залізничний вагон-зерновоз №95098315 04.11.2011 року прибув на станцію призначення Бердянськ. На підставі комерційного акту АА №036150/51/902 було здійснено перевірку вантажу. Встановлено, що різниці в масі вантажу проти даних комерційного акту немає (розділ «Є» комерційного акту), що підтверджено актом загальної форми №826 від 02.11.2011 року (а.с. 12).

Крім цього, відповідач своїм листуванням з одержувачем вантажу підтвердив масу вантажу 41050 кг (а.с. 46-47).

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ч. 5 цієї ж статті умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, що зазначаються у накладній. Зазначеною статтею також встановлено право залізниці періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції накладну (комплект перевізних документів) та визначено, які графи комплекту перевізних документів заповнюються вантажовідправником. Зокрема, відправником заповнюється графа «Маса вантажу в кг, визначена відправником».

Статтею 122 Статуту залізниць України визначено, що за неправильно зазначені у залізничній накладній масу, кількість місць вантажу, тощо з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту, а саме в п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення, яка у даному випадку становить 39810,00 грн.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується обґрунтованість результатів здійсненої позивачем перевірки стану і маси вантажу, який згідно з накладною навантажено засобами відправника - відповідача, та ним же оформлено відповідні відомості у залізничній накладній щодо маси вантажу у вагоні №95098315.

Оскільки за результатами перевірки встановлено невідповідність фактичної маси вантажу, зазначеної відправником у накладній, відсутність обставин, які б призвели до зменшення маси вантажу у вагоні, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про втрату вантажу, тоді як різницю у масі по документах та фактичну слід розуміти як неправильність зазначення відомостей про масу вантажу у накладній вантажовідправником.

Так, ст. 118 Статуту визначає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Матеріали справи, як зазначено вище, містять комерційний акт АА №036150/51/902 про невідповідність маси вантажу, вказаній в документах, з масою, завантаженого фактично (а.с. 11).

Вказані обставини, на переконання колегії суддів, є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій до вантажовідправника, передбачених ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України, за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу.

Сума штрафу, нарахованого позивачем, є обґрунтованою і складає 39810,00 грн.

Одночасно, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про зменшення розмір штрафу, який підлягає до стягнення, на 50% до 19905,00 грн. з посиланням на ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Застосування штрафних санкцій до відправника за неправильне зазначення ним відомостей у накладній, передбачене Статутом залізниць України (пункти 118, 122), є окремим видом відповідальності, який застосовується незалежно від завдання збитків внаслідок неправильного зазначення відомостей.

Зазначена позиція відображена у практиці Вищого господарського суду України у справах про перевезення та викладена у п. 6.1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України (зі змінами та доповненнями) №04-5/225 від 29.09.2008 року.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту суд апеляційної інстанції враховує, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Щодо надмірності суми штрафу та важкого фінансового стану відповідача, колегія суддів зазначає, що, по-перше, сума штрафу визначена не довільно, а з урахуванням положень Статуту залізниць України на підставі документів на вантаж, які містяться у матеріалах справи. По-друге, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що вказана сума є для нього надмірною по відношенню до вартості всього вантажу, як не надано доказів важкого фінансового стану підприємства.

Також, згідно п. 3) ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», а саме: вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім цього, Вищий господарський суд України в п. 14 Інформаційного листа від 02.02.2010 року №01-08/71 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України) на питання «Чи вправі господарський суд з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту залізниць України, на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України?» зазначив таке.

Виходячи із того, що, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим.

Крім того, зазначена норма Господарського процесуального кодексу України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки, а саме ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язань, а з інших передбаченими законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом (лист Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року №01-06/1623/2011р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права».

Аналогічна правова позиція також викладена в постановах Вищого господарського суду України від 16.03.2011 року у справі №22/274 та від 20.04.2011 року у справі №4/110-38.

На переконання колегії суддів, господарський суд не має права зменшувати розмір санкцій, передбачених нормами чинного законодавства.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд повинен всебічно, повно і об'єктивно розглянути у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.

До клопотання відповідача про зменшення суми штрафу останнім не було надано жодних доказів винятковості даного випадку, не наведено конкретних обставин, які б свідчили про винятковість даного випадку, відсутні докази надмірності для відповідача даного штрафу, відсутні докази важкого матеріального положення відповідача.

Відтак, суд першої інстанції безпідставно застосував п. 3) ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшив розмір штрафу, який підлягає до стягнення, на 50% до 19905,00 грн.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує на рішення господарського суду Черкаської області від 31.05.2012 року у справі №13/5026/725/2012 в частині відмови у стягненні 19905,00 грн. штрафу та приймає нове рішення суду про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства «Придніпровська залізниця» на рішення господарського суду Черкаської області від 31.05.2012 року у справі №13/5026/725/2012 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 31.05.2012 року у справі №13/5026/725/2012 в частині відмови у стягненні 19905,00 грн. штрафу скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким позов про стягнення 19905,00 грн. штрафу задовольнити.

4. Резолютивну частину рішення господарського суду Черкаської області від 31.05.2012 року у справі №13/5026/725/2012 викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско» (м. Черкаси, просп. Хіміків, 4, поверх 2, код ЄДРПОУ 32291375) на користь державного підприємства «Придніпровська залізниця» (м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) 39810,00 грн. штрафу та 1609,50 грн. судового збору».

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско» (м. Черкаси, просп. Хіміків, 4, поверх 2, код ЄДРПОУ 32291375) на користь державного підприємства «Придніпровська залізниця» (м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) 804,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити господарському суду Черкаської області.

7. Справу №13/5026/725/2012 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Чорногуз М.Г

24.07.12 (відправлено)