Постанова № 25331588, 17.07.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 липня 2012 р. № 2-а- 5534/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченка А.В.

При секретарі -Волошкіной А.О.

За участі сторін:

представників позивача -Караульної Ю.Л., Верещака М.О.

представника відповідача -Корнієвського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтрубомонтаж»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області ДПС про скасування наказу та визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтрубонтаж», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати наказ № 807 від 07.04.11р. та визнати протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спецтрубомонтаж»з питань перевірки правильності та повноти обчислення податку на додану вартість за період з 01.03.10р. по 30.04.10р. та з 01.10.10р. по 31.12.10р., за наслідками якої складений акт від 15.04.2011 року № 1212/1800/31939034.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем не було додержано вимог діючого законодавства при проведенні документальної виїзної перевірки ТОВ «Спецтрубомонтаж», а при оформленні її результатів не було дотримано вимог податкового та цивільного законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються будь-якими доказами та даними господарської діяльності позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив про задоволення позову. При цьому зазначив, що фактично, у ДПІ Дзержинського району м. Харкова на час складення наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спецтрубомонтаж»були відсутні обставини (підстави), з яким закон пов'язує виникнення права на проведення документальної позапланової перевірки, що визначені у статті 78 Податкового кодексу України. Документи для перевірки відповідачем не надавалися, оскільки перевірка розпочалась ще до спливу строку, передбаченого нормами чинного законодавства для надання первинних документів. Оскільки висновки ДПІ ґрунтуються лише на підставі даних інформаційних баз ОДПС та даних податкової звітності підприємства, Позивач вважає, що у відповідача взагалі була відсутня компетенція на здійснення спірних висновків.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що під час проведення перевірки ТОВ «Спейтрубомонтаж»та складання акта перевірки вимоги діючого законодавства були дотримані, посадові особи ДПІ діяли в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений ПК України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, суд встановив наступні обставини справи.

З 08.04.11р. по 12.04.11р. державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Спецтрубомонтаж»з питань перевірки правильності та повноти обчислення податку на додану вартість за період з 01.03.10р. по 30.04.10р. та з 01.10.10р. по 31.12.10р., про що складений акт від 15.04.2011 року № 1212/1800/31939034.

Згідно висновків, які викладені у акті, перевіркою встановлено: порушення ч. 1, 5 ст. 203, 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг від постачальників за період з 01.03.10р. по 30.04.10р. та з 01.10.10р. по 31.12.10р. та їх подальшою реалізацією покупцям; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Згідно із п 20.1.4. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових виїзних перевірок визначений ст. 78 ПК України. Відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявністю наступної обставини -за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, обов'язковою умовою для застосування вищевказаного припису діючого законодавства в якості підстави для проведення перевірки є: наявність перевірки іншого платника податків або отримання податкової інформації; виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків (позивачем) податкового валютного та іншого законодавства; направлення та вручення платнику податків (позивачу) письмового запиту; не надання пояснень та документального підтвердження на письмовий запит протягом десяти днів з дня його отримання (позивачем).

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Враховуючи те, що десятим робочим днем з дня підписання запиту №5659/10/18-018 від 25.03.11р., на який посилається відповідач, була п'ятниця - 08.04.11р., у Позивача було право надати витребувані документи до кінця робочого дня 08.04.11р. Однак, як вбачається, наказ про проведення перевірки датований 07.04.11р., а сама перевірка розпочалась вже 08.04.11р., хоча зробити висновок про настання обставин, передбачених пп78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, відповідач міг лише у понеділок -11.04.11р. Таким чином у ДПІ були відсутні обставини (підстави), з яким закон пов'язує виникнення права на проведення документальної позапланової перевірки, що визначені у статті 78 Податкового кодексу України.

Крім того, в порушення п.п.78.1.1. п.78.1 ст.78 ПК України, перевірка Позивача проводилась виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та документах обов'язкової податкової звітності.

Оскільки відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України чітко визначено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступати до проведення документальної виїзної перевірки лише за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог ст. 78 ПК України щодо порядку проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Спецтрубомонтаж».

За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов в частині вимог про скасування наказу №807 від 07.04.11р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спецтрубомонтаж»та визнання протиправними дій відповідача з проведення 08.04.2011 р. документальної позапланової перевірки позивача підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що не можна погодитись із законністю висновків відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем, виходячи з наступного.

В акті від 15.04.11р. №1212/1800/31939034 ДПІ у Дзержинському районі М.Харкова Харківської області ДПС зроблено висновок про порушення ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг від постачальників та їх подальшою реалізацією покупцям; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість»на підставі документів обов'язкової звітності, наданих позивачем, та інформації, отриманої в автоматизованих баз даних.

При цьому, відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірної документальної перевірки не досліджувались.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Разом з тим спірний акт перевірки позивача не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб підприємства на порушення публічного порядку, не пояснює в чому саме таке порушення полягає.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Крім того, відповідач не довів, що при проведенні перевірки взагалі досліджувалися будь-які правочини, вчинені позивачем.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

До того ж, відповідно до абз. 2 п. 3 розд. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 6.1 п. 6 розд. ІІ Порядку у висновку акту зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Згідно ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990 року державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; здійснюють контроль за погашенням векселів; контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету; здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги мету, з якою відповідач здійснює свої контрольні повноваження, вбачається, що норми ч. 1,5 ст. 203, п.1, 2 ст.215, ст. 228 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межи своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем недійсними. Таким чином позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача з встановлення в акті документальної позапланової перевірки 15.04.2011 року № 1212/1800/31939034 порушень ТОВ «Спецтрубомонтаж»норм ч. 1 ст. 203, 215 , ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг від постачальників за період з 01.03.10р. по 30.04.10р. та з 01.10.10р. по 31.12.10р. та їх подальшою реалізацією покупцям; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, підлягають задоволенню.

В акті перевірки також зазначено про неможливість реального здійснення ТОВ «Спецтрубомонтаж»фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності.

При цьому, як вбачається із тексту акту, наведені у ньому висновки зроблені лише на підставі податкової звітності, при цьому документи бухгалтерського та податкового обліку при проведенні перевірки не досліджувалися.

Згідно п.п. 4, 5, 6 розд. І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані й бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням, сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розд. II Порядку).

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження його висновків про проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям ТОВ «Спецтрубомонтаж»та далі по ланцюгу постачання з метою штучного формування податкового кредиту з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, та про неможливість встановлення реальності і товарності здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) ТОВ «Спецтрубомонтаж».

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення діями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області приписів Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтрубомонтаж»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області ДПС про скасування наказу та визнання дій протиправними - задовольнити.

Скасувати наказ Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова №807 від 07.04.2011 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спецтрубомонтаж».

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спецтрубомонтаж»з питань перевірки правильності та повноти обчислення податку на додану вартість за період з 01.03.10р. по 30.04.10р. та з 01.10.10р. по 31.12.10р., за наслідками якої складений акт від 15.04.2011 року № 1212/1800/31939034.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 23 липня 2012 року.

Суддя А.В. Зінченко