Постанова № 25330277, 22.06.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/5793/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: об 11 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кочанової П.В.

при секретарі Скаутельник Ю.В.

розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька,Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Донецька про стягнення суми безпідставно сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 2070,99 грн., -

за участю представників:

від позивача не з'явився

від відповідача-1 не з'явився

від відповідача-2 не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення суми безпідставно сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 2070,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно довідки-рахунку ДПІ-180689 від 14.01.2012 року придбав автомобіль марки «Nissan», модель «Micra» та при реєстрації даного автомобіля в органах ДАІ її було зобов'язано на виконання вимог п. 15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в загальній сумі 3% від вартості автомобіля, а саме 2070,99 грн., що підтверджується квитанцією № 234617 від 14.01.2012 року.

Зазначає, що відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-Вр визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, яким, зокрема, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Також, позивач відмічає, що вона не є платником збору з операцій з відчуження автомобіля, а тому, сплачені нею кошти підлягають поверненню.

Просить суд стягнути з Державного бюджету України суму сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку із придбанням автомобіля у розмірі 2070,99 грн. на користь позивача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.05.2012 року у справі № 2а/0570/5793/2012 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового засідання.

30.05.2012 р. до Донецького окружного адміністративного суду від відповідача - 2 надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача, а саме - Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Донецька у зв`язку з тим, що згідно постанови КМУ № 651 від 15.06.2011 р. «Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби» утворено як юридичну особу публічного права територіальний орган Державної казначейської служби - Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Донецька (код ЄДРПОУ 38033968, вул. Кірова, 194, м. Донецьк, 83011).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року по справі № 2а/0570/5793/2012 замінено неналежного відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на належного - Управління державної казначейської служби у Кіровському районі м. Донецька та відкладено розгляд справи на 20.06.2012 року на 12 год. 00 хв.

Разом з цим, 01.06.2012 року до відділу документального забезпечення та документообігу Донецького окружного адміністративного суду від Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька надійшли письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких останній зазначає, що п. 7 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів.

Згідно п. 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою КМУ від 03.11.1998 р. №1740 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції з відчуження легкових автомобілів є підприємства. Установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набули право власності на легковий автомобіль шляхом: купівлі легкових автомобілів. Посилаючись на вищевикладене, відповідач вважає, що Порядок не суперечить, а уточнює та конкретизує норму п.7 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Окрім того, згідно п. 14 Порядку органи Державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

В судове засідання 20.06.2012 року з'явився позивач, а повноважні представники відповідачів не з'явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Судове засідання було відкладено на 22.06.2012 р. об 11 год. 00 хв. 21.06.2012 через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову, а справу розглянути без участі повноважного представника служби.

При цьому, відповідач-2 зазначив, що 16.01.2012 року до Державного бюджету Кіровського району м. Донецька на рахунок 31215224700007 згідно документа № 1558 надійшли кошти у сумі 2070,99 грн. від ОСОБА_1

В судове засідання 22.06.2012 р. повноважні представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, враховуючи положення ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 14.01.2012 року ОСОБА_1 придбала автомобіль марки NISSAN MICRA 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 номер кузову НОМЕР_2, що підтверджується довідкою-рахунком серії ДПІ №180689 від 14.01.2012 року.

При реєстрації цього автомобіля в органах ДАІ, згідно квитанції № 234617 від 14.01.2012 року позивач сплатив обов'язковий збір при відчуженні легкового автомобіля в розмірі 3%, що відповідає сумі в 2070,99 грн.

Згідно наданої інформації Управління Державної казначейської служби Кіровського району м. Донецька від 21.06.2012 року за № 57/02-18/502, 16.01.2012 року до Державного бюджету у Кіровському районі м. Донецька на рахунок 31215224700007 згідно документа № 1558 надійшли кошти у сумі 2070,99 грн. від ОСОБА_1

Приймаючи рішення по даній справі суд враховував, що відповідно до п.7 ч.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

В своїх запереченнях відповідачі вказують на те, що питання нарахування та оплати збору регулюється Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 за №1740 (зі змінами та доповненнями).

Згідно з п. 12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 13. Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій, визначених пунктом 12 цього Порядку, сплачується у розмірі трьох відсотків вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торгівельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість.

Згідно з п. 14. Порядку органи державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору.

Згідно ст. 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції станом на час спірних правовідносин, платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Разом з тим, повернення сум надміру сплаченого чи помилково сплаченого збору передбачено пунктом 1.3 Порядку повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно до якого повернення платникам помилково та/або надміру сплачених платежів, надходження яких забезпечується іншими державними органами, здійснюється органами Державного казначейства на підставі заяви платника про повернення, оригіналу довідки відповідного державного органу, на який покладено справляння платежу, що повертається, з обов'язковим зазначенням необхідності повернення та оригіналу документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Згідно ст. 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій відчуження легкових автомобілів. Контроль за сплатою зазначеного збору покладено на органи Пенсійного фонду України.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 встановлено, що цей порядок регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, відповідно до цього Закону обов'язок із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобіля.

Згідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Враховуючи суперечність між Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740, суд виходить з того, що Закон має вищу юридичну силу ніж підзаконний акт.

З огляду на встановлене, суд дійшов висновку, що зобов'язання позивача сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля за його реєстрацію є протиправним та таким, що суперечить Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, суд зазначає, що вищезазначена правова позиція також наведена в ухвалах Вищого адміністративного суду від 23 березня 2010 року у справі К/22354/07, від 29 березня 2011 року у справі № К-27822/10 та у постанові Верховного Суду України від 17 червня 2008 року у справі за позовом до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про повернення безпідставно стягнутого збору на обов'язкове пенсійне страхування.

Відповідно ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 244-2 КАС України Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В Постанові Верховного Суду України по справі № 21-616во08 вказано, що суди повинні звертати уваги перш за все на суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному врегульовують одне й те саме питання та надавати оцінку виходячи з вимог частини 4 статті 9 КАС та вищезгаданого роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.

Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, суд зазначає, що у справі «Серков проти України» Європейським судом з прав людини порушення встановлено у зв'язку з тим, що, по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України, та, по-друге, незастосування судами, всупереч національному законодавству, підходу, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.

Згідно статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Крім того, слід врахувати, що відповідно ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька, Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Донецька про стягнення суми безпідставно сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 2070,99 грн. - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) суму сплаченого за квитанцією № 234617 від 14.01.2012 року збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі-продажу автомобіля в розмірі 2070 (дві тисячі сімдесят) гривень 99 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) суму сплаченого судового збору у розмірі 107 (сто сім) гривні 30 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 22 червня 2012 року.

Повний текст постанови складений та підписаний 27 червня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кочанова П.В.