Постанова № 25330375, 11.07.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3293/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Ципка Р.В.,

представника відповідача - Дем'яненка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукнафтохімбуд-інвест" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа: Приватне підприємство "Індбуд" про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукнафтохімбуд-інвест" (далі по тексту - позивач, ТОВ "КНХБ-інвест") 21 травня 2012 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 травня 2012 року №0002691502/515, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 22 427 грн. 75 коп. (в т.ч., 17 942 грн. 20 коп. - основний платіж, 4 485 грн. 55 коп. - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що товариством правомірно, на підставі податкової накладної, виписаної ПП "Індбуд", віднесено до податкового кредиту за червень 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 17 940 грн. Зазначав, що оскільки факт здійснення між ТОВ "КНХБ-інвест" та його контрагентом фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документи (податковою накладною, рахунком, актом приймання виконаних підрядних робіт, кошторисною документацією, платіжним дорученням тощо) господарські операції з даним суб'єктом господарювання відповідають вимогам закону. А відтак, висновок контролюючого органу про завищення ТОВ "КНХБ-інвест" податкового кредиту за червень 2010 року на вищезазначену суму позивач вважає необґрунтованим та протиправним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях на позов просив відмовити у його задоволенні посилаючись на обставини, встановлені документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ "КНХБ-інвест" по питанню взаємовідносин з ПП "Індбуд" за період з 01 червня 2010 року по 30 червня 2010 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Приватне підприємство "Індбуд" (код ЄДРПОУ 34411735).

Третя особа явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечила. Поштові відправлення на адресу ПП "Індбуд", внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, повернулися до суду з відміткою працівника пошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з частиною одинадцятою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відтак, зважаючи на положення статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника третьої особи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукнафтохімбуд-інвест" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 30311153; перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ з 18 лютого 1999 року та відповідно до свідоцтва №100317427 є платником податку на додану вартість з 22 лютого 1999 року (а.с. 115-120).

Як свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД є: будівництво будівель (45.21.1), діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.0), роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту (52.12.0), діяльність у сфері інжинірингу (74.20.1), виробництво виробів з бетону для будівництва (26.61.0), інші види оптової торгівлі (51.90.0) (а.с. 67).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ в період з 09 квітня 2012 року по 13 квітня 2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "КНХБ-інвест" по питанню взаємовідносин з ПП "Індбуд" за період з 01 червня 2010 року по 30 червня 2010 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 19 квітня 2012 року №874/15-222/30311153 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення позивачем вимог підпунктів 1, 2 статті 215, підпунктів 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України; пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого, на думку контролюючого органу, платником податків завищено податковий кредит за червень 2010 року на суму 17 940 грн. (а.с. 17-24).

Не погодившись з доводами, викладеними у Акті перевірки, позивач надіслав на адресу Кременчуцької ОДПІ заперечення від 27 квітня 2012 року №137 (25-26).

За наслідками розгляду заперечень податкова інспекція листом від 08 травня 2012 року вих. №10762/10/15-222 повідомила платника податків про те, що висновки, викладені в Акті перевірки, відповідають фактичним обставинам справи, а відтак підстави для їх перегляду - відсутні (а.с. 27-31).

На підставі вищезазначеного висновку Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 08 травня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002691502/515, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 22 427 грн. 75 коп. (в т.ч., 17 942 грн. 20 коп. - основний платіж, 4 485 грн. 55 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 8).

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням платник податків звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 08 травня 2012 року №0002691502/515 та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, ТОВ "КНХБ-інвест" 07 червня 2010 року укладено договір підряду на виконання робіт №2/06-сп з ПП "Індбуд", за умовами якого останнє взяло на себе зобов'язання провести монтаж металоконструкцій бункерів аспіраційних відходів (в кількості 6 шт.) перевантажувального терміналу з відвантаженням зернових та олійних культур на річковий транспорт ТОВ "СП "Нібулон" в смт. Артемівку Чутівського району Полтавської області (а.с. 32-35).

За результатами здійснення даної господарської операції позивачем на підставі податкової накладної, виписаної ПП "Індбуд", зараховано до податкового кредиту з ПДВ за червень 2010 року суму податку в розмірі 17 942 грн. 20 коп.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про завищення платником податків податкового кредиту за червень 2010 року на суму 17 940 грн.

При цьому, вказаний висновок контролюючий орган мотивує даними автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту на рівні ДПА України. Крім того, посилається на результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Індбуд" щодо достовірності формування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, оформлені актом №5246/15-322/34411735. Зокрема, спираючись на висновки даної перевірки стверджує про нікчемність договору підряду на виконання робіт від 07 червня 2010 року №2/06-сп.

Разом з тим, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону України "Про податок на додану вартість", для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Окрім того, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

За приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за результатами здійснення вищевказаної господарської операцій ПП "Індбуд" в адресу ТОВ "КНХБ-інвест" виписано податкову накладну від 30 червня 2010 року №86 (а.с. 53).

Дану податкову накладну позивачем включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2010 року (а.с. 152).

Дослідивши в судовому засіданні оригінал вказаної податкової накладної судом встановлено, що її оформлено у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент видачі вищезгаданої податкової накладної ПП "Індбуд" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку (а.с. 139-140).

Крім того, суд зазначає, що зауваження до оформлення податкової накладної у Акті перевірки відсутні.

