Постанова № 25330109, 20.07.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/6809/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі

Приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Грішаєві Є.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явились

від відповідачів:

1 - не з'явились

2 - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1

до відповідачів:

1. Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області

2. Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області

про стягнення суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 4116 грн. 75 коп.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про стягнення суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 4116 грн. 75 коп.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що позивач придбав автомобіль марки «HONDA ACCORD 2.4» та при реєстрації автомобіля в органах ДАІ позивачем був сплачений збір до Пенсійного фонду з відчуження автомобіля в сумі 4116 грн. 75 коп.

Зазначає, що сплата пенсійного збору у даному випадку є протиправною, оскільки відповідно до п.7 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Вказує на те, що обов`язок зі сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування покладається саме на осіб лише у випадках відчуження, а не при купівлі автомобіля.

Враховуючи наведене та те, що він не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчужені транспортного засобу, просить стягнути з відповідача суму сплаченого збору в розмірі 4116 грн. 75 коп.

Ухвалою від 09.07.2012 року до участі у справі в якості відповідача залучене Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області.

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 вказав на її безпідставність та зазначив, що позивач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції відчуження легкового автомобіля в розумінні Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою КМУ від 03.11.1998 року № 1740, та сплата збору є обов'язковою умовою при купівлі автомобіля.

Зазначає, що Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій не суперечить Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а конкретизує його в частині обов'язку покупця сплачувати збір при купівлі транспортного засобу.

Посилається на п.14 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою КМУ від 03.11.1998 року № 1740, згідно якого органи державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який позивачем сплачений добровільно в розмірі 3% від вартості автомобіля.

Крім того, зазначає, що суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачуються платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.

Враховуючи наведене, просить в задоволені позовної заяви відмовити та справу розглянути без участі його представника.

В запереченнях на позовну заяву відповідач 2 вказав на її безпідставність та зазначив, що відповідно до наказу Державного казначейства України № 226 від 10.12.2002 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» органи Державної казначейської служби України повертають кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 16.02.2011 року «Деякі питання ведення обліку податків і зборів та інших доходів бюджету» визначений перелік податків і зборів та інших доходів бюджету відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, суд встановив.

23.05.2012 року ОСОБА_1 придбав у власність автомобіль марки «HONDA ACCORD 2.4» згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 23.05.2012 року (а.с. 12).

25.05.2012 року ОСОБА_1 сплатив збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 % від вартості транспортного засобу в сумі 4116 грн. 75 коп., розрахунковий рахунок 31215224700053, код отримувача 37989721, код банку отримувача 834016, отримувач УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя, про що свідчить квитанція, приєднана до матеріалів справи.

Між сторонами немає розбіжностей, щодо обставин справи, встановлених адміністративним судом, в позовній заяві позивач просив стягнути безпідставно сплачений збір.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Тобто, відповідач 1 у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

Згідно п. 7 ч. 3 Положення про Державну казначейську службу, затвердженого

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року N 460/2011, до

функцій відділення Державного казначейства, віднесене повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Тобто, відповідач 2 у справі - орган, на який чинним законодавством України покладені функції щодо обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Згідно пункту 6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами.

Відповідно до пункту 7 Правил власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Термін реєстрації може бути продовжено у разі неможливості власника транспортного засобу (хвороба, відрядження, інші поважні причини) вчасно її здійснити.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач звернувся в органи ДАІ - відповідача у справі, з метою здійснити реєстрацію придбаного транспортного засобу та працівниками відповідача відмовлено в проведені такої реєстрації у зв'язку з несплатою позивачем суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» , в редакції, чинній на момент спірних правовідносин, був встановлений перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а саме, юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, чинній на момент спірних правовідносин, об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, - є вартість легкового автомобіля.

Пунктом п. 8 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені ставки збору у таких розмірах для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, - 3 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 6 статті 2 цього Закону.

Згідно ст. 3 зазначеного Закону платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 затверджений Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Згідно п. 1 Порядку цей Порядок регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 12 Порядку сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарської діяльності платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій.

Згідно п. 13, п. 14 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій, визначених пунктом 12 цього Порядку, сплачується у розмірі трьох відсотків вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торгівельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість.

Органи державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору.

Відповідно до п. 15 Порядку суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачуються платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається що «Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» в питанні врегулювання правового механізму збору на обов'язкове пенсійне страхування суперечить нормам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме Законом та підзаконним актом на час спірних взаємовідносин по різному було врегульоване одне й те саме питання.

Відповідно до ст. 8 Конституції України В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 20.06.11року за скаргою ОСОБА_3 на незаконну відмову начальника Управління Горлова В.Г., викладену в листі від 01.03.2004 року № 668/13 в реєстрації приватної нотаріальної діяльності заявника (скаржника) в місті Запоріжжі за зазначеною ним адресою, суд зазначив, що підзаконний акт, що суперечить Закону України, який регулює правовідносини, не може бути застосований органом державної влади при здійснені відповідної дії.

Згідно ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В зазначеному випадку спір вирішується судом з урахуванням вимог частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та правової позиції Верховного Суду України.

Оскільки, відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, чинній на час спірних взаємовідносин, обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладався на осіб лише у випадку відчуження автомобілів, норми Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій суперечили Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним законом з питань визначення порядку справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суд застосовує принцип верховенства права та приходить до висновку про задоволення позовної заяви в повному обсязі.

Суд вважає неправомірним довід другого відповідача щодо того, що вимога позивача про стягнення з Державного бюджету сплаченого збору в сумі 4116 грн. 75 коп. порушує механізм повернення коштів з Державного бюджету України, виходячи з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 року № 609 затверджений «Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ», який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів (далі - кошти бюджету) або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державний орган).

Тобто, чинним законодавством визначений механізм безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2, ст. 7-14, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 160 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області, Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 4116 грн. 75 коп. - задовольнити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (87500, АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2) суму збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 4116 грн. 75 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 107 грн. 30 коп.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 20.07.2012 року проголошений повний текст постанови.

Суддя Давиденко Т.В.