Рішення № 25332803, 19.07.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.07.12 Справа № 28/5014/1609/2012.

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Приватного підприємства «Укрстандарт-2009», м. Єнакієве

до Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське», с. Ювілейне м. Луганськ

про стягнення 10 353 грн. 75 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: Рухадзе І.В., довіреність № 03/5-546 від 30.12.2011, юрисконсульт Відокремленого підрозділу "Шахтоуправління "Луганське" ДП "Луганськвугілля".

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 249 від 01.09.2011 у сумі 8932 грн. 77 коп., пені у сумі 880 грн. 47 коп., 3% річних у сумі 171 грн. 33 коп., інфляційних втрат у сумі 369 грн. 18 коп.

Відповідач у відзиві від 18.07.2012 № 03-1229 визнав позовні вимоги частково; відповідачем визнана сума боргу 8932 грн. 77 коп., 3% річних у сумі 171 грн. 33 коп., інфляційні нарахування у сумі 89 грн. 68 коп. вимоги позову по стягненню пені в сумі 880 грн. 47 коп. відповідач визнав частково у сумі 799 грн. 93 коп., посилаючись на те, що позивач обчислив пеню з порушенням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.

Представник позивача до судового засідання не прибув, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Враховуючи думку відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у неї матеріалами за відсутності представника позивача, явка якого не визнавалась судом обов'язковою.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Сторонами у справі укладено договір поставки № 249 від 01.09.2011, за умовами якого постачальник (позивач) продає, а покупець (відповідач) покупає товар на суму 14 294 грн. 40 коп.; покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього визначену договором грошову суму (ціну).

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за даним договором здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів після отримання товару та рахунку постачальника шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Договір вступає в силу з моменту його укладання сторонами та діє до 31.12.2011 або до повного виконання сторонами обов'язків за договором (п.п. 9.1, 9.2 договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено товар відповідачу за видатковими накладними № 2804 від 02.09.2011 у сумі 51 956 грн. 40 коп., № 2833 від 07.09.2011 у сумі 4419 грн., № 2871 від 08.09.2011 у сумі 24 971 грн. 98 коп., № 3007 від 14.09.2011 у сумі 4419 грн., усього на суму 85766 грн. 38 коп., який отриманий відповідачем на підставі довіреностей № 1064 від 01.09.2011, № 1081 від 05.09.2011, № 1146 від 13.09.2011.

Відповідач розрахувався повністю за товар, отриманий за видатковими накладними № 2804 від 02.09.2011, № 2833 від 07.09.2011, № 3007 від 14.09.2011.

За видатковою накладною № 2871 від 08.09.2011 відповідач 07.10.2011 розрахувався частково у сумі 16 039 грн. 21 коп., несплаченим залишився товар у сумі 8932 грн. 77 коп.

Відповідач отриманий товар не оплатив за видатковою накладною № 2871 від 08.09.2011 у сумі 8932 грн. 77 коп., що стало підставою для звернення з даним позовом.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладання договору поставки № 249 від 01.09.2011.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Строк оплати продукції у відповідності до п. 6.1 у покупця (відповідача) настає протягом 30 календарних днів після отримання товару та рахунку постачальника.

Як свідчать матеріали справи відповідач не повністю за товар, отриманий за видатковою накладною № 2871 від 08.09.2011.

Неоплачений товар відповідачем за видатковою накладною № 2871 отриманий 08.09.2011, тому строк оплати настав -08.10.2011.

Позивачем доведено, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання по оплаті отриманої продукції.

Тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 8 932 грн. 77 коп. підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідач суму боргу визнав у повному обсязі.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню пені у сумі 880 грн. 47 коп., 3% річних у сумі 171 грн. 33 коп., інфляційних втрат у сумі 369 грн. 18 коп.

Відповідно до п. 7.3 договору за прострочення виконання грошового зобов'язання покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Пеня позивачем за неоплачений товар, отриманий за видатковою накладною від 08.09.2011 № 2871, нарахована за період з 09.10.2011 по 30.04.2012 у сумі 771 грн. 63 коп., за видатковою накладною № 3007 від 14.09.2011 у сумі 108 грн. 84 коп., усього 880 грн. 47 коп.

Судом встановлено, що позивачем при нарахуванні пені за накладною № 2871 порушені приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, за накладною № 2871 від 08.09.2011 пеня повинна бути нарахована за період з 09.10.2011 по 09.04.2012 у сумі 690 грн. 95 коп.

