Постанова № 25333345, 17.07.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2012 № 5011-42/2291-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Скрипка І.М.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України"

на рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2012 р.

у справі № 5011-42/2291-2012 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія

„Центренерго "

до Державного підприємства „Вугілля України"

про відшкодування збитків, ціна позову 63 775,92 грн.

за участю представників:

від позивача: Гаврись Я.Б. - дов. № 880/22 від 27.12.2011р.

від відповідача : Андрусенко Ю.С. - дов. № 30-12/130Д від 29.12.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства „Вугілля України" про відшкодування збитків, ціна позову 63 775,92 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2012р. у справі № 5011-42/2291-2012 позовні вимоги задоволені повністю.

Стягнуто з Державного підприємства „Вугілля України" на користь Публічного акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго " 63775,92 грн. збитків, 1609,50 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2012р. у справі № 5011-42/2291-2012 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2012р. апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України" було прийнято до провадження і розгляд справи призначено на 26.06.2012р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012р. було внесено зміни до складу колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012р. апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України" було прийнято до провадження.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2012р. розгляд справи № 5011-42/2291-2012 було відкладено на 17.07.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Розглянувши доводи скарги, заслухавши представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства „Вугілля України" про відшкодування збитків, ціна позову 63 775,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору поставки вугілля № 01-10/1-ЕН від 1 лютого 2010 р. останній протягом березня 2011 року поставив йому вугілля у 100 залізничних вагонах, яке не відповідало вимогам ДГСТ 1137-64 та ДСТУ 4083-2002 (змерзання вугілля у дорозі), у зв'язку з чим для відновлення сипучості вугілля вагони розігрівалися, що призвело до їх затримки, а також з вини відповідача йому заподіяні збитки у вигляді зберігання вантажу у вагонах на станції призначення, витрат за користування вагонами, стягнутих з нього залізницею зборів, а тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 63775,92 грн. збитків.

Місцевим судом позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго" до Державного підприємства „Вугілля України" про відшкодування збитків, ціна позову 63 775,92 грн. задоволені повністю

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов не вірного висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

01.02.2010р. між позивачем як правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" і відповідачем укладено договір поставки вугілля № 01-10/1-ЕН, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити позивачу вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками відповідно до умов цього договору, а позивач -прийняти та оплатити одержаний товар.

Відповідно до умов п. 1.3 загальна сума договору орієнтовно становить 5540000000 грн.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 10 договору встановлений з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Протягом березня 2011 року відповідачем на адресу позивача було поставлено вугілля у 100 залізничних вагонах, що підтверджується залізничними накладними №№ 49259757, 49259674, 49236946, 49261134, 49264781, 49294176, 49267438, 49254691, 49288095, 49163686, 49244767, 49294150, 49264914, 49222458, 49246457, 49267065, 49287790, 49288053, 49313349, 49313554, 49346984, 49347131, 49237597, 49303431, 49342074.

Пунктом 3.1.3. договору встановлено, що постачальник зобов»язаний в період з 15 листопада по 15 березня проводити профілактичні міри, щодо запобігання змерзанню вугілля у дорозі (сушіння, переморожування, промаслення тощо), відповідно до ДСТУ 4083-2002.

Усі необхідні профілактичні заходи проти змерзання вугілля були проведені, про що Вантажовідправниками були внесені відповідні відмітки до накладних.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, як договори та інші правочини, так і те, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується із статтею 307 ГК України, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного ними договору, а й на підставі норм, установлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини у певних випадках, зокрема, Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 N 457, з подальшими змінами та доповненнями, Правилами перевезення вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 N 644 (з подальшими змінами і доповненнями), Правилами перевезення наливних вантажів (частина друга Правил перевезень вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 18.04.2003 N 299); Правилами реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Мінтрансзв'язку України від 28.09.2004 N 856; Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, який затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 за № 317 «Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги»та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 340/16356 (далі Збірник тарифів), та іншими нормативними документами, затвердженими Мінтрансом (Мінтрансзв'язку) України у встановленому порядку.

