Рішення № 25332758, 16.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/8088-2012 16.07.12За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"

про стягнення 81 456,03 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Пашинський М.М. -представник за довіреністю від 10.06.12

від відповідача: Олєйніков Є.В. -представник за довіреністю від 01.02.12

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" 29 077,95 грн. 3% річних, 52 378,08 грн. збитків від інфляції нарахованих на суму прострочених грошових зобов'язань за договором підряду № 092/І/07 від 18.10.2007, присуджених до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 37/288 від 05.07.2010.

Свою позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку з неналежним виконанням свого зобов'язання по договору відповідач має сплатити позивачу за період з 13.05.2010 до 20.06.2012 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2012 порушено провадження у справі № 5011-53/8088-2012, розгляд справи призначено на 16.07.2012.

Представник позивача в даному судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що діючим законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу, за період примусового виконання відповідного судового рішення, тому поданий в даній справі позов не підлягає задоволенню через його безпідставність. Також відповідач здійснив контррозрахунок позовних вимог, відповідно до якого інфляційні втрати складають 43 188,94 грн., а 3% річних 29 077,95 грн.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.07.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНТРАСТ К" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛСТРОЙ" (замовник/генпідрядник) був укладений договір підряду № 092/І/07 від 18.10.2007 р., згідно з пунктами 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, підрядник зобов'язався організувати та виконати повний комплекс робіт у відповідності до наданої генпідрядником проектної документації, затвердженої замовником, з використанням власних матеріалів та обладнання, а саме встановити системи вентиляції та кондиціювання автосалону "Тойота", підземного паркінгу автосалону та виконати пуско-налагоджувальні роботи встановлювального обладнання на об'єкті "Реконструкція комплексу будівель і споруд станції технічного обслуговування автомобілів під автосервісний центр за адресою Харківське шосе, 179 в Дарницькому районі у м. Києві" (об'єкт) у терміни, передбачені даним договором, а генпідрядник, у відповідності до пункту 1.2. зазначеного договору, зобов'язався приймати якісно виконані роботи шляхом підписання двостороннього акту про прийняття робіт та оплатити якісно виконані роботи на умовах договору.

У п. 3.1. Договору сторони погодили, що договірна вартість робіт становить 2 028 267, грн., крім того ПДВ: 405 653,40 грн., всього 2 433 920,40 грн.

Згідно п. 4.2.1. Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних Відповідачем ф.№КБ-2в, КБ-3, які подає Позивач не пізніше 25 числа звітного місяця, а Відповідач розглядає і підписує протягом 5 днів з дати отримання, або надає мотивовану відмову від приймання робіт.

Розрахунки за виконані роботи, з урахуванням авансових платежів (за їх наявності), проводяться в 10-денний термін з моменту підписання відповідних актів виконаних робіт, шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Позивача, не пізніше 15-го числа місяця, слідуючого за звітним.

За Договором позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, а саме виконав роботи, передбачені його предметом і передав їх відповідачу згідно встановленого порядку.

Проте, відповідач не виконав свої зобов'язання по Договору щодо своєчасної та повної оплати за виконані підрядні роботи, чим порушив умови Договору.

Зазначені вище факти вказані в рішенні Господарського суду м. Києва № 37/288, яке набрало законної сили.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.07.2010р. у справі № 37/288 (скасованого постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2012р. та залишеного без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2012р.) позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛСТРОЙ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТРАСТ К" 459 456 (чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 80 коп. основного боргу, 50 540 (п'ятдесят тисяч п'ятсот сорок) грн. 25 коп. інфляційних нарахувань, 15 596 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 36 коп. трьох відсотків річних, 273 426 (двісті сімдесят три тисячі чотириста двадцять шість) грн. 57 коп. пені, 7 990 (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 20 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП N 32646374 від 18.05.2012 р. з виконання наказу N 37/288, виданого 10.05.2012 р. Господарським судом м. Києва про стягнення з ТОВ «Солстрой» на користь ТОВ «Контраст К»боргу в загальній сумі 807 246,18 грн. та надано Боржнику (Відповідача) строк до 25.05.2012р. на самостійне виконання.

Проте, за твердженням позивача, відповідачем свого обов'язку щодо сплати боргу не виконано.

Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно сплати боргу.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр"та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Вказана позиція в тому числі зазначена в постанові Верховного суду України від 12.09.2011 № 6/433-42/183.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, а також те, що позивач належним чином обґрунтував позовні вимоги та нарахував правильну суму 3% (розрахунок перевірено судом), господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 29 077,95 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Перевіривши арифметичний розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН" та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, за період з травня 2010 до червня 2012 включно, встановив: що визначений позивачем індекс інфляції у сумі 52 378,08 грн., перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована за період з травня 2010 до червня 2012, а отже, за перерахунком суду підлягає стягненню з відповідача у розмірі 43 188,94 грн.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛСТРОЙ" (02140, м. Київ, вул. Гмирі, 1-А, код ЄДРПОУ 30210582, з будь-якого рахунку виявленого під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТРАСТ К" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 20-А, код ЄДРПОУ 33225869) 43 188 (сорок три тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 94 коп. інфляційних нарахувань, 29 077 (двадцять дев'ять тисяч сімдесят сім) грн. 95 коп. трьох відсотків річних та 1 445 (одну тисячу чотириста сорок п'ять) грн. 34 коп. судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. В решті позовних вимог -відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.А.Грєхова

Повне рішення складено 20.07.2012