Постанова № 25331269, 10.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

10 липня 2012 року 16 год. 44 хв. № 2а-14309/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н.Є., при секретарі судового засідання Томилець Ю.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до про Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

У судовому засіданні 10 липня 2012 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

В С Т А Н О В И В

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»(надалі -також «Позивач», «ДП «НАЕК «Енергоатом») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Окружної державної податкової служби з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (надалі -також «Відповідач», «Окружна ДПС з обслуговування ВПП») про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2011 року №000894110.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення від 23 вересня 2011 року №000894110 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, на підставі безпідставних висновків та невірного застосування норм податкового законодавства, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Крім того, представники Позивача посилаються на те, що Позивачем правомірно застосовано пільгу передбачену Податковим кодексом для виробників теплової та електричної енергії, а оскільки Відповідачем не було конкретизовано у запиті переліку документів про підтвердження права на пільгування, то надання пояснень повною мірою є правомірним та законним відповідно до норм Податкового Кодексу України. Також представники Позивача звернули увагу на те, що камеральна перевірка, за результатами якої винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, податковим органом проведена неправомірно, з порушенням норм чинного законодавства.

Представники Відповідача - Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, - в судових засіданнях проти позовних вимог заперечували, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просили відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов та зазначали про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене внаслідок ненадання Позивачем підтвердження пільг з оподаткування прибутку підприємств за результатами основної діяльності Позивача.

Згідно пояснень представників Відповідача, Позивач надіслав пояснення щодо застосування пільги з податку на прибуток у II кварталі 2011 року, зі змісту якого перелік відокремлених підрозділів не давав можливість детального аналізу розрахунку щодо наданих пільг в розрізі підрозділів. Також представники зазначили право позивача на застосування пільг з податку на прибуток жодним чином не заперечується, проте в ході розгляду справи змінили свої пояснення та посилались на неправомірне застосування пільг позивачем, оскільки вищезазначена позиція підтверджується положеннями листа ДПС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши представників Позивача, Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві з великими платниками податків (правонаступником є Позивач) на підставі пункту 1 та пункту 3 закону України «Про державну податкову службу в Україні»та підпунктів 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток підприємства за II квартал 2011 року Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

За результатами вищевказаної перевірки Відповідачем було складено Акт від 14 вересня 2011 року № 761/41-10/24584661, яким встановлено наступні порушення:

- Розділу ХХ «Перехідні положення», частини 2 пункту 15 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Податкового Кодексу України, а саме до декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року не надано підтверджуючих документів щодо застосування пільги з податку на прибуток отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництво енергії з використанням біологічних видів палива;

- пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України листом від 30 серпня 2011 року №12148/15 на лист СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 10 серпня 2011 року №21944/10/41-156 надано пояснення щодо застосування податкової пільги з податку на прибуток за II квартал 2011 року без документальних підтверджень.

На підставі вищевказаного Акту камеральної перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23 вересня 2011 року №0000894110, яким за порушення Розділу ХХ «Перехідні положення», частини 2 пункту 15 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств», пункту 73.3 статті 73 Податкового Кодексу України та Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток»на суму 204 994 198,00 грн. (за основним платежем -204 994 198,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1,00 грн.).

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства та протиправним, у зв'язку чим воно підлягає скасуванню.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000894110 від 23 вересня 2011 року, як рішення суб'єкта владних повноважень.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з висновком ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»(рішення від 18 липня 2006 року) кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

ДП НАЕК «Енергоатом»є консолідованим платником податку на прибуток і має в своєму підпорядкуванні відокремлені підрозділи: Донузлавська ВЕС, Южно-Українська атомна енергогенеруюча атомна електрична станція, Хмельницька атомна електрична станція, Запорізька атомна електрична станція, Рівненська атомна електрична станція, ВП «Атомремонтсервіс», ВП «Аварійно-технічний центр», ВП «Атоменергомаш», ВП «Управління справами», ВП «Складське господарство», ВП «Атомпроектінжиніринг», ВП «Атомкомплект», ВП «Науково-технічний центр», ВП «Енергоефективність».

Відповідно до підпункту 14.1.30 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу відокремлені підрозділи слід розуміти у значенні, визначеному Цивільним кодексом. За статтею 95 Цивільного кодексу філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, розташований поза її місцезнаходженням, який здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Відокремлені підрозділи підприємства мають право укладати договори на поставку товарів (робіт, послуг) і залишати кошти, отримані від реалізації товарів (робіт, послуг), у межах кошторису, що має передбачатися у статутних документах головного підприємства та у положенні про відокремлений підрозділ підприємства.

