Постанова № 25333269, 12.07.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2012 № 5011-22/1023-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Чорногуза М.Г

Коршун Н.М.

за участю представників:

від позивача: представник - Утулов В.В. - за довіреністю,

від відповідача: представник - Вишкиталюк В.В. - за довіреністю,

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2012 р.

у справі № 5011-22/1023-2012 (суддя Самсін Р.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Відкрите акціонерне товариство «Одеський райагропостач», м. Одеса

про визнання недійсним договору застави,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про визнання недійсним договору застави товарів в обороті № 219/Zr-08-3 від 27.11.2008 р., укладений між філією № 7 «Херсонська» ТОВ «НК Альфа-Нафта» та ТОВ «Український промисловий банк», мотивуючи вимоги тим, що договір застави від 27.11.2008 р., яким забезпечені вимоги ТОВ «Укрпромбанк» за генеральним договором про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій № 219-08 від 27.11.2008 р. укладеним з ВАТ «Броварський райагропостач», підписаний з перевищенням повноважень директором філії товариства, та є недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 р. до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено ВАТ «Одеський райагропостач» (ВАТ «Броварський райагропостач»).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2012 р. у справі 5011-22/1023-2012 позовні вимоги задоволено; визнано недійсним договір застави товарів в обороті № 219/Zr-08-3 від 27.11.2008р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»в особі філії № 7 «Херсонська»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» 1 073 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Неявка представника третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що у матеріалах справи відсутній дозвіл Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» директору філії № 7 «Херсонська» на укладення та підписання спірного договору застави, належних доказів, які б свідчили про схвалення позивачем правочину, який від його імені підписано директором філії № 7 «Херсонська» 27.11.2008 р., суду не представлено.

Однак з даним висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки він зроблений з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ТОВ «НК Альфа-Нафта»в особі філії № 7 Херсонська укладено договір застави товарів в обороті № 219Zr-08-3, яким забезпечені вимоги заставодержателя (банку) за Генеральним договором № 219-08 про здійснення кредитування та проведення інших банківських операцій від 27 листопада 2008р. (а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо) укладеним з ВАТ «Броварський Райагропостач».

Згідно ст. 202, ч. 2 ст. 203, 205, 207, 237 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Заставодавцем за договором № 219Zr-08-3 є ТОВ «НК Альфа-Нафта» в особі філії № 7 «Херсонська», від імені якої, на підставі Положення про філію затвердженого рішенням загальних зборів учасників, протокол № 123 від 27.02.2006 р., і довіреності від 07 березня 2006 р. посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кожухар В.В., зареєстрованої в реєстрі за №1388, діяв директор філії № 7 «Херсонська»- Косніков Володимир Анатолійович.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Пунктом 3.1 Положення про філію № 7 «Херсонська», затвердженого рішенням загальних зборів учасників, протокол № 123 від 27.02.2006р. закріплено, що філія є відокремленим підрозділом товариства без прав юридичної особи по законодавству України.

Згідно з пунктом 3.7 статуту ТОВ «НК Альфа-Нафта»(затверджений зборами учасників товариства (протокол № 71 від 22.09.2005р.) філії та представництва діють на підставі положень про них, які затверджуються Зборами учасників Товариства. Керівники філій та представництв діють на підставі довіреності, що видається Товариством.

Пунктом 9.4.1 Положення про філію № 7 «Херсонська»передбачено, що директор філії має право укладати від імені Товариства договори відповідно до довіреності, виданої Товариством. У пункті 9.1 цього Положення також зазначено, що директор філії представляє інтереси Товариства на підставі довіреності, виданої йому від імені Товариства.

Згідно довіреності від 07.03.2006р. посвідченої нотаріально та зареєстрованої в реєстрі за № 1388, директор філії № 7 «Херсонська» Косніков В.А. уповноважений представляти інтереси Товариства, у зв'язку із чим йому надано право, зокрема, на укладання та підписання від імені Товариства договорів застави майна та майнових прав за наявності письмового дозволу Товариства.

Колегія суддів зазначає, що в Статуті ТОВ «НК Альфа-Нафта» відсутні положення, які б передбачали порядок надання дозволу та вказівки, хто саме надає такий дозвіл на вчинення дій - Загальні збори чи Генеральний директор. Тобто, установчими документами товариства не врегулювано питання щодо порядку надання директору філії дозволу на укладення договорів застави майна та майнових прав.

Крім того, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац 2 частини 3 статті 92 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Так пунктом 5.1 Положення про філію № 7 «Херсонська» ТОВ «НК Альфа- Нафта», яке затверджене Рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «НК Альфа-Нафта» (Протокол № 123 від 27.02.2006 р.) передбачено, що філія веде первинний облік господарських та фінансових операцій.

Пунктом 5.3 цього ж Положення встановлено, що підсумки діяльності філії відображаються в щомісячних і річних балансах (з наступним включенням їх показників в фінансову звітність Товариства), звітах про прибутки і збитки, а також у річному фінансовому звіті (з наступним включенням їх показників в фінансову звітність товариства), філія надає фінансову та статистичну звітність у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відомості про передачу філією певної кількості нафтопродуктів у заставу повинні були відображатись у звітності, яку філія зобов'язана була надавати юридичній особі, а тому ТОВ «НК Альфа-Нафта» повинно було бути відомо про факт передачі філією № 7 «Херсонська» в заставу нафтопродуктів.

Згідно п. 5.4. зазначеного Положення відповідальність за стан обліку, своєчасне представлення звітності покладається на головного бухгалтера філії, компетенція якого визначена посадовою інструкцією та чинним законодавством України.

Пунктом 5.8. Положення встановлена персональна відповідальність за достовірність показників у звітах, яка покладається на директора та головного бухгалтера філії.

Спірний договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, волевиявлення сторін правочину є вільним та відповідає їхній внутрішній волі, тобто відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Отже, позовні вимоги про визнання недійсним договору застави є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до приписів п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

З огляду на викладені обставини, оцінюючи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у позові повністю.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2012 р. у справі № 5011-22/1023-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про визнання недійсним договору застави відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» (01133, м. Київ, бул. Л. Українки 26, ідентифікаційний код 31088169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки 26, ідентифікаційний код 19357325) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 (п'ятдесят) коп.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 5011-22/1023-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Чорногуз М.Г

Коршун Н.М.