Відтак, наведена податкова накладна підтверджує факт придбання ТОВ "КНХБ-інвест" у ПП "Індбуд" у червні 2010 року підрядних робіт загальною вартістю 107 653 грн. 20 коп. (в т.ч. ПДВ - 17 942 грн. 20 коп.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності виконання третьою особою монтажних робіт за договором підряду від 07 червня 2010 року №2/06-сп позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії договірної ціни (а.с. 36-37), локального кошторису (а.с. 38-41), відомості ресурсів до локального кошторису (а.с. 42-43), акта приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 року (а.с. 44-47), довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2010 року (а.с. 51), підсумкової відомості ресурсів (а.с. 48-50), рахунка від 30 червня 2010 року №7 (а.с. 52).

Дослідивши в судовому засіданні оригінали вищезазначених документів, судом встановлено, що вони відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

При цьому, суд враховує роз'яснення Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, викладені в листі від 09 березня 2010 року №12/19-2-9-21-2368 та відповідно до яких типові форми первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (типова форма №КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (типова форма №КБ-3), затверджені наказом Мінрегіонбуду від 04 грудня 2009 року №554, підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Таким чином, оскільки договір підряду від 07 червня 2010 року №2/06-сп не містить посилань на обов'язковість застосування типових форм облікових документів у будівництві, затверджених наказом Мінрегіонбуду від 04 грудня 2009 року №554, позивач та третя особа не являються підприємствами державної форми власності, підрядні роботи не виконувалися за рахунок бюджетних коштів, а складені ТОВ "КНХБ-інвест" та ПП "Індбуд" акт приймання виконаних підрядних робіт, довідка вартості таких робіт повністю відповідають вимогам чинного законодавства до первинних документів бухгалтерського обліку, суд вважає такі документи належним доказом виконання сторонами договірних зобов'язань.

Оплату виконаних третьою особою монтажних робіт позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Індбуд", що підтверджується платіжним дорученням від 12 липня 2010 року №607, копія якого наявна в матеріалах адміністративної справи (а.с. 54).

З пояснень представника позивача, наданих ним в ході судового розгляду справи, судом встановлено, що укладення договору підряду від 07 червня 2010 року №2/06-сп обумовлено необхідністю виконання позивачем зобов'язань за договором підряду від 04 червня 2010 року №0406/3П, укладеного між ТОВ СП "Нібулон" (Замовник) та ЗАТ "КНХБ-інвест" (Підрядник), за умовами якого останнє мало виконати роботи по виготовленню та монтажу металоконструкцій бункерів аспіраційних відходів (в кількості 6 шт.) комплексу по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових та олійних культур ТОВ "СП "Нібулон" в смт. Артемівка Чутівського району Полтавської області (а.с. 134-137).

ТОВ "КНХБ-інвест" було виконано роботи по виготовленню металоконструкцій, а роботи щодо їх монтажу здійснило ПП "Індбуд".

Зі змісту спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців судом встановлено, що основним видом діяльності ПП "Індбуд" за КВЕД є будівництво будівель (45.21.1) (а.с. 76-79).

Отже, виконання спірної господарської операції узгоджується з основним видом господарської діяльності позивача та його контрагента, а також відповідає меті та змісту діяльності даних суб'єктів господарювання.

Крім того, у матеріалах справи наявна копія ліцензії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, що видана ПП "Індбуд" на право зайняття будівельною діяльністю (а.с. 141-143).

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) спірної господарської операції та встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаних монтажних робіт податку на додану вартість в сумі 17 942 грн. 20 коп.

Доводи відповідача про відсутність підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ, які обґрунтовані встановленням розбіжностей згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з податку на додану вартість, є необґрунтованими - у зв'язку з тим, що вищезазначена сума ПДВ була сплачена позивачем на адресу контрагента у ціні придбаних робіт.

Посилання контролюючого органу на результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Індбуд" як на підставу для донарахування добросовісному платнику податків (яким є позивач) грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, добросовісний платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків іншим суб'єктом господарювання.

З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Що стосується висновків контролюючого органу про порушення платником податків вимог частин першої, п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписами статті 228 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в ході судового розгляду справи наявності таких доказів не встановлено. Окрім того, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що договір підряду від 07 червня 2010 року №2/06-сп суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що укладення такого правочину не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

За таких обставин, суд вважає безпідставними доводи Кременчуцької ОДПІ про порушення ТОВ "КНХБ-інвест" вимог Цивільного кодексу України.

З вищенаведеного також слідує, що контролюючим органом неправомірно застосовано до платника податків штрафні (фінансові) санкції в сумі 4 485 грн. 55 коп.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) спірної господарської операції та встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаних монтажних робіт податку на додану вартість в сумі 17 942 грн. 20 коп.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому, зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 08 травня 2012 року №0002691502/515.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають витрати зі сплати судового збору в сумі 224 грн. 28 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 35, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукнафтохімбуд-інвест" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа: Приватне підприємство "Індбуд" про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 08 травня 2012 року №0002691502/515.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукнафтохімбуд-інвест" (код ЄДРПОУ 30311153) витрати зі сплати судового збору в сумі 224 грн. 28 коп. (двісті двадцять чотири гривні двадцять вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 16 липня 2012 року.

Суддя О.О. Кукоба