Порядок нарахування податку на прибуток в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку - юридичної особи визначено статтею 152 Податкового кодексу, згідно положень якої, платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.

Відповідно до підпункту 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу відокремлені підрозділи суб'єктів господарської діяльності - юридичних осіб є платниками податку на прибуток.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу встановлено, що до складу інших доходів включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче за звичайну ціну, а також суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до статті 152 Податкового кодексу України для розподілу суми консолідованого податку між відокремленими підрозділами на головному підприємстві необхідно вести окремий облік витрат у цілому по головному підприємству для складання консолідованої декларації та окремий облік витрат відокремленими підрозділами для визначення своєї частки у консолідованому податку за загальними правилами, встановленими розділом ІІІ Податкового кодексу.

При цьому відокремлені підрозділи подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України, виходячи з положень цього пункту. Наказом ДПС України від 24 січня 2011 року № 36 «Про затвердження форми Розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства та форми Повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства»затверджено форму розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства та форму повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства.

Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення.

Згідно пункту 152.9 статті 152 Кодексу звітними періодами для подачі податкової декларації є календарний квартал, півріччя, три квартали, рік.

Декларація подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного періоду, що встановлено підпунктом 49.18.2 пунктом 49.18. статті 49 Податкового Кодексу.

Так, Позивачем, в дотримання вищезазначених норм Податкового кодексу було подано звітну консолідовану декларацію з податку на прибуток підприємств за II квартал 2011 до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків, про що свідчить печатка, згідно якої декларацію було подано 29 липня 2011 року та присвоєно номер 9005530912. Як встановлено Судом та підтверджується матеріалами справи, Позивачем декларація, крім того надіслана разом з додатками електронною версією. Отримання декларації в електронному варіанті підтверджується квитанціями, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 152.11 статті 153 Податкового кодексу України платники податку, дохід (прибуток) яких повністю та/або частково звільнено від оподаткуванням цим податком, а також ті, що проводять діяльність, яка підлягає патентуванню, ведуть окремий облік доходу (прибутку), який звільняється від оподаткування згідно з нормами цього Кодексу, або доходу, отриманого від діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому: до складу витрат таких платників податку, пов'язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування, не включаються витрати, пов'язані з отриманням такого звільненого доходу (прибутку); сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що використовуються для отримання такого звільненого доходу (прибутку), не враховується у витратах, пов'язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування.

У разі якщо основні засоби використовуються для отримання звільненого доходу (прибутку) та інших доходів (прибутків), які підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, витрати платника податку підлягають збільшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів (прибутків), що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, відноситься до загальної суми доходів (прибутків) з урахуванням звільнених. Аналогічно відбувається розподіл витрат, що одночасно пов'язані як з діяльністю, дохід (прибуток) від провадження якої звільняється від оподаткування, так і з іншою діяльністю.

Згідно показників зазначених в декларації Позивача, доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування становлять 4110669227 грн., об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності -890263852 грн., прибуток звільнений від оподаткування - 983895601 грн.

Згідно додатку (том 2, а.с.158) розрахунок прибутку, що звільняється від оподаткування визначено загальну суму звільненої від оподаткування - 983 895 601 грн., згідно розрахунку в 2 кварталі 2011 року Дирекція отримала прибуток звільнений від оподаткування у розмірі - 3185963151 грн., ВП ЗАЕС -«-657 042 3367 грн.», ВП РАЕС -

«-3354938291 грн.», ВП ХАЕС «-383891116 грн.», ВП ЮУАС «-771664937»грн.., ВП «АТЦ «-8052176 грн.», Атоменергомаш «-1934946 грн.», ВПА «-805217622 грн.», Складське господарство «-10543534 грн.», Донузлавська ВЕС «-2884541».

З аналізу норм податкового законодавства випливає, що дохід відокремлених підрозділів визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Податкового кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 Податкового Кодексу України, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 Кодексу.

Доходи головного підприємства, тобто ДП «НАЕК «Енергоатом»формуються з урахуванням коштів, які надходять від відокремлених підрозділів, тобто згідно вищезазначеного підрозділами Позивача було отримано прибуток у розмірі 3185963151,00 грн.

Підпунктом 16.1.6 пункту 16.1 статті 16 Податкового Кодексу визначено обов'язок платника подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку);

Так, згідно письмових пояснень представника Відповідача, внаслідок виявлення недостовірності даних, що містяться у податковій декларації, поданих Позивачем, СДПІ у м. Києві з ВПП було надіслано запит від 10 серпня 2011 року №21944/10/41/156 щодо надання пояснень стосовно застосування податкової пільги з податку на прибуток.

