Рішення № 25333276, 17.07.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" липня 2012 р.Справа № 5017/1662/2012

За позовом: Одеської залізниці

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „КВП"

про стягнення 26697,46грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Запорожець К.С. -довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 17.07.2012р. приймали участь представники:

Від позивача: Запорожець К.С. -довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ : Позивач, Одеська залізниця звернулась до суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „КВП" про стягнення заборгованості в сумі 19586,09грн., яка складається з основного боргу в розмірі 18221,76грн. та пені в сумі 1364,33грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.06.2012р. було порушено провадження по справі №5017/1662/2012.

05.07.2012р. позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно якої, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в 26697,46грн., яка складається з основного боргу в сумі 24831,59 грн. та пені в розмірі 1865,87грн.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог Одеської залізниці, згідно з заявою про збільшення позовних вимог є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „КВП" є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: 65026, м. Одеса, провулок Воронцовський, буд. 11

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення від 08.06.2012р. та від 21.06.2012р. були повернуті поштою із відміткою у довідці поштової установи „по данному адресу организация выбыла давно", суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 17.07.2012р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

20.05.2010р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою „КВП" (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №б/н (договір).

Згідно з п.п. 1.1, 1.2, 10.1 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: 25-ту підвищену залізничну колію, довжиною 633,00 м., з прилеглим вимощеним майданчиком (далі -Майно), яке перебуває на балансі Одеської залізниці (далі -Балансоутримувач), за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, ст. Шабо, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ „Одеська регіональна експертна компанія" на 23.11.2009р. становить 1345202грн. Майно передається в оренду з метою: для здійснення погрузки та відгрузки товарів . Даний договір укладено строком на два роки одинадцять місяців з моменту підписання договору оренди.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна (п.2.1 договору). Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2 договору). Орендоване нерухоме майно залишається на балансі Балансоутримувача, яким згідно з умовами даного договору є Одеська залізниця, із зазначенням того, що цей об'єкт є орендованим (п. 2.5 договору).

До обов'язків Орендодавця згідно з п. 7.1. договору віднесено передання за участю Балансоутримувача Орендарю в оренду майна згідно з цим договором та актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

На виконання умов договору Орендодавець за участю Балансоутримувача передав, а Орендар прийняв майно, яке є предметом даного договору, що підтверджується наявним в матеріалах справи, та підписаним всіма сторонами, актом приймання - передачі державного нерухомого майна від 20.05.2010р.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що Орендар зобов'язаний своєчасне й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.5 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. № 786 (зі змінами) (надалі -методика розрахунку) та п. 19 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, який затверджено наказом Фонду державного майна України від 16.05.2007р. № 768, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2007р. за №604/13871 і становить без ПДВ за пропозицією заявника -24200грн. Орендна плата за перший місяць оренди -травень 2010р. визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці І цього пункту на індекси інфляції березня 2010р., квітня 2010р., та травня 2010р., включно. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропозиції розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

В порушення своїх договірних зобов'язань відповідачем не здійснювалась оплата за оренду майна, в зв'язку з чим, станом на 20.09.2011р. утворилась заборгованість перед балансоутримувачем в розмірі 76543,13грн. ( 30% від орендної плати та суми НДС від 70% орендної плати, нарахованої в порядку, визначеному чинним законодавством).

Судом встановлено, що в зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за договором щодо сплати орендної плати, регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірми „КВП" про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди від 20.05.2010р. та повернення балансоутримувачу об'єкт оренди, а Одеська залізниця в рамках позову Регіонального відділення звернулась до суду в якості третьої особи яка заявляє самостійні вимоги, з позовними вимогами про стягнення з відповідача на користь балансоутримувача заборгованості з орендної плати.

Рішенням господарського суду Одеської області по справі № 19/17-3217-2011 від 14.10.2011р. позовні вимоги регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області були задоволені повністю, розірвано договір оренди від 20.05.2010р. зобов'язано відповідача повернути балансоутримувачу об'єкт оренди та стягнуто за період з січня по серпень 2011р. заборгованість з орендної плати, позовні вимоги Одеської залізниці були також задоволені.