Щодо нарахування пені за неоплачений товар, отриманий за накладною № 3007 від 14.09.2011 у сумі 108 грн. 84 коп., то слід зазначити наступне.

Строк оплати товару за цією накладною настав 14.10.2011, відповідач оплатив товар лише 12.12.2011, тому останнім допущено прострочення виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару, отже позивач має право за цією накладною нарахувати пеню.

Розрахунок пені за неоплачений товар, отриманий за накладною № 3007 від 14.09.2011, за період з 15.10.2011 по 11.12.2011 у сумі 108 грн. 84 коп. є вірним.

Таким чином, обґрунтованим розміром пені є 799 грн. 79 коп., яка підлягає задоволенню у цьому розмірі. У задоволенні вимог по стягненню пені у сумі 80 грн. 68 коп. слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач 3% річних за поставкою від 08.09.2011 нарахував за період з 09.10.2011 по 30.04.2012 у сумі 150 грн. 27 коп., за поставкою від 14.09.2011 - за період з 15.10.2011 по 11.12.2011 у сумі 21 грн. 07 коп., усього у сумі 171 грн. 34 коп.

Суд зауважує, що у розрахунку 3% річних (а.с.6) позивач помилково у графі «разом»зазначив суму 618 грн. 62 коп., оскільки сумарно сума 3% річних у колонці «сума 3% річних за період прострочення»складає саме 171 грн. 34 коп.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 171 грн. 33 коп.

Розрахунок 3% річних на суму 171 грн. 34 коп. перевірений судом, він є вірним та обґрунтованим, однак вимоги позивача про стягнення 3% річних задовольняються судом у сумі 171 грн. 33 коп., оскільки саме у цьому розмірі вони заявлені позивачем до стягнення.

Інфляційні нарахування позивачем нараховані із суми боргу 8932 грн. 77 коп., яка виникла внаслідок поставки за товару за накладною № 2871 від 08.09.2011, за період з жовтня 2011 року квітень 2012 року, та складають 89 грн. 68 коп.

Щодо нарахування інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Розрахунок інфляційних втрат позивачем наданий на суму 89 грн. 68 коп. (а.с. 6), у позові у прохальній частині заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 369 грн. 18 коп. У тексті позовної заяви йдеться про нарахування інфляційних втрат у сумі 89 грн. 68 коп. Однак, для суду мають значення вимоги позову, викладені в прохальній частині позову.

Судом перевірений розрахунок інфляційних втрат, доданий до позову (а.с. 6), у сумі 89 грн. 68 коп. Дані нарахування є вірними та обґрунтованими, тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у сумі 89 грн. 68 коп., у задоволенні цих вимог у сумі 279 грн. 50 коп. слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача у заявленому розмірі та обґрунтованість і правомірність нарахування інфляційних втрат, 3% річних, пені, натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення суми боргу, 3% річних. Вимоги по стягненню пені та інфляційних втрат задовольняються судом частково відповідно у сумах 799 грн. 79 коп. та 89 грн. 68 коп., у задоволенні вимог по стягненню пені у сумі 80 грн. 68 коп. та інфляційних втрат у сумі 279 грн. 50 коп. слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Приватного підприємства «Укрстандарт-2009»до Державного підприємства «Луганськвугілля», в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське»про стягнення 10 353 грн. 75 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1в, ідентифікаційний код 32473323, в особі відокремленого підрозділу Шахтоуправління «Луганське»Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ, смт. Ювілейне, вул. Бондаренко, 1, ідентифікаційний код 26410557, на користь Приватного підприємства «Укрстандарт-2009», м. Єнакієве, вул. Марата, 1, ідентифікаційний код 36887080, заборгованість у сумі 8932 грн. 77 коп., 3% річних у сумі 171 грн. 33 коп., інфляційні нарахування у сумі 89 грн. 68 коп., пеню у сумі 799 грн. 79 коп., судовий збір у сумі 1553 грн. 51 коп., видати наказ позивачу.

3. У задоволенні позову Приватного підприємства «Укрстандарт-2009»до Державного підприємства «Луганськвугілля», в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське»про стягнення пені у сумі 80 грн. 68 коп., інфляційних втрат у сумі 279 грн. 50 коп. відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 23.07.2012.

Суддя І.В. Семендяєва