Відповідно до пункту 73.3. статті 73 Податкового Кодексу органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Платники податків зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Так, з метою дотримання вимог статті 73 Податкового Кодексу України у відповідь на запит Відповідач через канцелярію Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві з великими платниками податків направив лист від 30 серпня 2011 року №21148/15, згідно яких надає пояснення стосовно застосування податкової пільги з податку на прибуток.

Згідно пояснень представника Відповідача, при надсиланні запиту він мав на меті отримання саме консолідованого розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток за звітний період в розрізі відокремлених підрозділів пропорційно питомій вазі сум витрат. Проте як свідчать доводи представника Відповідача, пояснень щодо застосування пільги недостатньо і документи, що надіслані жодною мірою не підтверджень правомірності застосування пільг. Суд акцентує увагу на тому, що порядок звітності консолідованих платників податків регулюється статтею 152 Податкового кодексу, згідно норм якої відокремлені структурні підрозділи платника податку мають звітувати про наявність прибутку до податкових органів за своїм місцем знаходження.

Так, як встановлено Судом, відокремленими підрозділами ДП «НАЕК «Енергоатом» до податкових органів за місцем знаходження подавались розрахунки податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємств а саме:

- ВП «Атомремонтсервіс»4 серпня 2011 року подано розрахунок із зазначенням нульового показника податкових зобов'язань та інших платежів до Державного бюджету ;

- ВП «Запорізька АЕС» 3 серпня 2011 року подано розрахунок із зазначенням нульового показника податкових зобов'язань та інших платежів до Державного бюджету;

- ВП «Рівненська АЕС» 5 липня 2011 року подано розрахунок із зазначенням нульового показника податкових зобов'язань та інших платежів до Державного бюджету;

- ВП «Атоменергомаш АЕС»8 серпня 2011 року подано розрахунок із зазначенням нульового показника податкових зобов'язань та інших платежів до Державного бюджету;

- ВП «Южноукраїнська АЕС»5 серпня 2011 року подано розрахунок із зазначенням нульового показника податкових зобов'язань та інших платежів до Державного бюджету;

- ВП «Складське господарство»5 серпня 2011 року подано розрахунок із зазначенням нульового показника податкових зобов'язань та інших платежів до Державного бюджету;

- ВП «Донузлавська ВЕС» 9 серпня 2011 року подано розрахунок із зазначенням нульового показника податкових зобов'язань та інших платежів до Державного бюджету;

- ВП «Аварійно-технічний центр»від 5 серпня 2011 року подано розрахунок із зазначенням нульового показника податкових зобов'язань та інших платежів до Державного бюджету;

- ВП «Хмельницька АЕС»від 8 серпня 2011 року подано розрахунок із зазначенням нульового показника податкових зобов'язань та інших платежів до Державного бюджету.

Таким чином, підрозділами Позивача задекларовано нульову суму податкових зобов'язань по сплаті податку на прибуток підприємств, що підтверджується вищезазначеними розрахунками.

Правильність здійснених розрахунків показників в декларації за 2 квартал 2011 року підтверджується висновками проведеної судово-економічної експертизи у адміністративній справі, що містяться в висновку №13316/13317/11-45, що і не заперечується самим Відповідачем, згідно пояснень представника якого заперечується саме достовірність показників.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надає пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту є підставою для проведення позапланової виїзної документальної перевірки. Так, згідно норм зазначеної статті випливає, що якщо платником податків не надана відповідь чи надана відповідь не в повній мірі на письмовий запит податкового органу це є підставою для проведення позапланової документальної перевірки.

Проте, Відповідачем всупереч вищезазначеної норми була проведена камеральна перевірка відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України

Порядок та процедура проведення камеральних перевірок визначена статтею 76 Податкового кодексу та Наказом ДПА України від 5 грудня 2008 року N 761 «Про затвердження Примірного порядку проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток»згідно положень яких, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення, перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог пункту 86.2 статті 86 цього Кодексу, згідно якої за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до Наказу ДПА України від 5 грудня 2008 року N 761, якщо при визначенні податкового зобов'язання платника податку з податку на прибуток контролюючим органом використано лише декларації, то складається Акт про результати камеральної перевірки платника податку на прибуток. Якщо при визначенні податкового зобов'язання платника податку з податку на прибуток крім декларацій використано інші документи, то складається Акт про результати невиїзної документальної перевірки платника податку на прибуток.