З матеріалів справи вбачається, що 22.05.2012р. між товариством з обмеженою відповідальність фірмою „КВП" та Одеською залізницею був підписаний акт приймання -передачі (повернення) майна, відповідно якого орендар повернув а балансоутримувач прийняв з оренди державне нерухоме майно, саме об'єкт оренди 25-ту підвищену залізничну колію, довжиною 633,00 м., з прилеглим вимощеним майданчиком (далі -Майно), яке знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, ст. Шабо.

Позивач зазначає, що в зв'язку з тим, що за рішенням суду було стягнуто заборгованість за період з січня по серпень 2011р., а договір розірвано в жовтні 2011р. за відповідачем рахується залишок заборгованості за період вересень - жовтень 2011р. в сумі 24831,59грн.

Сплатити залишок заборгованості відповідача відмовився.

Невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договорами оренди від 20.05.2010р. змусило звернуться Одеську залізницю з відповідним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до державної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до постанови КМУ від 04.10.1995 №786 за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств та майна, що не ввійшло до статутного форду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавцем яких виступає Фонд державного майна України, орендна плата спрямовується у повному обсязі до держбюджету. За оренду нерухомого майна держпідприємств та об'єкта житлового фонду, який не ввійшов до статутного фонду приватизованого (корпоратизованого) підприємства, яке ним утримується, орендна плата, диференційована у розмірі 70%, спрямовується до держбюджету, і 30% відповідно держпідприємству чи господарському товариству, яке їх утримує.

Згідно листа Державної податкової адміністрації України від 04.06.2007р. №11098/7/16-1517-01 підприємство повинно виписувати податкову накладну на повну вартість орендної плати, де окремим рядком має виділятися сума ПДВ, яка становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до вартості орендної плати. Орендар на підставі податкової накладеної та за умови фактичного списання коштів з банківського рахунку в рахунок оплати за користування майном включає суму ПДВ до банківського рахунка в рахунок оплати за користування майном включає суму ПДВ до складу податкового кредиту. Оскільки орендар, самостійно направляє частку орендної плати безпосередньо до бюджету та підприємству, орендар оформлює платіжні документи окремо на частину вартості орендної плати з урахуванням ПДВ та окремо на суму ПДВ, що припадає на частину орендної плати, яке орендарем перераховується безпосередньо до бюджету.

Нарахування орендної плати здійснюється за формулою: 1. місячне нарахування орендної плати = 30% орендної плати (а тому числі ПДВ) + ПДВ з 70% орендної плати. 2. 30% орендної плати = 100% орендної плати * індекс інфляції + 20% ПДВ * 30%. 3. ПДВ з 70% орендної плати = 100% орендної плати -30% орендної плати * 20% ПДВ. 4. Ставка 100% орендної плати = орендна плата за базовий місяць оренди (відповідно розрахунку плати державного нерухомого майна, наданого в оренду ТОВ „КВП") * індекс інфляції.

Суд дослідивши наданий уточнений розрахунок заборгованість з орендної плати, яка складається з 30% від орендної плати та суми НДС від 70% орендної плати, в сумі 24831,59 грн. за період з вересня по жовтень 2011р. відзначає його правильність та обґрунтованість.

За таких обставин, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів погашення заборгованості за договором оренди від 20.05.2010р. господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Одеської залізниці про стягнення заборгованості за договорами оренди від 20.05.2010р. в сумі 24831,59 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.6. договору оренди від 20.05.2010р. передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди від 20.05.2010р.. позивачем нараховано до сплати Товариством з обмеженою відповідальність фірмою „КВП" 1865,87грн. пені. Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги Одеської залізниці в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальність фірми „КВП" пені в сумі 1865,87грн. за порушення грошових зобов'язань за договором оренди від 20.05.2010р. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „КВП" (65026, м. Одеса, провулок Воронцовський, буд. 11, код ЄДРПОУ 31348048) на користь Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071580) 24831(двадцять чотири тисячі вісімсот тридцять одну)грн. 59 коп. -основного боргу, 1865 ( одну тисячу вісімсот шістдесят п'ять)грн. 87коп. -пені та 1609 ( одну тисячу шістсот дев'ять)грн. 50коп. -судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 19.07.2012р.

Суддя Погребна К.Ф.