Позивач стверджує, що при розвантаженні вагонів з вугіллям виявилося, що вугілля змерзле, та частина вугілля не відстала від бортів. Про що на станції вантажоотримувача були складені акти.

Місцевий суд у рішенні зазначив, що дані акти є «актами відбору проб» та відніс змерзле вугілля до якості вугілля.

Але жодного документального підтвердження існування проведення хімічного аналізу для встановлення якості вугілля, складання актів відбору проб, а також будь-яких повідомлень про якість вугілля в матеріалах справи відсутні.

Доводи позивача що вантаж поставлявся йому в змерзлому стані в з»вязку з невжиттям відправниками профілактичних заходів, не приймаються судовою колегією до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 27 Статуту залізниць України під час перевезення вантажів, які змерзаються і здуваються, відправник зобов'язаний вжити відповідних профілактичних заходів. Залізниця може відмовити в перевезенні у разі невжиття відправником зазначених заходів. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник.

Згідно п. 9 Правил перевезення вантажів, які змерзаються відправник зобов'язаний зазначити в накладній у графі "Заяви та відмітки відправника" про відсотки вологості вантажу та про застосовані заходи від змерзання, наприклад: "Вантаж переморожено", "Пересипано вапном у кількості _____ %", "Пошарове перекладання в кількості ____ %", "Обмаслено в кількості _____" і т. ін. Унесення у накладну даних про вологість при навантаженні землі, глини, піску та гравію не обов'язкове. Відправник зобов'язаний у верхній частині накладної зазначити штемпелем "Вантаж, що змерзається".

Відповідно до п. 10 Правил перевезення вантажів, які змерзаються у період року, зазначений у пункті 12 цих Правил, залізниця не приймає до перевезення вантажі, які змерзаються, без застосування профілактичних засобів від змерзання.

Згідно п. 11 вказаних Правил станція відмовляє у прийманні до перевезення вантажу, якщо в накладній не вказано про застосовані заходи від змерзання, а також якщо з вантажу виділяється волога в кількості, яка може призвести до обмерзання гальмівних частин вагона.

Відповідно до п. 13 Правил у разі прибуття вантажів у змерзлому стані одержувач складає акт загальної форми за участю представника станції. В акті засвідчується факт прибуття вантажу в змерзлому стані, указуються заходи, ужиті одержувачем для вивантаження вагонів, а також час, затрачений на розморожування та вивантаження. На підставі цього акта одержувач вирішує з відправником питання про відшкодування додаткових витрат на розморожування та вивантаження, пов'язаних із недостатністю застосованих профілактичних заходів.

Позивачем не надані акти загальної форми, що складені за участю представників станції, в яких було вказано що вантаж прибув у змерзлому стані. Натомість у актах загальної форми, які надані позивачем, та складених за участю представників станції призначення, у описі обставин, що викликали складання актів вказано: «Затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта.

Вагони простоюють на коліях станції в очікуванні звільнення вантажного фронту Трипільської ТЕС».

Надані позивачем власні акти, в яких встановлено факт замерзання вантажу не приймаються колегією суддів, оскільки вони складені без участі представників станції та не відповідають встановленій формі.

У накопичувальних картках залізниці, наданих позивачем також нічого не вказано, що вантаж на станції призначення був у змерзлому стані.

Крім того, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів про фактичну оплату за простій вагонів, у зв»язку із затриманням вугілля у змерзлому стані.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що йому було заподіяні збитки саме в результаті дій чи бездіяльності відповідача.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства „Вугілля України" підлягає задоволенню, отже рішення суду першої інстанції повинно бути скасовано.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва у справі № 5011-42/2291-2012 від 04.04.2012р.скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. В позові Публічному акціонерному товариству „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго " до Державного підприємства „Вугілля України" про стягнення 63 775,92 грн. відмовити повністю.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, код 22927045) на користь Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 4, код 32709929) 804,57 витрат по оплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

7. Матеріали справи № 5011-42/2291-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

8. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Шипко В.В.

Судді Ільєнок Т.В.

Скрипка І.М.