Таким чином, за результатами камеральної перевірки Відповідачем було складено Акт від 14 вересня 2011 року № 761/41-10/24584661, яким встановлено порушення:

- розділу ХХ «Перехідні положення», частини 2 пункту 15 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»Податкового Кодексу України, а саме до декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011року не надано підтверджуючих документів щодо застосування пільги з податку на прибуток отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництво енергії з використанням біологічних видів палива

- пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України листом від 30 серпня 2011 року №12148/15 на лист СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 10 серпня 2011 року №21944/10/41-156 надано пояснення щодо застосування податкової пільги з податку на прибуток за II квартал 2011 року без документальних підтверджень.

При аналізі Акту перевірки, Судом встановлено, що перевірці підлягали не лише арифметичні та методологічні показники декларацій, а й інші обставини і тому в даному випадку мала би проводитись позапланова документальна перевірка, що б дало з'ясувати всі фактичні обставини справи, перевірити первинні документи, які б підтвердили чи спростували недостовірність даних зазначених в консолідованій декларації Позивача та виявити наявність порушень чинного законодавства.

Так, на підставі Акту камеральної перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23 вересня 2011 року №0000894110, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток»на суму 204 994 198,00 грн.

Відповідачем в письмових запереченнях не заперечувалось право Позивача на отримання пільги передбаченої абзацом другим пункту 15 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового Кодексу, проте, в ході судового розгляду справи, Відповідач уточнив свою правову позицію та зазначав, що відповідно до роз'яснень ДПС України від 24 травня 2012 року №14775/7/15-1217 необхідною умовою застосування пільги є здійснення діяльності із одночасного виробництва електричної і теплової енергії з використанням біологічних видів палива на підставі дозвільних документів на таку діяльність.

З приводу вищезазначеного Суд звертає увагу на наступне.

Поняття податкової пільги визначено пунктом 30.1 Податкового кодексу України і є передбаченим податковим і митним законодавством звільненням платника податків від обов'язку щодо нарахування і сплати податку і збору, або сплата їм податку і збору в меншому розмірі. Такими підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер і суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Згідно з пунктом 30.8 статті 30 Податкового Кодексу контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання.

Відповідно до абзацу другого пункту 15 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового Кодексу України тимчасово до 1 січня 2011 звільняються від оподаткування на прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива.

Як вбачається з листа Державної податкової служби України від 24 травня 2012 року №14775/7/15-12/7 для підприємств, які звільняються від оподаткування прибутку згідно з абзацом другим пункту 15 умовою застосування пільги є здійснення діяльності із одночасного виробництва електричної і теплової енергії з використанням біологічних видів палива на підставі дозвільних документів на таку діяльність.

В той же час, абзацом другим пункту 15 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового Кодексу України зазначено, що «для отримання пільги необхідне одночасне виробництво електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива». Зі змісту вищенаведеної норми Кодексу випливає, що для отримання пільги достатньо виробництва електричної та теплової енергії. Таким чином, з вищезазначеного слідує, що Позивач мав право на отримання пільги передбаченої абзацом другим пункту 15 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України.

Вищенаведене підтверджується підтверджується і наданим Позивачем висновком комісійної лінгвістичної експертизи Українського бюро лінгвістичних експертиз від 6 грудня 2011 року №056/270 (том 3, а.с.6) в аналізованому реченні єднально-розділовий сполучник та/або розмежовує однорідні синтаксеми: 1) одночасного виробництва електричної і теплової енергії; 2) виробництва теплової конкретизує граматичні відношення між ними як «і обидва разом, і кожне окремо». В той же час, Суд звертає увагу на те, що цей висновок експертизи не є висновком експерта в розумінні Кодексу адміністративного судочинства.

Крім того суд звертає увагу на те, що згідно з Законом України від 24 травня 2012 року N 4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм», який набрав чинності 1 липня 2012 року ( тобто після виникнення спірних взаємовідносин між Позивачем та Відповідачем) визначено, що абзац третій пункту 15 після слів "електричної і теплової енергії" доповнити словами "з використанням біологічних видів палива". Тобто абзац другий пункт 15 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України лише з 1 липня 2012 року має наступний зміст «тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняються від оподаткування прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії з використанням біологічних видів палива та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива».

Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 Конституційний суд України дійшов до висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, право на отримання пільги мають виробники, що здійснюють одночасне виробництво електричної і теплової енергії з використанням біологічних видів палива та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива з 1 липня 2012 року, а до моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм»право на отримання пільги мали також виробники електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива.

