Рішення № 25332837, 03.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-54/5734-2012 03.07.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Шкурдової Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», м. Київ

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», м. Київ

про стягнення 26964,69 грн.

при секретарі судового засідання Чернявській І.Г.

представники:

від позивача -Рудюк В.М. (дов. № 10 від 04.01.2012 р.);

від відповідача -Кучерявий С.В. (дов. № 177-2012 від 01.04.2012 р.);

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова»(далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»(далі-відповідач) про стягнення 26964,69 грн., з яких 24990,00 грн. страхового відшкодування порядку регресу, 1089,44 грн. пені, 174,93 грн. інфляційних втрат, 214,16 грн. 3% річних і 498,16 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми. З огляду на прострочення відшкодування шкоди позивачем на підставі ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»нараховано відповідачу 1089,44 грн. пені та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 174,93 грн. інфляційних втрат і 214,16 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 498,16 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди яку міг би отримати позивач від банківського вкладу (депозиту) у розмірі 24990,00 грн. в одному з банків України.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позов.

В судових засіданнях представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2009 р. між позивачем та ОСОБА_3 укладено Договір № 4708 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту, за яким позивачем застраховані майнові інтереси ОСОБА_3, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

29 травня 2010 року о 17 годині 30 хвилин по вулю Плодова в м. Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю наземного транспортного засобу автомобіля «ГАЗ 3302», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 та під керуванням ОСОБА_5, та наземного транспортного засобу автомобіля «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить та під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого відбулося пошкодження автомобілів, що підтверджується довідкою ДАІ.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року встановлено порушення ОСОБА_5 п. 10.1 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з Рахунком № 00107\00000041 від 07 червня 2011 р. ДП «АвтоАльянс»вартість відновлювального ремонту наземного транспортного засобу автомобіля «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 31327,72 грн.

Позивачем платіжними дорученнями № 6697 від 16.07.2010 року, № 6985 від 28.07.2010 р. та № 7440 від 10.08.2010 р., копії яких наявні в матеріалах справи, здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 31327,72 грн. ремонтній організації ДП «АвтоАльянс».

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність страхувальника транспортного засобу автомобіля «ГАЗ 3302», державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_4, застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8736080, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією МТСБУ.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 18 статті 9 Закону України «Про страхування»франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Полісом № ВС/8736080 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), в розмірі 25000 грн. 00 коп. та франшизу у розмірі 510,00 грн.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються автомобілем марки «ГАЗ 3302», державний номерний знак НОМЕР_2, застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № ВС/8736080, то саме Відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну Позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Позивачем направлено відповідачу Регресну вимогу про відшкодування 31327,72 грн. виплаченого страхувальнику страхового відшкодування.

Відповідачем листом від 08.07.2011 року повідомлено позивачу про необхідність надання додаткових документів для відшкодування в порядку регресу виплаченого позивачу страхувальнику страхового відшкодування.

Оскільки цивільно-правова відповідальність особи, внаслідок керування якою транспортним засобом сталася дорожньо-транспортна пригода, застраховано відповідачем згідно з Полісом № ВС/8736080, отже саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну Позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, позов про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування в розмірі 24990,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 174,93 грн. 3% річних, нарахованих за період з 11.01.2012 року по 23.04.2012 року, та 174,93 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з січня 2012 року по березень 2012 року включно.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відтак, у відповідача виник обов'язок повернути сплачені позивачем кошти безпосередньо на підставі цивільного законодавства, зокрема статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 цього кодексу встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином стягнення коштів, втрачених внаслідок інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань. При цьому стягнення коштів, втрачених внаслідок інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, носить компенсаційний характер для позивача.

З огляду на зазначене, враховуючи, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 174,93 грн. 3% річних, нарахованих за період з 11.01.2012 року по 23.04.2012 року, та 174,93 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з січня 2012 року по березень 2012 року включно, підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1089,44 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст.13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Однак, ані Цивільним кодексом України, ані Законами України «Про страхування»та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).

За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1089,44 грн., нарахованої на суму страхового відшкодування, задоволенню не підлягають.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом заявлена вимога про стягнення з відповідача 498,16 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди. При цьому позивачем зазначає, що упущеної вигодою мав бути дохід, отриманий позивачем від банківського вкладу (депозиту) у розмірі 24990,00 грн. в одному з банків України.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, оскільки позивачем на надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують обставини, на які посилається позивачем при заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, вимога позивача про стягнення з відповідача 498,16 грн. задоволенню не підлягає.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов не приймаються судом до уваги як необґрунтовані та таки, що не відповідають приписам чинного законодавства і спростовуються матеріалами справи.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, код 20080515) на користь відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(02660, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 11, код 31241449) 24990,00 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто грн. 00 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 174,93 грн. (сто сімдесят чотири грн. 93 коп.) інфляційних втрат, 212,16 грн. (двісті дванадцять грн. 16 коп.) 3% річних, 1514,70 грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять грн. 70коп.) витрат по сплаті судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.07.2012 р.

Суддя Л.М. Шкурдова