Згідно вищезазначеного, оскільки ДП «НАЕК «Енергоатом»як виробник теплової та електроенергії (що підтверджується постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України, що містяться в матеріалах справи (том 1, а.с.22-36)) мало право у перевіряємий період на отримання пільги передбаченої абзацом другим пунктом 15 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу.

Згідно пункту 21 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні Положення»Податкового кодексу України, суми коштів, що вивільнені від оподаткування спрямовуються підприємствами-платниками податку на збільшення обсягів бази, запровадження бази новітніх технологій, пов'язаних з основною діяльністю такого платника податку, та/або повернення кредитів, використаних на зазначені цілі і сплату процентів за ними.

З метою оподаткування, суми вивільнених від оподаткування коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 2 Порядку використання коштів, вивільнених від оподаткування, спрямовується підприємствами платниками податку виключно на збільшення обсягів виробництва (надання послуг), переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій, пов'язаних з основною діяльністю таких платників податку, та/або на повернення кредитів, використаних на зазначені цілі і сплату процентів за ними.

Так, як підтверджується довідкою про відкриття окремого поточного рахунку, відкритого Позивачем в ПАТ «Укрексімбанк», Позивачем вивільнені від оподаткування кошти в розмірі 226 719 425 грн. (том 2 а.с. 43) були перераховані на окремий поточний рахунок в ПАТ «Укрексімбанк», який відкрито для зарахування і використання коштів вивільнених від оподаткування, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю (том 2. а.с.45).

Статтею 1 Податкового кодексу визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З огляду на вищевикладене, Судом не встановлено жодних протиправних дій Позивача при визначенні пільги при оподаткуванні, при поданні консолідованої декларації з податку на прибуток підприємств до установи Відповідача та визначення суми податкового зобов'язання Позивача, виходячи з розрахунку суми податкового зобов'язання структурованих одиниць Позивача. Тобто, Позивачем дотримано загальні обов'язки, які є невід'ємною складовою правового статусу будь-якого платника, незалежно від виду сплачуваного ним податку, передбачені статтею 17 Кодексу, та права і обов'язки, які мають лише платники податку на прибуток підприємств.

Враховуючи те, що компетенція органів державної податкової служби закріплена в статті 20 Податкового кодексу України, в інших статтях кодексу, а також в Законі України "Про державну податкову службу в Україні" та те, що нормами Кодексу чітко закріплено і повноваження посадових осіб контролюючих органів щодо здійснення податкового контролю, то Суд звертає увагу на те, пунктом 152.4 статті 152 Податкового кодексу передбачено, що відокремлені підрозділи подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, обов'язку щодо подачі головним платником розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку в розрізі відокремлених підрозділів чинним законодавством України не передбачено.

Щодо направлення Відповідачем запиту від 10 серпня 2011 №21944/10/41-156 року, Суд звертає увагу не те, що пунктом 73.1 статті 73 Податкового кодексу передбачено, що інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається органам державної податкової служби періодично або на окремий письмовий запит органу державної податкової служби у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

Згідно пункту 73.3 статті 73 Кодексу органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

На виконання вимог вказаного пункту, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27 грудня 2010 року № 1245, якою затверджено Порядок періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом.

Вказаним Порядком передбачено вимоги до запиту органу державної податкової служби, пунктом 10 якого визначено, що запит про отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

З аналізу вищенаведеного, Суд дійшов висновку, що запит від 10 серпня 2011 року №21944/10/41-156 не відповідає вимогам передбачених Податковим кодексом України, а саме опис інформації, що запитується не чіткий, зі змісту запиту є незрозумілим які документи витребовуються, жодного посилання на необхідність подачі розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку в розрізі відокремлених підрозділів Відповідачем від Позивача не витребовувалося, як і не зазначався перелік документів, які б підтвердили правомірність отримання пільги по сплаті податку.

Таким чином, Судом встановлено, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення Спеціалізована ДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків діяла неправомірно, з порушеннями норм податкового законодавства, що визначає компетенцію податкових органів.

Крім того, в даній справі представниками Відповідача не доведено правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення 23 вересня 2011 року №0000894110, та не надано жодних доказів на підтвердження такої правомірності.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали адміністративної справи та вимоги чинного податкового законодавства, Суд дійшов висновку про те, що викладені в акті перевірки висновки Відповідача не ґрунтуються на аналізі всіх фактичних обставин спірних правовідносин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення 23 вересня 2011 року №0000894110 є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступником якої є Відповідач) від 23 вересня 2011 року №0000894110, винесене щодо Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»;

3. Стягнути на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»3,40 грн. судових витрат з рахунків Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська